01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 23/296
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гаркавенко С.В. (дов. Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.);
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2010
у справі № 23/296 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Дитячої поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 178 205,21грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від05.08.2010 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Дитячої поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 2 853,67 грн. - 3 % річних, 14 549,88 грн. інфляційних втрат; припинено провадження у справі в частині стягнення 149 584,41 грн. основного боргу; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Позивач в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення пені.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні пені у розмірі 11 217,25 грн.
Позивач вважає, що суд першої інстанції в неповному обсязі дослідив та не надав належної оцінки умовам спірного договору, і не з'ясував обставин справи щодо обов'язків відповідача здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію.
Представник відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 07.10.2010 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа, та зворотнім повідомленням про вручення повістки, причин неявки представника у судове засідання не надано. Неявка представника не перешкоджає подальшому розгляду апеляційної скарги, подальше відкладення розгляду апеляційної скарги призведе до затягування її розгляду, також представник позивача не заперечував проти розгляду скарги у відсутності представника відповідача.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.
У травні 2010 р. Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Дитячої поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва 178 205,21 грн. заборгованості за договором № 3309081, яка складається з 145 891,30 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 3 693,11 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 11 217,25 грн. пені, 14 549,88 грн. інфляційних втрат, 2 853,67 грн. - 3 % річних.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Дитячої поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 2 853,67 грн. - 3 % річних, 14 549,88 грн. інфляційних втрат; припинено провадження у справі в частині стягнення 149 584,41 грн. основного боргу; в іншій частині позову відмовлено.
Дослідивши всі докази по справі, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено, 25.09.2002 р. між сторонами по справі було укладено договір № 3309081 про постачання електричної енергії.
Відповідно до п. 1 укладеного договору позивач зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а відповідач своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, що визначені договором.
Згідно п. 2.1 договору № 3309081 позивач зобов'язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції відповідачу дозволеної до використання потужності згідно з визначеними йому договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності.
Відповідно до п. 4.1 укладеного договору відповідач зобов'язується оплачувати використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами договору.
Як передбачено п. 2.1 додатку № 2 від 25.09.2002 р. до договору № 3309081, споживач здійснює поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як передбачено ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено, позивач поставив відповідачу активну електричну енергію на суму 499 823,87 грн. за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010 р. та реактивну електричну енергію на суму 8 415,48 грн. за період з 01.08.2009 р. по. 01.04.2010 р.
За поставлену активну та реактивну електричну енергію відповідач розрахувався з позивачем частково внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 149 584,41 грн.
В матеріалах справи наявні підписані позивачем довідки про погашення боргу відповідачем на суму 149 584,41 грн., що є належними доказами, які підтверджують сплату основного боргу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума основного боргу у розмірі 149 584,41 грн. сплачена, а тому провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу судом першої інстанції правомірно припинено на підставі підпункту 1-1 ст. 80 ГПК України.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як передбачено п. 5.3 укладеного договору від 25.09.2002 р., у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної та реактивної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством.
Позивачем було зроблено розрахунок пені, яка складає 11 217,25 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.
Доказами доведено, що бюджетне фінансування на час виникнення заборгованості відповідачу не виділялося, при надходженні коштів з бюджету відповідачем було сплачено основний борг.
Оскільки, відповідач є бюджетною установою, яка фінансується тільки з державного бюджету, та відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для належного виконання вказаного зобов'язання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в частині стягнення з відповідача пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 3 % річних в сумі 2 853,67 грн. та 14 549,88 грн. інфляційний втрат, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, та розрахунок вказаних сум не суперечить чинному законодавству.
За таких обставин судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Дитячої поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 2 853,67 грн. - 3 % річних, 14 549,88 грн. інфляційних втрат; припинено провадження в частині стягнення 149 584,41 грн. основного боргу та відмовлено в задоволенні вимог стосовно стягнення пені.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від05.08.2010 р. у справі №23/296 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” без задоволення.
Справу № 23/296 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді Вербицька О.В.
28.10.10 (відправлено)