01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 9/112
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача Дмітрієва В.В. - за дов. № 35 від 09.07.2010
від відповідача Брус О.М. - за дов. від 20.11.2009
від третьої особи 1) не з'явився
2) не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Ірина Іванівна
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2010
у справі № 9/112 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Груп-7"
до ТОВ "УніКредит Лізинг"
третя особа відповідача Приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Ірина Іванівна
Відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (№ 520 від 18.09.2009 року)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/112 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп -7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Яворенко Ірина Іванівна; Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції міста Києва про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (№ 520 від 18.09.2009) задоволені повністю.
Визнано виконавчий напис № 520 від 18.09.2009, вчинений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Іриною Іванівною на договорі фінансового лізингу № 782-LD від 19.08.2008 року, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп-7» витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий напис від 18.09.2009 за реєстровим № 520 вчинений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І. І. за відсутності належних доказів безспірності вимог та доказів вручення позивачеві повідомлення про наявність заборгованості по сплаті лізингових платежів, що є порушенням порядку вчинення виконавчих написів, визначеного Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, а тому позовні вимоги позивача є законними обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Господарського суду міста Києва, Приватний нотаріус Яворенко Ірина Іванівна звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/112 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсності, а саме позовні вимоги щодо оскарження дій нотаріуса не підвідомчі господарським судам.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та таким що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу повністю погоджується з її доводами, оскаржуване рішення вважає не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія встановила наступне:
19.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (лізингодавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Груп -7» (лізингоодержувач, позивач у справі) було укладено Договір фінансового лізингу № 782-LD (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (обладнання, яке зазначено у Додатку № 1 «Специфікація») у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування позивачу на строк та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до пункту 1.1. Договору ціна предмета лізингу становить еквівалент 330 021,68 доларів США, у т.ч. ПДВ, що на дату підписання договору становить 1 598 328,00 грн.
Згідно специфікації предметом лізингу є Автоматична лінія по виготовленню бетонних сумішів у кількості 1 одиниця, за ціною 1 598 328,00 грн. з урахуванням ПДВ (загальна сума еквівалент долар США, з ПДВ - 330 021,68).
Як вбачається з матеріалів справи, Предмет лізингу був придбаний відповідачем згідно Контракту купівлі-продажу № 782-LD/PC від 18.08.2008 (надалі - Контракт), укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Інтер Стар».
На виконання умов Контракту купівлі -продажу № 782-LD/PC від 18.08.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Інтер Стар» було передало Предмет лізингу позивачу, що підтверджується актом приймання - передачі (Додаток № 2 до Контакту купівлі - продажу № 782-LD/PC).
Розділом 7 Договору визначені склад лізингових платежів, порядок їх сплати та можливість коригування.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 Договору.
Згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 2 Договору) сторони погодили їх щомісячний розмір та терміни оплати.
У порушення умов Договору позивач не сплатив відповідачу лізингові платежі за період по 17.04.2009 на загальну суму 371 608,73 грн. Тобто прострочення сплати становить більше 30 днів.
Пунктом 11.4. Договору фінансового лізингу та статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право лізингодавця в разі невиконання лізингоодержувачем умов цього Договору, провести примусове вилучення Предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Враховуючи, що існували лізингові платежі, неоплачені на момент вчинення виконавчого напису, в розмірах, визначених у договорі фінансового лізингу, який підписаний сторонами та про розмір яких позивачу було відомо в момент підписання такого договору, прострочена заборгованість вважається безспірною.
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 (далі - Інструкція).
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з пунктом 284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Пунктом 286 Інструкції встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999.
Відповідно до пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису нотаріусу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, надається: оригінал договору лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Для вчинення виконавчого напису відповідачем було надано нотаріусу наступні документи: заяву про вчинення виконавчого напису, оригінал Договору, копію рахунка, направленого відповідачем позивачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
18.09.2009 Приватним нотаріусом Коростишивського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І.І., виходячи з доданих до заяви документів, на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинив виконавчий напис за реєстровим № 520, яким запропонував позивачу за не виплачену у строк за період по 17.04.2009 заборгованість у розмірі 371 608,73 грн. повернути відповідачу Предмет лізингу, що був переданий за Договором.
05.02.2010 відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису.
Відповідно до пункту 11.4. Договору, лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення Предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо позивач не сплатив Лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до Договору (Графік лізингових платежів) повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.
Заходом при настанні випадку невиконання лізингових платежів, в силу пункту 11.2. Договору є право лізингодавця направити лізингоодержувачу повідомлення про усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомлення; негайного вилучення предмету лізингу та інше. Використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачених законодавством, що може бути застосовано.
При настанні випадку невиконання та припинення дії даного Договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці зазначеному лізингодавцем, протягом трьох робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляються письмово додатково (пункт 11.5. Договору).
Отже, дані положення умов Договору встановлюють порядок повернення об'єкту лізингу, надаючи право лізингодавцю на власний вибір застосувати один з визначених шляхів: повернення за спільною згодою або примусово вилучити відповідного до законодавства України.
Порядок примусового вилучення у безспірному порядку регламентовано Законом України «Про фінансовий лізинг». Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Таким чином, право безспірного вилучення об'єкту лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса у випадку не сплати лізингових платежів надано лізингодавцю законом, а пункт 11.2. умов Договору передбачає примусове вилучення предмету лізингу у відповідності з чинним законодавством.
З метою вчинення виконавчого напису відповідач подав нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, до якої додав документи, що підтвердили суму заборгованості та факт звернення лізингодавця з вимогою про добровільне повернення майна, що передано в лізинг та на підставі поданих документів, виконавчий напис був вчинений.
Позивач наявність заборгованості не спростував, доказів неправильності зазначених у виконавчому написі вимог не надав.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавчий напис від 18.09.2009 за реєстровим № 520 вчинений Приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І. І. за відсутності належних доказів безспірності вимог та доказів вручення позивачеві повідомлення про наявність заборгованості по сплаті лізингових платежів, з порушенням порядку вчинення виконавчих написів, визначеного Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 з наступних підстав.
Безспірність вимоги про повернення предмету лізингу передбачена умовами Договору і ставиться в залежність виключно від факту прострочення боржником лізингових платежів понад 30 календарних днів, що підтверджується матеріалами справи.
Виконавчий напис вчинено у відповідності до вимог статті 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі - Перелік), яка визначає перелік документів, які свідчать про безспірність заборгованості, зокрема, договору лізингу та копії рахунку направленого Лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Перелік щодо договорів лізингу є вичерпним.
Посилання суду першої інстанції на те, що приватним нотаріусом не долучено до справи докази направлення вказаного рахунку позивачу є безпідставними, оскільки ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій, ні Закон України «Про фінансовий лізинг», а ні інші нормативно-правові акти не зобов'язують нотаріуса робити перевірку направлення повідомлення, перевірку відмови від договору лізингу, та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, нотаріусу були подані документи, які містяться у Переліку та свідчать про безспірність заборгованості.
Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності дотримання відповідачем встановленого законодавством порядку для розірвання договору лізингу (найму), оскільки пункт 11.4. Договору надає відповідачу право в разі прострочення позивачем лізингових платежів понад 30 календарних днів, розірвати Договір та вимагати повернення предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому відповідна умова Договору не ставить право вимоги повернення предмету лізингу в безспірному порядку в залежність від факту чи дотримання процедури розірвання відповідного Договору. Право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, надано лізингодавцю статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Таким чином, враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий напис від 18.09.2009 за реєстровим № 520 вчинений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І. І. за відсутності належних доказів безспірності вимог та доказів вручення позивачеві повідомлення про наявність заборгованості по сплаті лізингових платежів, що є порушенням порядку вчинення виконавчих написів, визначеного Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі щодо не підвідомчості господарським судам справ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.
Справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікується за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.
За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори і справи між юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Окрему категорію справ становлять справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, які підвідомчі господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників відносин.
Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 N 2 (із змінами) правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, може бути оспорена боржником лише в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. У цих випадках справа розглядається в позовному провадженні, позивачем в якому є кредитор, а відповідачем - боржник.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем оскаржується правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, що є спором про право, який повинен розглядатися господарським судом у порядку позовного провадження.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/112 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга третьої особи-1 - Приватного нотаріуса Яворенко Ірини Іванівни є обґрунтованою та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Яворенко Ірини Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/112 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 у справі № 9/112 скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Груп -7» (бульвар Лихачова, 1/27, м. Київ, 01133, код 33401553) на користь Приватного нотаріуса Яворенко Ірини Іванівни (вул. Горького,2, м. Коростишів, Житомирська область, ідентифікаційний номер 2875617948) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 9/112 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді