01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 41/289
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
Від позивача: Заєць О.А.- юрист
Від відповідача: Ільяшов Б.М.-юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2010
у справі № 41/289 ( .....)
за позовом Відкритого акціонерного товаритсва "Київгаз"
до Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук
про стягнення 286 336,51 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" до Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук задоволено частково. Припинено провадження по справі в частині стягнення з Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук заборгованості в розмірі 226 612,54 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК. Стягнуто з Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук на користь Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” 593 грн. 04 коп. -3 % річних, 4 052 грн. 41 коп. - пені, 9 981 грн. 81 коп. - штрафу, 2 412 грн. 40 коп. - державного мита та 198 грн. 83 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача 593 грн. 04 коп. -3 % річних, 4 052 грн. 41 коп. - пені, 9 981 грн. 81 коп. - штрафу, та відмовити у задоволення позову у цій частині.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначав, що суд при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що стягуючи з відповідача штраф і пеню за порушення умов договору, суд двічі притягнув відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення; у відповідача був відсутній умисел спрямований на порушення зобов'язання, що у відповідності до ч.1ст.614 ЦК України, що виключає можливість притягнення Відповідача до відповідальності за прострочення оплати за договором.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
04 січня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством “Київгаз” (позивач) та Інститутом цукрових буряків Української академії аграрних наук (відповідач) був укладений договір № 232158 про надання послуг з газопостачання бюджетним споживачам, відповідно до умов якого (п.1) сторони погодили, що ВАТ “Київгаз”зобов'язується надати послуги з газопостачання, тобто поставити природний газ та протранспортувати його розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а споживач зобов'язується прийняти газ і оплатити його на умовах Договору ВАТ “Київгаз”вартість газу та послуги з його транспортування.
У відповідності до п.п. 5.3, 6.1 Договору передбачено, що вартість послуг за місяць визначається обсягами газу, протранспортованого у даному місяці, помноженому на ціну послуги; оплата вартості газу та послуг з його транспортування проводиться споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку: перший платіж споживач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100% вартості газу та послуг з його транспортуванням передбачених договором на місяць поставки газу; остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених ВАТ “Київгаз”, послуг за звітний місяць.
Згідно до п. 6.2 Договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначати призначення платежу: за послуги з газопостачання, номер договору, дату його підписання. При наявності заборгованості споживача за даним договором, ВАТ “Київгаз” наділяється правом зараховувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, надані в минулі періоди за договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення черговості платежу.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за період з січня по лютий 2010 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 288 546,38 грн., що підтверджується актами прийому - передачі послуг з газопостачання від 31 січня 2010 року на суму 162 597,25 грн. та від 28 лютого 2010 року на суму 125 949,13 грн.
Відповідач в порушення умов договору з позивачем розрахувався частково на суму 20 000,00 грн. у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 268 546,38 грн., що підтверджується розрахунком позивача та не заперечується відповідачем.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач заборгованість в розмірі 41 933,84 грн. погасив до порушення провадження по даній справі, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 41 933,84 грн. задоволенню не підлягають.
Решта позовних вимог в сумі 226 612,54 грн. була погашена під час розгляду справи по суті, що засвідчується платіжними дорученнями, актом звірки взаєморозрахунків від 19.07.2010 року та усними поясненнями сторін.
Зважаючи на встановлені факти, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 226 612,54 грн. підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.3 Договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ “Київгаз”, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 9 981,81 грн., а позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4 052,41 грн. (згідно перерахунку суду першої інстанції).
Відповідно пункту 1 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з врахуванням наявності заборгованості у відповідача, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних, яка складає 593,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Колегією суддів здійснено перерахунок штрафних санкції, у зв'язку з чим вважає, що розрахунок пені згідно перерахунку с суду першої інстанції, штрафу, трьох процентів річних від простроченої суми є законними та обґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що стягуючи з відповідача штраф і пеню за порушення умов договору, суд двічі притягнув відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Згідно положень ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230ГК України).
У відповідності до ч.4 ст. 231ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалі справи, сторони у договорі, а саме у п.7.3 погодили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з газопостачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь ВАТ “Київгаз”, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
За таких обставин, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують вищевикладених обставин та є безпідставними, тому апеляційна скарга Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук задоволенню не підлягає.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 у справі №41/289 залишити без змін.
Матеріали справи №41/289 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді