01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 9/191
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Цурка Н.О. (дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010р.),
від відповідача - Мазурок О.І. (дов. № 155/1/23-2067 від 31.05.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "ЖЕО-107" Голосіївської районної в м. Києві ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 9/191 ( )
за позовом ТОВ"Кардиологична клиника "Серце и судини"
до Комунальне підприємство "ЖЕО-107" Голосіївської районної в м. Києві ради
третя особа АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
про стягнення 23 349,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2010 року у справі № 9/191 в позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства “ЖЕО-107” Голосіївської районної у місті Києві ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардіологічна клініка “Серце і судини” 23 349,00 грн. надлишково сплачених грошових коштів. Припинено правовідношення Комунального підприємства “ЖЕО-107” Голосіївської районної у місті Києві ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардіологічна клініка “Серце і судини” в частині обов'язку по сплаті комунальних послуг в розмірі 8 710,48 грн. та зобов'язано Комунальне підприємство “ЖЕО-107”Голосіївської районної у місті Києві ради у зв'язку з цим не вказувати в рахунках на оплату комунальних послуг цю суму. Стягнуто з Комунального підприємства “ЖЕО-107” Голосіївської районної у місті Києві ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардіологічна клініка “Серце і судини” 318,49 грн. суми державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства “ЖЕО-107”.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Між Комунальним підприємством “ЖЕО-107”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кардіологічна клініка “Серце і судини”було укладено Договір №149-п-08 на технічне обслуговування інженерних мереж нежилих приміщень та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.05.2008р.
Згідно з предметом цього Договору (п. 1.1. Договору) його укладено з метою технічного обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання посередницьких послуг по забезпеченню позивача холодним водопостачанням, гарячим водопостачанням, центрального опалення та водовідведенням за адресою: вул. Жилянська, 69/71, загальна площа 240,3 кв.м (1п. клініка), опалювальна площа 240,3 кв.м.
Пунктом 2.1.1. Договору №149-п-08 від 21.05.2008р. визначено, що комунальне підприємство є посередником між користувачем (позивачем по справі) та постачальниками, що забезпечують потреби позивача гарячим водопостачанням, холодним водопостачанням, центральним опаленням та водовідведенні.
У відповідності до підпунктів 2.1.2., 2.1.3. пункту 2.1. Договору №149-п-08 від 21.05.2008р. відповідач зобов'язався забезпечувати виробничі потреби позивача у воді та водовідведенні каналізаційних вод, при відсутності водолічильника, кількість спожитої води визначати за нормами, що вказані в інструкції на відпуск питної води та відведенні стічних вод РДІ 204 УРСР 044-86; щомісяця надавати позивачеві рахунки по сплаті експлуатаційних та комунальних послуг (розрахунки по комунальним послугам ведуться на підставі табуляграм з “Водозбут”, експлуатаційні витрати, згідно розрахунків витрат пропорційно займаній площі по відношенню до всієї (житлової чи нежитлової) площі будинку).
Позивач згідно Договору №149-п-08 від 21.05.2008р. зобов'язався, зокрема, сплачувати фактичну вартість отриманих комунальних послуг (ГВП, ХВП, ЦО та ЦО та водовідведення), сплачувати експлуатаційні витрати (підпункт 2.2.1. п. 2.2. Договору), сплачувати відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо будинкових мереж (ГВП, ХВП, ЦО, каналізації), згідно встановленому розрахунку (підпункт 2.2.1. п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору №149-п-08 від 21.05.2008р. оплати за надані послуги складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок відповідача до 15 числа наступного за звітним місяця на підставі рахунку наданого відповідачем.
Також 01 грудня 2009р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №149/2-П-08 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території.
Згідно з п. 1.1. даного Договору його укладено з метою господарського використання нежитлових приміщень, утримання будинку та прибудинкової території, технічного обслуговування та надання комунальних послуг за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 69/71, загальною площею 339,3 кв.м., що належить позивачеві.
Підпунктом 2.1.1. п 2.1. Договору №149/2-П-08 від 01.12.2009р. встановлено, що відповідач забезпечує потреби позивача у воді та відведенні каналізаційних вод з урахуванням його діяльності; при відсутності водолічильника, кількість води визначає за нормами, приведеними в інструкції на відпуск питної води та відведення стічних вод РДІ 204 УРС 044-86; теплом для опалення приміщення, вентиляції та гарячого водопостачання. Кількість теплової енергії для потреб позивача визначається по БНІП 2.04.01-85, п.3; виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку та прибудинкової території.
Згідно підпункту 1 пункту 2.2.2. Договору №149/2-П-08 від 01.12.2009р. позивач зобов'язався сплачувати щомісячно фактичну вартість отриманих комунальних послуг (водопостачання та каналізація, теплова енергія).
Статтею 3 Договору №149/2-П-08 від 01.12.2009р. сторони встановили строки та порядок оплати за надання відповідачем послуг.
Так, згідно п. 3.1. Договору №149/2-П-08 від 01.12.2009р. оплата за надані послуги складається з фактичних витрат і вноситься на рахунок відповідача до 10 числа наступного за звітним місяцем згідно виставлених рахунків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умовами, укладених сторонами договорів, встановлено оплату комунальних послуг, які надаються відповідачем, виходячи з фактичного їх споживання позивачем, а позивач зобов'язаний оплачувати послуги, які він фактично використав або спожив.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін (ч.1)
Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору (ч. 3 ст. 276 Господарського кодексу України).
Частиною 6 ст. 276 зазначеного кодексу передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.11.2007р. по 28.02.2010р. відповідачем було виставлено позивачеві наступні рахунки-фактури на оплату комунальних послуг: №1757 від 21.01.2008р., №147 від 31.01.2008р., №552 від 31.01.2008р., №151 від 29.02.2008р., №151 від 31.03.2008р., №149 від 30.04.2008р., №149 від 30.05.2008р., №150 від 27.06.2008р., №1190/107 від 31.07.2008р., №1190/107 від 31.08.2008р., №1190/107 від 30.09.2008р., №1190/107 від 31.10.2008р., №1190/107 від 30.11.2008р., №1190/107 від 25.12.2008р., №1190/107 від 31.01.2009р., №1190/107 від 28.02.2009р., №1190/107 від 31.03.2009р., №1190/107 від 30.04.2009р., №1190/107 від 31.05.2009р., №1190/107 від 30.06.2009р., №1190/107 від 31.07.2009р., №1190/107 від 31.08.2009р., №1190/107 від 30.09.2009р., №1190/107 від 31.10.2009р., №1190/107 від 30.11.2009р., №1190/107 від 31.12.2009р., №1190/107 від 31.01.2009р., №1190/107 від 28.02.2010р.
Відповідно до зазначених рахунків за період листопад 2007р. - травень 2008р., листопад 2008р. - травень 2009р., листопад 2009р. - лютий 2010р. нараховано за опалення загальну суму 32 718,24 грн. за 114,3076 Гкал.
Позивачем сплачено послуги по опаленню в повному обсязі.
Разом з тим, позивачем фактично використано теплової енергії для опалення у кількості 44,0821 Гкал на загальну суму 18 123,20 грн., а саме: листопад 2007р.- 396,73 грн. за 1,9264 Гкал, грудень 2007р. - 595,10 грн. за 2,8896 Гкал, січень 2008р. - 595,10 грн. за 2,8896 Гкал, лютий 2008р. - 596,10 грн. за 2,8896 Гкал, березень 2008р. - 595,10 грн. за 2,8896 Гкал, квітень 2008р. - 495,91 грн. за 2,4080 Гкал, травень 2008р. - 85,80 грн. за 0,416 Гкал, листопад 2008р. - 197,95 грн. за 0,9612 Гкал, грудень 2008р. - 494,88 грн. за 2,4030 Гкал, січень 2009р. - 2 076,43 грн. за 2,8836 Гкал, лютий 2009р. - 1 520,81 грн. за 2,8836 Гкал, березень 2009р. - 800,83 грн. за 2,4030 Гкал, квітень 2009р. - 494,88 грн. за 2,4030 Гкал, травень 2009р. - 77,17 грн. за 0,3747 Гкал, листопад 2009р. - 1 301,19 грн. за 1,9244 Гкал, грудень 2009р. - 2 294,18 грн. за 3,3930 Гкал, січень 2010р. - 2 753,02 грн. за 4,0716 Гкал, лютий 2010р. - 2 753,02 грн. за 4 0716 Гкал.
Також, згідно рахунків, виставлених позивачеві за період січень 2009р. - лютий 2010р. нараховано за гарячу воду 10 004,36 грн., а саме: січень 2009р. - 369,96 грн. за 0,51378 Гкал, лютий 2009р. - 262,03 грн. за 0,49496 Гкал, березень 2009р. - 137,51 грн. за 0,42765 Гкал, квітень 2009р. - 91,74 грн. за 0,44547 Гкал, травень 2009р. - 81,55 грн. за 0,39597 Гкал, червень 2009р. - 5 456,78 грн. за 17,619 Гкал, грудень 2009р. - 1 185,79 грн. за 1,75373 Гкал, січень 2010р. - 1 280,64 грн. за 1,89402 Гкал, лютий 2010р. - 1 138,36 грн. за 1,68358 Гкал.
Позивачем оплачено послуги з гарячого водопостачання в розмірі 10 004,36 в повному обсязі.
При цьому, фактично використано позивачем гарячої води 25 куб. м на загальну суму 1 250,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач надлишково нарахував, а позивач надлишково сплатив грошові кошти за отримані послуги у зазначених періодах, а саме: за опалення в розмірі 14 595,04 грн. (32 718,24 грн. - 18 123,20 грн.) та за гарячу воду в розмірі 8 754,36 грн. (10 004,36 грн. - 1 250,00 грн.), всього 23 349,00 грн., оскільки, договорами, які укладені сторонами, встановлений обов'язок позивача по оплаті фактично спожитих послуг.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що відповідач зобов'язаний повернути позивачеві суму коштів в розмірі 23 349,00 грн.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Також, як вбачається з матеріалів справи, в рахунки, що надаються позивачеві відповідачем на оплату послуг, відповідачем включається сума в розмірі 8 710,48 грн., яка є боргом іншого підприємства - УСТЦ “Крансервіс” (попередній орендар приміщення за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 69/71).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення правовідношення позивача та відповідача в частині обов'язку позивача по сплаті суми в розмірі 8 710,48 грн. та зобов'язання у зв'язку з цим не вказувати в рахунках на оплату комунальних послуг цю суму, оскільки відповідачем не надано доказів заборгованості саме позивача в розмірі 8 710,48 грн.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття рішення за наявними у справі матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає їх безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 ГПК України Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 14.07.2010р. та надавав докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Статтею 69 ГПК України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Позовна заява одержана судом 18.06.2010р., строк розгляду закінчився 18.08.2010р., у день прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно залишено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення з огляду на закінчення строку розгляду справи.
Відповідно до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:
1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;
2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;
3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;
6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;
7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.
Колегія суддів не вбачає беззаперечних підстав для скасування оскаржуваного рішення, що передбачені ч. 3 ст. 104 ГПК України. Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, які можуть бути підставою для зміни або скасування суду першої інстанції відповідачем апеляційному господарському суду не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “ЖЕО-107” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2010р. у справі № 9/191 - без змін.
Матеріали справи № 9/191 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді