01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 9/135
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Козак О.Д. - дов. №2763 від 31.08.2010
від відповідача: Кузьменко М.В. - дов. №800 від 23.12.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2010
у справі № 9/135 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
до ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 171 402,64грн. та вилучення майна
Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (надалі - ТОВ „ВіЕйБі Лізинг”, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про: стягнення з Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” (надалі - ЗАТ „Київбудком”, відповідач) неустойки в сумі 72638,16 грн., штрафу в сумі 34819,00 грн., що разом складає 107457,16 грн. за договором фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 року; вилучення та передачу позивачу предмету лізингу, а саме: самоскида КАМАЗ 6520-020-06, 2006 року випуску, державний номер АА 1276 СЕ, номер шасі ХТС 65200F61125516 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 63 945,48 грн.
Ухвалою від 17.06.2010 судом прийнято до спільного розгляду з позовом у справі №9/135 зустрічний позов ЗАТ „Київбудком”, яким заявлено вимоги про визнання недійсним повністю договору фінансового лізингу №2308/06-4 від23.08.2006 та застосування реституції за недійсним договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2010 у справі №9/135 первісний позов задоволено частково: стягнуто з ЗАТ „Київбудком” на користь ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” 38262,56 грн. неустойки, 6963,80 грн. штрафу, 1714,03 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; вилучено у ЗАТ „Київбудком” та передано ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” предмет лізингу, а саме: самоскид КАМАЗ 6520-020-06, 2006 року випуску, державний номер АА 1276 СЕ, номер шасі ХТС 65200F61125516 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 63945,48 грн.; в іншій частині вимог за первісним позовом відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ЗАТ „Київбудком” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №9/135 від 19.08.2010 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що у позивача відсутні встановлені законом підстави для односторонньої відмови від договору. Крім того, договір містить нікчемні умови господарського зобов'язання, а саме: умови, які забороняють лізингоодержувачу відмовитись від договору і дозволяють лізингодавцю в будь-який час та з будь-яких підстав розірвати договір і покласти, при цьому, на лізингоодержувача непропорційно великого розміру витрати. На думку відповідача, суд першої інстанції не врахував при прийнятті рішення всі наведені обставини, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
23.08.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТіБіАй Лізинг” (яке відповідно до Статуту зареєстрованого 29.12.2008 за № 1074105001301680 змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”) та ЗАТ „Київбудком” було укладено договір фінансового лізингу №23/08/06-4 (надалі - договір), за умовами якого позивач надав у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу самоскид КАМАЗ 6520-020-06 2006 року випуску, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача за первісним позовом на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Факт передачі відповідачу за первісним позовом предмету лізингу підтверджується актом приймання -передачі майна в користування за договором №23/08/06-4 від 23.08.2006.
Відповідно до п.3.2 вказаного договору загальна вартість майна на момент укладення договору складає 348190,00 грн. разом з ПДВ.
Пунктом 10.2. договору встановлено, що позивач у випадку несплати відповідачем лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів, направляє відповідачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття позивачем рішення про розірвання договору є рекомендований або цінний лист позивача. Відповідач зобов'язаний за свій рахунок на протязі 7 робочих днів з моменту направлення позивачем на адресу відповідача відповідної вимоги, повернути майно позивачу.
Згідно з п .16.3 договору на вимогу позивача за первісним позовом цей договір може бути розірвано достроково в односторонньому порядку у випадку якщо відповідач за первісним позовом не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.
Той факт, що відповідач прострочив сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів підтверджується матеріалами справи, зокрема, Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №45/246 від 16.02.2010, якою рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2009 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позов про стягнення заборгованості з ЗАТ „Київбудком” на користь ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” по лізингових платежах недоплачених за січень -березень 2009 за договором фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 року в розмірі 27898,08 грн. та стягнення пені та 3% річних задоволено повністю.
27.05.2009 позивач направив відповідачу повідомлення №2832, в якому повідомив останнього про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 року та вимагав в строк до 05.06.2009 року включно повернути лізингове майно за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 21Г.
Зазначене повідомлення відповідач отримав 22.06.2009 року, однак станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, лізингове майно не повернув.
Доводами апеляційної скарги є, зокрема, нікчемність умов договору, в яких передбачена одностороння відмова від договору з боку лізингодавця.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів .
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг” договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити положенням Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором .
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Пунктом 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.11 вказаного закону лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані обумовленому договором.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що в зв'язку з невиконанням умов договору з боку відповідача щодо сплати лізингових платежів, позивач правомірно розірвав договір фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006.
Підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. А саме, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в момент укладення договору його зміст не суперечив положенням чинного законодавства, у т.ч. Закону України „Про фінансовий лізинг”, особи, що підписали договір мали необхідний обсяг повноважень, волевиявлення учасників було вільним і спрямованим на реальне настання правових наслідків. Щодо відсутності в договорі приписів прямо передбачених законом, зокрема, права відповідача на односторонню відмову від договору, то факт відсутності в договорі такого припису не позбавляє останнього самого права, оскільки таке право передбачене законом.
Отже, на думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 є розірваним з 22.06.2009 (отримання відповідачем повідомлення про розірвання (відмову від) договору) та задовольнив вимогу позивача про вилучення та передачу йому предмету лізингу, а саме: самоскида КАМАЗ 6520-020-06, 2006 року випуску, державний номер АА 1276 СЕ, номер шасі ХТС 65200F61125516.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Пунктом 11.2 договору передбачено, що лізингоодержувач за порушення своїх обов'язків сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції:
- якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2. Договору, за кожний день прострочення строку повернення майна (пп. 2);
- за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3.,5.5. цього договору - штраф у розмірі 2 відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (пп. 5).
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки та штрафних санкції частково (з врахуванням виконаного судом перерахунку заявлених позивачем вимог), а саме: стягнення 38262,56 грн. неустойки та 6963,80 грн. штрафу замість заявлених 72638,16 грн. неустойки та 34819,00 грн. штрафу.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва у справі №9/135 від 19.08.2010 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишено без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №9/135 від 19.08.2010 залишити без змін.
Матеріали справи №9/135 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді