01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 41/224
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "НК Альфа-Нафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2010
у справі № 41/224 ( .....)
за позовом ТОВ "Маквіс"
до ТОВ "НК Альфа-Нафта"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 22225,38 грн.
В судовому засіданні 20.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 року у справі № 41/224 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Маквіс” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” (далі - відповідач) про стягнення 22 225, 38 грн. задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 840, 33 грн. основного боргу, 198, 40 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт вважає, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи, неповно досліджено фактичні обставини справи, не дано їм належної правової оцінки, порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що вина останнього в невиконанні взятих на себе зобов'язань відсутня, а тому підстав для застосування штрафних санкцій немає. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги тяжке матеріальне становище відповідача та не враховано положення ст. 233 ГК України, в зв'язку з чим не зменшено розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2010 року.
В судове засідання 20.10.2010 року представники сторін, повідомлені належним чином, без поважних причин не з'явились.
З урахуванням того, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної і обґрунтованої постанови, а явка сторін обов'язковою не визнавалася, колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 19 840,33 грн. - основного боргу та 2 385,05 грн. - пені. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки товару № 51205 від 21.02.2005 року не оплатив в повному обсязі поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 19 840,33 грн.
27.08.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 19 840,33 грн. - основного боргу та судові витрати.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маквіс» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа - Нафта» (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 51205 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що постачальник зобов'язався передати у власність товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах і в порядку визначених даним Договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту, протягом строку дії Договору, згідно: встановленого графіка постачання, специфікації, додаткових умов або за попереднім замовленням покупця, в яких визначаються асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення також може проводитися шляхом направлення листів, телеграм, телефонограм, факсимільних повідомлень, по електронній пошті E-mail або проводитись усно через представника постачальника. Замовлення вважається узгодженим, якщо представник покупця отримав товар, що відображено у відповідній накладній.
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (або товарно - транспортної) накладної (п. 2.4).
Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору загальна сума поставленої партії товару за цим Договором складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, що в свою чергу складають невід'ємну складову частину даного Договору. Покупець оплачує поставлені товари по цінах, вказаних у супроводжувальній первинній обліково - видатковій документації, на умовах цього Договору в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України.
Пунктом 4.3 Договору покупець розраховується з постачальником за поставлений товар протягом 21 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар (п. 2.5).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № мДр-021735 від 20.11.2008 року, № мДр-021620 від 19.11.2008 року, № мДр-021413 від 14.11.2008 року, № мДр-021675 від 19.11.2008 року, № мДр-021258 від 13.11.2008 року, № мДр-021182 від 12.11.2008 року, № мДр-021239 від 12.11.3008 року, № мДр-021074 від 11.11.2008 року, № мДр-021133 від 11.11.2008 року, № мДр-021070 від 11.11.2008 року, № мДр-020987 від 07.11.2008 року, № мДр-020850 від 06.11.2008 року, № мДр-020636 від 04.11.2008 року, № мДр-020641 від 04.11.2008 року, № мДр-020579 від 30.10.2008 року, № мДр-020478 від 29.10.2008 року, № мДр-020364 від 28.10.2008 року, № мДр-021832 від 21.11.2008 року, № мДр-020337 від 28.10.2008 року, № мДр-020306 від 27.10.2008 року, № мДр-020276 від 27.10.2008 року, № мДр-019907 від 21.10.2008 року, № мДр-019856 від 21.10.2008 року, № мДр-019566 від 16.10.2008 року, № мДр-019555 від 15.10.2008 року, № мДр-019413 від 14.10.2008 року, № мДр-019288 від 13.10.2008 року, № мДр-019272 від 11.10.2008 року, № мДр-019260 від 11.10.2008 року, № мДр-019147 від 10.10.2008 року, № мДр-018955 від 08.10.2008 року, № мДр-018911 від 08.10.2008 року, № мДр-018658 від 03.10.2008 року, № мДр-018563 від 02.10.2008 року, № мДр-018334 від 30.09.2008 року, № мДр-018211 від 26.09.2008 року, № мДр-018129 від 26.06.2008 року, № мДр-018124 від 26.09.2008 року, № мДр-018097 від 25.09.2008 року, в свою чергу відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19 840,33 грн.
При цьому, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона мас право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших акті і цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене вище, та те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 19 840, 33 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів відхиляє твердження відповідача а апеляційній скарзі про відсутність вини останнього в невиконанні взятих на себе зобов'язань як безпідставне та таке, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 року у справі № 41/224 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 41/224 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)