01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.10.2010 № 16/064-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Колбасов Ю.О. - дов. б/н від 23.06.2010
від відповідача: Кукса Г.А. - дов. №1 від 27.08.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2010
у справі № 16/064-10 ( .....)
за позовом Приватне акціонерне товариство "Нова Лінія"
до Приватне підприємство виробнича фірма "Жаклін"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 55253,13 грн.
Приватне акціонерне товариство „Нова лінія” (надалі - ПАТ „Нова лінія”) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом, в якому просило розірвати договір №1058/090303 від 03.03.2009, укладений між позивачем та відповідачем, та стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми „Жаклін” (надалі - ПП „Жаклін”) 2116,45 грн. основного боргу і 32587,88 грн. пені.
Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2010 у справі №16/064-10 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ „Нова лінія” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області у справі №16/064-10 від 31.08.2010 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача 2116,45 грн. основного боргу та 32587,88 грн. пені.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено факт недопоставки товару з боку відповідача позивачу на суму 2116,45 грн., що є неналежним виконанням умов договору, а тому суд дійшов невірного висновку щодо відмови в позові, у т.ч. і в частині стягнення пені. При цьому, позивач не оскаржує рішення суду в частині відмови в позові щодо розірвання договору.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між позивачем та відповідачем 03.03.2009 був укладений договір поставки №1058/090303 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (позивача) товар в кількості, асортименті та за ціною згідно з додатком №1 до нього, виготовлений за кресленнями, погодженими з покупцем, разом з усіма приналежностями та документами, що стосуються товару, за ціною, визначеною у п. 2.1 договору та в строк, визначений у п. 4.1 договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити їх на умовах цього договору (п. 1.1).
Пунктом 2.1 договору встановлена загальна вартість договору, яка складає 292250,00 грн. та є незмінною.
Згідно п. 5.1 договору покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника наступним чином: 20% від загальної вартості - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору; 30% від загальної вартості договору - протягом 14 банківських днів з моменту підписання договору; залишок - протягом 30 банківських днів з моменту прийому товару покупцем, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товару. При цьому товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 20.04.2009 року.
На виконання умов вказаного пункту договору позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 146125,00 грн., що складає 50% від вартості договору та підтверджується платіжними дорученнями №4706 від 04.03.2009 на суму 58450,00 грн. та №7723 від 27.03.2009 на суму 87675,00грн.
Долучені до матеріалів справи накладні свідчать про те, що позивач отримав товар на загальну суму 144008,54 грн.
За твердженням позивача, під час отримання товару у відповідача не виявилося його в достатній кількості, в зв'язку з чим відбулася недопоставка товару на суму 2116,45 грн., що є з боку відповідача порушенням договірних зобов'язань (істотних умов договору). Саме з цих підстав позивач просив в суді першої інстанції розірвати договір та стягнути з відповідача вказану суму основного боргу і пеню в сумі 32587,88 грн., розраховану позивачем відповідно до п. 8.4 договору.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1.1. договору визначено, що умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс” (в редакції 2000 року).Базис поставки - ЕХW (склад постачальника в м. Біла Церква, вул. Київська, 113).
В силу п. 4.1 договору, який міститься в розділі строки та умови поставки, визначено, що товар в повному обсязі повинен знаходитися за адресою: склад постачальника: м. Біла Церква, вул. Київська, 113 - до 20.04.2009.
Згідно п. 7.1 договору здача-прийому товару відбувається на місці поставки, що зазначене в договорі, за участю представників сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив той факт, що товар ним отримувався на складі продавця в м. Біла Церква, шляхом самовивозу зі складу.
Відповідно до п. 6.2 договору при виявленні недостач товару по кількості в процесі його прийому складається акт розбіжностей в присутності представників обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем жодних актів розбіжностей щодо кількості товару на складі в момент отримання товару, не складалось.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що товар на складі в момент отримання його позивачем був відсутній в достатній кількості, та не навів інших обґрунтувань щодо неможливості отримати товар у покупця зі складу постачальника до 20.04.2009 з вини саме відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень з боку відповідача істотних умов договору та відсутність підстав для розірвання договору, а також для стягнення з відповідача на користь позивача як суми основного боргу, так і пені.
У зв'язку з викладеним, колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного підприємства „Нова лінія” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області у справі №16/064-10 від 31.08.2010 має бути залишене без змін
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Нова лінія” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області у справі №16/064-10 від 31.08.2010 залишити без змін.
Матеріали справи №16/064-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді