01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 46/65
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: повідомлений належним чином, але не з'явився;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.08.2010
у справі № 46/65 ( )
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”;
про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 16.04.2008 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 46/65 відмовлено повністю в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 16.04.2008. Суд стягнув з позивача в дохід Державного бюджету України штраф в сумі 850,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається, що оскільки договір № ЭЛ/Кив-0227/ДЛ нотаріально не посвідчений, як того вимагають положення ст. 799 ЦК України, в зв'язку з чим, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Також, заявник вважає, що наявні всі підстави вважати спірний договір фінансового лізингу в частині встановлення ціни удаваним правочином, оскільки відповідачем не було дотримано вимоги законодавства щодо встановлення ціни в договорі в національній валюті України - в гривнях, чим порушено норми ст. 553 ЦК України.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з позивача штраф в сумі 850,00 грн., виходячи з того, що телеграмою від 23.08.2010 було повідомлено суд про неможливість прийняти участь в судовому засіданні 25.08.2010 і що розгляд справи слід проводити без позивача за наявними документами або відкласти розгляд справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” (далі - ТОВ „Елемент Лізинг”) відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
ТОВ „Елемент Лізинг” у судове засідання 27.10.2010 повноважних представників не направило, хоча було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документів, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 11.10.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Від ФОП ОСОБА_1 на адресу суду 27.10.2010 надійшла телеграма, в якій підприємець просить розглядати справу без її участі за наявними в матеріалах справи документами у зв'язку з неможливістю бути присутньою в судовому засіданні 27.10.2010. Також, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що телеграма від 23.08.2010 знаходиться у справі.
Розглянувши зазначене клопотання про розгляд справи без участі позивача, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення.
Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ФОП ОСОБА_1 (Лізингоотримувач) та ТОВ „Елемент Лізинг” (Лізингодавець) 16.04.2008 укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Кив-0227/ДЛ, за умовами якого, Лізингодавець придбає у власність предмет лізингу і надає його Лізингоотримувачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і правил (додаток №1). Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації (додаток №2) (п. 3 договору).
Додатком №2 до договору (специфікація предмета лізингу) сторонами погоджено найменування транспортного засобу (марка, модель, VIN, рік виготовлення, шассі) та кількість.
Згідно із п. 5.2 договору загальна сума лізингу становить 90 307,59 доларів США, що є еквівалентом 456 053,49 грн.
Додатком №3 до договору сторонами затверджено графік лізингових платежів.
Пунктом 5.7 договору визначено, що строк лізингу становить 36 місяців, починаючи з дати акта прийому-передачі предмета лізингу в лізинг.
Положеннями статті 3 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток №1 до договору) встановлено, що Лізингоотримувач зобов'язаний, зокрема, вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі.
09.06.2008 Лізингодавець передав, а Лізингоотримувач прийняв у користування визначений договором предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу в лізинг (додаток №4 до договору).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що договір фінансового лізингу транспортних засобів від 16.04.2008 №ЭЛ/Кив-0227/ДЛ не відповідає положенням ст. 799 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Частиною 3 ст. 806 ЦК України зазначається, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
У частині 1 ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначено форму договору фінансового лізингу: „Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі”.
Твердження позивача про недійсність укладеного спірного договору у зв'язку з недотриманням сторонами нотаріальної форми договору - недотримання норм ч. 2 ст. 799 ЦК України є помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Зазначена позивачем норма регулює окремий вид цивільно-правових відносин - найм (оренда) транспортного засобу (параграф 5 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору фінансового лізингу застосовуються лише загальні положення про найм (оренду). Норми загальних положень про найм (оренду) викладені виключно в параграфі 1 глави 58 ЦК України.
Застосування до фінансового лізингу норм, що регулюють окремі види найму (оренди), чинним законодавством не передбачено.
Більш того, ч. 2 ст. 799 ЦК України передбачено обов'язковість нотаріального посвідчення договорів найму транспортного засобу, якщо він укладений за участю фізичної особи, а з тексту договору фінансового лізингу транспортних засобів від 16.04.2008 №ЭЛ/Кив-0227/ДЛ вбачається про його укладення з Фізичною особою - підприємцем (позивач у справі), що виключає дотримання сторонами договору такої необхідної умови, як його нотаріальне посвідчення.
Отже, посилання позивача на ч. 2 ст. 799 ЦК України є помилковими та такими, що задоволенню не підлягають, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на наявність підстав вважати спірний договір фінансового лізингу в частині встановлення ціни удаваним правочином, то колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вимога щодо визнання спірного договору удаваним не була заявлена позивачем до винесення судом рішення у даній справі та, відповідно, не була предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заперечення заявника, що місцевим господарським судом безпідставно стягнуто з нього штраф в сумі 850,00 грн., тоді як телеграмою від 23.08.2010 було повідомлено суд про неможливість прийняти участь в судовому засіданні 25.08.2010 і що розгляд справи слід проводити без позивача за наявними документами або відкласти розгляд справи, то судова колегія не приймає до уваги і зазначає наступне.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 зобов'язано позивача (скаржника) надати докази направлення 23.08.2010 на адресу суду вищезазначеної телеграми, проте зазначені вимоги ухвали суду позивачем не виконані.
Як зазначалось вище, в телеграмі, яка надійшла на адресу суду 27.10.2010, позивач посилається, що телеграма від 23.08.2010 знаходиться у справі, але дане твердження позивача спростовується матеріалами справи (телеграма позивача від 23.08.2010 в матеріалах справи відсутня).
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 справу № 46/65 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 04.08.2010, про що належним чином повідомлено сторони. Явку представників сторін визнано обов'язковою, зобов'язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви.
Зазначена ухвала отримана позивачем 29.07.2010, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого листа (а.с. 70).
Позивач вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання 04.08.2010 не направив, витребувані документи не надав, про поважні причини неявки та неподання витребуваних судом доказів не повідомив, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 04.08.2010 розгляд справи було відкладено на 25.08.2010.
Вказаною ухвалою суд зобов'язав, зокрема, позивача виконати вимоги ухвали суду від 19.07.2010, а також зобов'язав надати суду пояснення щодо причин неявки в судове засідання 04.08.2010. Явку представників сторін в судове засідання 25.08.2010 визнано обов'язковою.
В судове засідання 25.08.2010 представник позивача не з'явився, витребувані докази не надав, про поважні причини неявки та неподання витребуваних судом доказів не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає, що нез'явлення в засідання суду та неподання позивачем доказів з неповажних причин, спрямоване було на штучне затягування судового процесу в суді першої інстанції, а тому суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Дії позивача щодо неподання витребуваних судом першої інстанції документів, слід розцінювати як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм як матеріального так і процесуального права.
Більш того, вищезазначені посилання заявника на наявність в матеріалах справи його телеграми від 23.08.2010 не знаходять свого підтвердження з підстав відсутності у справі такого документа.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 46/65.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 46/65 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Матеріали справи № 46/65 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
29.10.10 (відправлено)