01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 46/324
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гаркавенко С.В.
від відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2010
у справі № 46/324 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 209525,48 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 190 513,65 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 12.10.1999 року № 1533060, 6 529,03 грн. інфляційної складової боргу, 2 539,70 грн. 3 % річних та 9 943,10 грн. пені за час прострочення грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року провадження в частині вимог про стягнення 190 513,65 грн. боргу припинено. В іншій частині вимог позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» 6 529,03 грн. інфляційної складової боргу, 2 539,70 грн. 3 % річних, 900 грн. пені, 1 595,25 грн. державного мита та 179,68 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року в частині зменшення пені та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2010 року апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.10.2010 року.
У судове засідання 26.10.2010 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, 12.10.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» (енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (абонент) укладено договір № 1533060 (а.с. 15-16), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору.
У відповідності до звертання - доручення до зазначеної угоди сторін (а.с. 17) та п. 5.1. даного договору визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється за приладами обліку згідно з договірним навантаженнями.
Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору (а.с. 20).
Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого після його оформлення повертається до районного відділу теплозбуту (а.с. 21).
Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно до 15 числа поточного місяця (п. 4 додатку № 4 до договору).
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Так, позивач свої зобов'язання по договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді на суму 620 649,02 грн. виконав повністю та належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з січня 2010 року по травень 2010 року, відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 26.09.2009 року по 28.05.2010 року (а.с. 67- 79).
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позовної заяви становила 190 513,65 грн.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач повністю погасив заборгованість за використану теплову енергію, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку відповідача та платіжним дорученням від 25.08.2010 року № 153 на суму 20 000,00 грн. (а.с. 17, 125,127,129,131,132, 134, 136, 140, 142, 144, 145, 147, 152, 154, 157, 159).
Згідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інспекції, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 190 513,65 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7 додатку № 4 до договору від 14.10.2008 року сторони погодили, що у випадку наявності у споживача енергії боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), йому нараховується пеня у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.
Так, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції за період з листопада 2009 року по липень 2010 року у сумі 9 943, 10 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Посилання апелянта на ту обставину, що судом першої інстанції було неправомірно зменшено розмір неустойки, колегією судів до уваги не приймаються з огляду на те, що позивачем не було надано відомостей про негативні для підприємства наслідки внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої теплової енергії за договором № 1533060 від 12.10.1999 року та відповідачем було здійснено розрахунок за вказаним договором у повному обсязі.
За таких обставин судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені до 900, 00 грн.
Київський апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції в повному обсязі, не зважаючи на те, що воно оскаржено лише в частині та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних в сумі - 2 539,70 грн. та 6 529,03 грн. інфляційних інфляційної складової боргу відповідно до приписів статті 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року у справі № 46/324 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 року - без змін.
Матеріали справи № 46/324 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді