01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 14/474
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Басов В.В. (довіреність від 16.08.2010р. № 13-08/222
від відповідача 1 -не з'явились
від відповідача 2 - Горєв В.О. (довіреність б/н від 12.07.2010р
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.08.2010
у справі № 14/474 ( .....)
за позовом ВАТ "Банк Столиця"
до ТОВ "Укрметалзабезпечення"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 13781775,67 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року у справі № 14/474 позов Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” про стягнення 13 781 775,67 грн. задоволено;
- присуджено до стягнення 12 476 434 грн. 42 коп. суму кредиту, 2 193 176 грн. 69 коп. відсотків, 170 450 грн. 25 коп. пені, 25 500 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- здійснено заміну відкритого акціонерного товариства “Банк Столиця” його правонаступником Публічним акціонерним товариством “Банк Столиця”;
- вжито заходи до забезпечення позову: накладено арешт на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрметалзабезпечення” та знаходяться на п/р № 260063019294 в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (Закрите акціонерне товариство) МФО 300012, п/р № 260004153 в АКБ “Легбанк”, МФО 300056, п/р № 26002300014207 в ВАТ “Банк Столиця”, МФО 380623 у межах суми, на яку збільшено позовні вимоги позивачем 1 058 285 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, порушенням норм процесуального права.
На думку скаржника, місцевий господарський суд повинен був відмовити у прийнятті до розгляду заяви Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця” про збільшення позовних вимог як таку, що змінює підстави та предмет позову.
Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про те, що предмет застави реалізовано без згоди банку, скаржник зазначає, що на дату продажу ТОВ „Золотий Мандарин Ойл” мазуту він не перебував з банком у правовідносинах, пов'язаних із заставою мазуту, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. у справі № 41/207. Крім того, скаржник зазначає що його мазут був самовільно використаний АЕК „Київенерго”.
В апеляційній скарзі йдеться про неправильність встановлення судом недостатності вартості предмета застави для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця”, про помилкове застосування судом до відносин застави положень закону про поруку, а також про те, що справу розглянуто 02.08.2010 року без повідомлення заявника.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” висловився за задоволення апеляційної скарги, представник Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця” - за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення” відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направило, про причини неприбуття суд не повідомило. Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення” про дату, час та місце слухання справи повідомлялося належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника одної з сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Публічним акціонерним товариством „Банк Столиця” (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов (в редакції заяви від 11.03.2010р.(Том 2 а.с. 9) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” як з солідарних боржників 12 476 434,42 грн. заборгованості по сумі кредиту, 2 193 176,69 грн. заборгованості по відсоткам, 170 450,25 грн. пені.
Причиною спору є намагання позивача стягнути заборгованість у вигляді неповернутого кредиту та неоплачених відсотків за користування грошовитим коштами, наданими у кредит згідно укладеного з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення” договором про надання кредиту від 22.06.2007р. № 19/07-К, а також пеню, нараховану внаслідок несвоєчасної оплати процентів.
Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив, що 19 вересня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком “Столиця”, правонаступником якого згідно затвердженого установчими зборами від 05.12.2008р. статуту є Публічне акціонерне товариство “Банк Столиця”, (кредитодавець) й Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрметалзабезпечення” (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 19/07-К (далі по тексту - договір № 19/07-К), згідно умов якого останньому надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти (кредит) у розмірі 12 500 000,00 гривень. Кредит був наданий для поповнення обігових коштів зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 20 % річних.
20.03.2008р., 29.09.2008р., 10.10.2008р., 31.10.2008р. та 14.11.2008р. сторонами договору укладено додаткову угоду № 1 та договори про внесення змін № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 до договору № 19/07-К, якими змінено кінцевий термін повернення кредиту та процентна ставка за користування кредитом, а саме 23 % річних, внесено зміни до п. 3.2 договору, згідно яких позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами не пізніше 14 (чотирнадцятого) числа наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день закінчення строку дії договору, на рахунок № 20688300014207; розділ 4 договору “Забезпечення виконання зобов'язань за договором” доповнено п. 4.1 наступного змісту: “В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ресурси” передає в заставу товари в обороті, а саме мазут М-100 та укладає з кредитодавцем договір застави”.
30.01.2009 р. договором про внесення змін № 9 до договору № 19/07-К змінено кінцевий термін повернення кредиту до 12.02.2009 р.
12.02.2009р., 16.03.2009р., 26.03.2009р., 06.04.2009р. та 14.04.2009 р. укладено договори про внесення змін № 10, № 11, № 12, № 13 та № 14 до договору № 19/07-К, якими встановлено графік погашення кредиту та змінена кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 15 червня 2009 року.
З метою забезпечення виконання умов договору № 19/07-К позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ресурси” договір застави товарів в обороті від 25.11.2008р. № 19/07-К-2Z, згідно якого останнім передано у заставу товари в обороті, а саме - мазут М-100 в кількості 12 066,95 тонн, що зберігався за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1А, АЕК “Київенерго”(філія “Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго”).
Згідно копії меморіального ордеру № 19/07-К (#727732) від 19 вересня 2007 року позивач на виконання п. 1.1 договору перерахував на позичковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметалзабезпечення” грошові кошти у розмірі 12 500 000,00 грн.
Направлені відповідачам вимоги позивача від 06.08.2009р., 11.08.2009р. про погашення заборгованості за договором відповідачами залишено без виконання.
В контексті викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметалзабезпечення” всупереч пунктів 1.1, 3.1, 3.2, 5.2.3, 5.2.7 договору зобов'язання в частині повернення кредиту у розмірі 12 476 434 грн. 42 коп. та оплати процентів в сумі 2 193 176 грн. 69 коп. за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р. не виконало.
Правильність запропонованого розрахунку позовних вимог (Том 2 а.с. 29) не заперечуються відповідачами, спір з цього приводу між сторонами відсутній.
На підставі встановлених обставин справи колегія суддів Київського апеляційного господарського суду справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено, у ході виконання зобов'язань за договором № 190-МВ/07 позичальник одержав кредит на загальну суму 12 500 000,00 грн., проте залишив без виконання прийняті за цим договором зобов'язання в частині повернення кредиту у розмірі 12 476 434 грн. 42 коп. та оплати процентів в сумі 2 193 176 грн. 69 коп. за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент.
Згідно частини 1 статті 10561 названого кодексу, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення” зобов'язань за договором № 19/07-К в частині повернення кредиту підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення”.
Докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення” зобов'язань за договором № 19/07-К в частині повернення кредиту та оплати процентів, стягнення яких є предметом спору у даній справі, в матеріалах справи відсутні. Відповідачами факт заборгованості не заперечується, контррозрахунок щодо заявлених позовних вимог та докази належного виконання власних зобов'язань суду не представлено.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини восьмої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях. Порядок встановлення цих ставок передбачений пунктом 16 Положення про кредитування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року N 299.
Пунктом 16 названого положення передбачено, що розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.
Згідно пункту 1.3 названого договору, розмір процентів за користування кредитом наданим у доларах США складав - 12% річних.
З урахуванням змін внесених до пункту 1.1 Додаткових угод №№ 2-7 до договору № 19/07-К від 19.09.2007 р. про відкриття кредитної лінії розмір процентів за користування кредитом - 23 % річних.
Перевіривши правильність запропонованого позивачем розрахунку, колегія суддів вважає, що ним обґрунтовано нараховано проценти за користування кредитом в сумі 2 193 176 грн. 69 коп. за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р.
Обґрунтованими є також вимоги про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів, у розмірі 170 450,25 грн.
Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).
Пунктом 6.1.1 договору 19/07-К за прострочення сплати процентів позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.
Як вбачається з запропонованого позивачем розрахунку розмір пені, нарахованої у період з 01.03.2009р. по 30.11.2009р. на суму боргу по процентам за користування кредитом, складає 2 193 176 грн. 69 коп.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо виникнення у відповідачів солідарного обов'язку повернути наданий за договором № 19/07-К від 19.09.2007р. кредит, а також обов'язку сплачувати позивачеві проценти за користування кредитом та неустойку (пеню, штраф).
На підставі ч. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу” позивач як заставодержатель за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ресурси” договором застави товарів в обороті № 19/07-К-2Z від 25.11.2008р., набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до п. 2.1.2 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” договору застави товарів в обороті від 25.11.2008р. № 19/07-К-2Z, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства й положень названого договору застави позивач набув право задовольнити свої вимоги щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ресурси” за кредитним договором у сумі 14 840 061,36 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет застави за названим договором застави.
Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, застава нарівні порукою є окремим видами забезпечення виконання зобов'язання.
Проте, згідно частини 1 статті 554 названого кодексу, порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, має наслідком виникнення солідарного обов'язку боржників виконати прийняте зобов'язання.
Порушення зобов'язання, забезпеченого заставою, на відміну від поруки, не тягне за собою виникнення солідарного обов'язку боржника та заставодавця.
Місцевий господарський суд наведеного не врахував, у зв'язку з чим помилково присудив до стягнення спірні кошти солідарно з обох відповідачів, надавши перевагу тій обставині, що предмет застави був реалізований без згоди позивача та без заміни на інше аналогічне майно.
На таких підставах, рішення місцевого господарського суду 02.08.2010 року у справі № 14/474 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення спірних коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” як солідарного боржника з прийняттям в цій частині відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про залишення без задоволення позову в цій частині.
Підстав для скасування оскарженого рішення в іншій частині не вбачається.
У даній справі діють заходи забезпечення позову Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця”, вжиті згідно ухвали господарського суду міста Києва від 28.10.2009р., за наслідками перегляду якої Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 16.12.2009р., якою резолютивну частину ухвали господарського суду міста Києва від 28.10.2009р. викладено в редакції, згідно якої накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрметалзабезпечення” в межах ціни позову - 13 781 775,67 грн.
Зважаючи на викладену обставину, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, яким вжито додаткові заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрметалзабезпечення” у межах суми, на яку збільшено позовні вимоги у даній справі - 1 058 285 грн.
Приймаючи до уваги, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача і обставин, які б свідчили, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, то підстави для скасування оскарженого рішення в частині вжиття заходів до забезпечення позову відсутні.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року у справі № 14/474 скасувати в частині задоволення позовну Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” як солідарного боржника 12 476 434,42 грн. заборгованості по сумі кредиту, 2 193 176,69 грн. заборгованості по відсоткам, 170 450,25 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” як солідарного боржника 12 476 434,42 грн. заборгованості по сумі кредиту, 2 193 176,69 грн. заборгованості по відсоткам, 170 450,25 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк Столиця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ресурси” 6 375,00 грн. (шість тисяч триста сімдесят грн. 00 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Справу № 14/474 повернути до господарського суду міста Києва, якому доручити видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
20.10.10 (відправлено)