01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 18/068-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
За участю представників:
від Прокуратури: Медведська О.Г., посвідчення № 109 від 09.09.10р.,
позивача: Поліщук М.А., довіреність № 57 від 23.04.09р.,
відповідача: Бондар І.Г., довіреність № 312 від 08.12.09р.,
Зінько А.Н., довіреність № 312 від 08.12.09р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Тетіївського району Київської області
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010
у справі № 18/068-10 ( .....)
за позовом Прокурора Тетіївського району Київської області в інтересах держави в особі Виробничого управління водопровідного-каналізаційного господарства «Тетіївводоканал»
до Комунального підприємства теплових мереж «Тетіївтепломережа»
про стягнення 670643,70 грн.
Прокурор Тетіївського району Київської області звернувся в господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави в особі Виробничого управління водопровідного-каналізаційного господарства «Тетіївводоканал» до Комунального підприємства теплових мереж «Тетіївтепломережа» про стягнення 670 643,70 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.08.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Прокурор Тетіївського району Київської області не погодився з вказаним рішенням господарського суду Київської області та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального а матеріального права.
Зокрема прокурор стверджує, що матеріали справи не містять доказів, що при передачі майна відповідач повідомляв письмово організацію, яка надавала послуги з водопостачання та водовідведення станом на 21.03.1996 р. також апелянт стверджує, що відповідачем не доведено, що надана ним проектна документація погоджена підприємством, яке надавало послуги з водопостачання та водовідведення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
03.03.2010 р. комісією в складі заступника міського голови ОСОБА_1., начальника ВУВКГ «Тетіївводоканал» ОСОБА_2., головного інженера ОСОБА_3., майстра ОСОБА_4. виявлено два несанкціонованих відводи від комунальної системи водопостачання до двох ємкостей, які знаходяться на території КП КОР «Тетіївтепломережа»по вул. Пархоменка та входять до системи котельні підприємства.
Вказаний факт зафіксований актом від 03.03.2010 року та доповідною запискою майстра ОСОБА_4. від 26.02.2010 року.
Комісією проведено огляд системи водопостачання котельні КП КОР «Тетіївтепломережа» по вул. Пархоменка в м. Тетієві та виявлено два несанкціонованих відводи від міського водопроводу, як вбачається з доданої схеми, до ємкостей відповідача, які не облаштовані засобами обліку.
Самовільне підключення до централізованих систем водопостачання відповідно до І «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та підведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства ЖКГ іаїни від 27.06.2008 року № 190, кваліфікується як самовільне водокористування.
Відповідно до п. 3.3. зазначених Правил в разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною здатністю труби вводу при їдкості руху води 2,0 м/с та дією її повним перерізом 24 год. на добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого нотування, а у разі неможливості встановлення дати, розрахунковий період становить один місяць.
Позивач, вважаючи вищезазначене підключення самовільним, розрахував об'єми втрат води за місяць з двох несанкціонованих врізок, що складає 81388,8 м3 вартістю, виходячи з чинних на спірний період тарифів, всього 670643,7 грн.
Позивач стверджує, що вищезазначені ємкості не облаштовані засобами обліку, а також значені ємкості приєднані до загального водопроводу без відповідного узгодження з виробником послуг по водопостачанню та не поставлені відповідачем на облік, що є порушенням З.2., 4.4., 5.2 Правил.
Пунктом 12.14. Правил користування системами комунального водопостачання та підведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгосп від
17.1994 № 65 (які діяли в період передачі майна) передбачено, що підприємства, які здають об'єкт на баланс новому власникові, повинні в семиденний строк після передачі повідомити про це Водоканал. Новий власник також у семиденний строк після прийняття об'єкта на свій баланс письмово повідомляє Водоканал про прийняття на себе зобов'язання І водокористування і водовідведення та його оформлення згідно з цими Правилами.
Аналогічна норма міститься в п.3.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 190, зокрема, передбачено, що споживачі, що передають об'єкт централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, повинні в семиденний термін після передачі повідомити про це виробника. Новий балансоутримувач також у семиденний термін після прийняття об'єкта повинен письмово повідомити виробника про прийняття на себе зобов'язань щодо водокористування та водовідведення і оформлення договору.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини спору, враховуючи наявність оформлених відповідачем договірних відносин з водопостачання, відповідачем виконано умови зазначених Правил. При цьому, необхідно враховувати, що чинні у відповідний період правила не вимагають повторного погодження проекту водовідведення при передачі обєктів на баланс новому власнику.
Необґрунтованими суд вважає посилання позивача на п.п. 4.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. Зокрема, у п.п. 4.4 Правил йдеться про оточення нових об'єктів до систем централізованого водопостачання та водовідведення. Крім того, передбачено, що узгоджена проектна документація є чинною на весь час дії технічних умов.
Також відповідачем надано суду копію частини плану населеного пункту в місці розташування зведених інженерних мереж котельні (1986 року), з якого вбачається, що спірні резервуари приєднані до обвідного водопроводу без встановлення засобів обліку.
Як передбачено п.п. 2.4. Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгосп 01.07.1994 № 65, проектна документація водопровідних споруд на стадії «Проект» або «робочий проект» подається для узгодження у Водоканал і повинна містити:
а) копію відповідної частини плану населеного пункту в масштабі не менш як 1:2000;
б) генеральний план ділянки в масштабі не менш як 1:500 з усіма підземними рами, що проектуються і існують, із зазначенням глибини їх залягання, узгоджений з йом підземних споруд;
в) план приміщення для засобів обліку й контролю водоспоживання (водолічильника, регулятора тиску тощо) та нижнього (підвального) поверху будинку в масштабі 1:100 з нанесенням водопровідних пристроїв;
г) робочу документацію на врізку вводу і водомірного вузла в масштабі 1:5-1:20;
д) розрахунково-пояснювальну записку із зазначенням витрат води за видами споживання (господарсько-побутові, виробничо-технічні потреби, поливання, пожежегасіння тощо) з визначенням максимальних добової та годинної витрат води, а також гідравлічним розрахунком мережі.
Пунктом 2.5. вищезазначених правил передбачено, що проект вводу подається для узгодження до Водоканалу в двох примірниках. Після узгодження проекту перший примірник залишається у Водоканалі, а другий - повертається замовнику.
З пояснень відповідача та наданої ним схеми встановлено, що в момент будівництва котельні водопровід, до якого приєднані спірні резервуари, був обвідним, глухим. Будівництво спірних резервуарів було погоджено з самого початку в ході будівництва теми водопостачання котельні.
В той же час, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що водопровід, до якого приєднані спірні резервуари, є транзитним, однак відповідних доказів не надав.
Також відповідач пояснив, що спірні протипожежні ємкості були відділені від водопроводу запірними арматурами та металевими інвентарними заглушками.
Враховуючи, що під час перевірки спірні ємкості були відрізані від водопроводу та пошкоджені запірні арматури, встановити наявність пломб на протипожежних резервуарах, в у числі шляхом експертних досліджень, не видається за можливе.
Судом встановлено, що спірні ємкості є протипожежними пристроями та перебувають на обліку в Тетіївському РВ ГУ МНС України у Київській області, що підтверджується наданою відповідачем довідкою Тетіївського РВ ГУ ІС України у Київській області від 15.08.2010 року № 151.
Розділом 7 Правил № 190 (аналогічні норми містяться в розділі 6 Правил № 65) передбачено, що кожний проект внутрішньобудинкового водопроводу, що має протипожежні пристрої, перед надходженням до виробника може здійснюватися лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) в органах державного протипожежного нагляду на відповідність нормативно-правовим актам з пожежної безпеки.
У разі наявності у вузлі обліку споживача обвідної лінії запірна арматура на ній пломбується представником виробника в закритому стані. За цілісність пломби відповідає споживач.
З метою недопущення самовільного і безоблікового водокористування виробник також право накладати пломби на пожежні гідранти та крани, які розташовані на мережі споживача.
Перевірка пожежних гідрантів здійснюється органами пожежної охорони разом з представниками виробника. Про проведення перевірки справності пожежної системи в будинках і спорудах та випробувань пожежних насосів споживач має повідомити виробника за три доби до зняття пломб із засувок обвідних ліній тощо. У цьому випадку розрахунки за воду проводяться за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості води 2,0 м/с за час фактичного водокористування. Без узгодження з виробником споживач не має права знімати пломбу.
Зняття пломб із запірної арматури без попереднього повідомлення виробника може здійснюватися лише при гасінні пожеж. Після закінчення користування протипожежною гемою водопостачання споживач зобов'язаний протягом доби надати виробнику акт про зняття пломб та викликати його представника для опломбування.
Витрата води на гасіння пожеж, проведення учбових занять з пожежної безпеки, ліквідацію аварій та стихійного лиха визначається відповідно до оформленого акта із зазначенням часу користування водою за участю представників органів пожежної охорони, споживача та виробника.
Таким чином, спірні ємкості є протипожежними пристроями, які мають спеціальний статус. Однак позивачем та прокуратурою даний факт не враховано та визначено самовільне користування без врахування особливостей спорудження та обліку води до протипожежних резервуарів.
Матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем правил експлуатації протипожежних споруд у вигляді в необґрунтованого зриву встановлених виробником пломб.
Таким чином, оскільки спірні ємкості є протипожежними резервуарами, встановлення засобів обліку на них не передбачено чинним законодавством, в момент будівництва котельні системи водопостачання такі ємкості були приєднані до обвідного водопроводу, який був глухим, що позивачами не спростовано відповідною технічною документацією. Посилання позивача на безоблікове водокористування шляхом самовільного підключення, є безпідставним, що виключає застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення заявлених збитків.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Київської області від 17.08.2010 року у справі № 18/068-10 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 17.08.2010 року у справі № 18/068-10.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення господарського суду Київської області від 17.08.2010 року у справі № 18/068-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора Тетіївського району Київської області - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді Вербицька О.В.
29.10.10 (відправлено)