01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 26/167
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
представників представників:
позивача: Якимчук М.М. (дов. від 09.08.10 б/н);
відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 14.07.10 № 1453),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС”
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010
у справі № 26/167 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС”
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про визнання договору недійсним та стягнення 4 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.10 в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати договір № 06/10/08 недійсним, стягнути з відповідача кошти в сумі 4000, 00 грн.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було встановлено чи мав право підписувати договір ОСОБА_4. Крім того, підписання акта здачі-приймання робіт (послуг) від 10.10.08 на суму 4000,00 грн. між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 не свідчить про надання послуг позивачу, а також про те, що вказаний договір був підписаний уповноваженою особою.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.10.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС” (далі-позивач, замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі-відповідач, виконавець) був укладений договір про надання послуг № 06/10/08.
Згідно з п. 1.1. договору від 06.10.08 № 06/10/08 виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику консультаційно-інформаційні послуги з питань оцінки рухомого і нерухомого майна в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги виконавця на умовах цього договору.
Відповідно до п. 5.1. договору від 06.10.08 № 06/10/08 загальна ціна договору складає 4 000,00 грн. без ПДВ.
Замовник здійснює оплату послуг виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання договору (п. 5.2. договору від 06.10.08 № 06/10/08).
В пункті 6.1 договору від 06.10.08 № 06/10/08 зазначено, що факт надання послуг та приймання їх замовником підтверджується актом наданих послуг або актом прийому - передачі.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В матеріалах справи знаходиться банківська виписка, з якої вбачається, що 07.10.08 за допомогою програми “Клієнт-Банк” на рахунок відповідача були перераховані кошти в сумі 4 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що спірний договір підписаний неуповноваженою особою, а саме ОСОБА_4, який 05.02.08 був прийнятий на посаду головного бухгалтера ТОВ “МАБО СЕРВІС ”. Згідно статутних документів Товариства з обмеженою відповідальністю “МАБО СЕРВІС” здійснювати представництво інтересів останнього без довіреності має право лише директор, а саме ОСОБА_5. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не були надані послуги передбачені договором від 06.10.08 № 06/10/08.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 215, 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами 1, 2 ст. 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Пунктом 9.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 встановлено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач підписав акт прийому-передачі робіт (послуг) від 10.10.08 на суму 4 000,00 грн. (копія акта знаходиться в матеріалах справи), а тому твердження позивача про те, що відповідач не надав останньому передбачені договором від 06.10.08 № 06/10/08 послуги, є безпідставним.
04.10.10 в судовому засіданні представником позивача було надано вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 06.09.10 № 1-55/10 по обвинуваченню ОСОБА_4, яким встановлено, що 05.02.08 наказом № 05/02-01 підсудного ОСОБА_4 було прийнято на посаду головного бухгалтера; ОСОБА_4, будучи службовою особою та усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, перебуваючи на посаді головного бухгалтера, виконуючи свої службові обов'язки мав доступ до печатки ТОВ “МАБО СЕРВІС” та комп'ютерної програми для перерахунку коштів “Клієнт -Банк”, без відома директора підприємства уклав договори про надання послуг та здійснив перерахування коштів з рахунку ТОВ “МАБО СЕРВІС” на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в сумі 91 000 грн. З ОСОБА_3 були суто ділові відносини в межах оформлених договорів з ТОВ “МАБО СЕРВІС”.
Як вбачається з вироку Голосіївського районного суду міста Києва, ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченою частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Посилання позивача на те, що ТОВ “МАБО СЕРВІС” в наступному не здійснило схвалення оспорюваного договору, а перерахування коштів було здійснено безпосередньо ОСОБА_4, який не є юридичною особою, не може братись до уваги, оскільки фактично оплата виконаних робіт була здійснена юридичною, а не фізичною особою, тобто позивачем.
За таких умов, якщо позивач вважає, що ОСОБА_4 своїми діями завдав йому збитків, то не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства безпосередньо до ОСОБА_4
Докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, не свідчать про безпідставність перерахування коштів, тому позовні вимоги ТОВ “МАБО СЕРВІС” задоволенню не підлягають.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.10 у справі № 26/167 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №26/167 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.10.10 (відправлено)