01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.10.2010 № 52/717
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Багрій К.В. (дов. № 2 від 26.07.2010 р.),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Миронівський райагробуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2010
у справі № 52/717 ( )
за позовом ВАТ "Миронівський райагробуд"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Скіф"
про стягнення 34 805,61 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика “Скіф”
до Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд”
про стягнення 531258,89 грн.
Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика “Скіф” про стягнення 34805,61 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фабрика “Скіф” звернулось з зустрічним позовом до Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд” про стягнення 531258,89 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2010р. провадження у справі № 52/717 за первісним позовом припинено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі № 52/717 зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика “Скіф” 531258,89 грн. грошових коштів, 5312,59 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач за зустрічним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою від 20.09.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд”.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.10.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 52/717 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. відмовлено у задоволенні спільної заяви Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика “Скіф” про затвердження мирової угоди у справі № 52/717; розгляд справи відкладено.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика “Скіф” надійшла заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 52/717. Крім того, відповідач просив розглядати дану справу за відсутності представника товариства.
Апеляційна колегія ухвалила залишити подану заяву відповідача про затвердження мирової угоди без розгляду, оскільки зазначене питання вже вирішено ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. у справі № 52/717, якою відмовлено у задоволенні спільної заяви Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика “Скіф” про затвердження мирової угоди.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2008 року по вересень 2008 року ВАТ “Миронівський райагробуд” поставило ТОВ “Фабрика “Скіф” товар - бетон марки м-200 та м-300 на суму 565 478,87 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000004 від 28.01.2008 року на суму 47967,00 грн., РН-0000030 від 27 березня 2008 року на суму 7986,00 грн., РН-0000061 від 28 травня 2008 року на суму 34439,60 грн., РН-0000053 від 02 квітня 2008 року на суму 39929,98 грн., РН-0000091 від 31 липня 2008 року на суму 267271,57 грн., РН-0000121 від 28 серпня 2008 року на суму 154195,72 грн., РН-0000140 від 30 вересня 2008 року на суму 13689,00 грн.
ТОВ “Фабрика “Скіф” сплатило за поставлений товар 533748,87 грн., що підтверджується виписками з рахунку у банківській установі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Разом з тим, згідно частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується поставкою товару позивачем, його прийманням та часткової оплати відповідачем.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692).
В обґрунтування зустрічного позову ТОВ “Фабрика “Скіф” посилається на, те що відповідач за зустрічним позовом поставив товар неналежної якості, що надає право покупцю вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми відповідно до ст. 678 ЦК України.
На підтвердження поставки товару неналежної якості позивачем за зустрічним позовом надано Висновок щодо міцності бетонної підлоги по об'єкту: “Складське приміщення цеху № 6 ТОВ “Скіф” за адресою: м. Миронівна, Київська обл., вул. Калова, 38-д”, складеного спеціалістами ТОВ “Науково-дослідний і проектно-технологічний центр” 04.02.2010р.
Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Частиною 2 статті 678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції послався на лист № 24 від 24.03.2009 року, у якому позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача про виявлення дефектів улаштованого бетонного покриття та просив направити на об'єкт уповноваженого представника та скласти акт про фіксацію виявлених дефектів, порядок та строки їх усунення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, законодавець передбачив право підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб звертатися до господарського суду лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як було зазначено вище, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження відмови від договору поставки та вимоги щодо повернення сплаченої суми за товар неналежної якості.
Наданий в якості доказу лист № 24 від 24.03.2009р. може бути лише доказом повідомлення постачальника про товар неналежної якості, та не є доказом волевиявлення покупця про відмову від договору поставки, як того вимагають норми статті 678 Цивільного кодексу України.
А за таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення грошової суми, яка сплачена за товар неналежної якості, є передчасним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити про помилковість висновку суду першої інстанції про належність та допустимість Висновку щодо міцності бетонної підлоги по об'єкту: “Складське приміщення цеху № 6 ТОВ “Скіф” за адресою: м. Миронівна, Київська обл., вул. Калова, 38-д”, складеного спеціалістами ТОВ “Науково-дослідний і проектно-технологічний центр” 04.02.2010р., в якості доказу на підтвердження поставки відповідачем за зустрічним позовом товару неналежної якості.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зазначений висновок від 04.02.2010р. не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки складений на замовлення лише позивача за зустрічним позовом.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного законодавства про відмову у задоволені зустрічного позову з викладених у даній постанові підстав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи у апеляційному господарському суді підлягають стягненню з позивача за зустрічним позовом на користь відповідача в розмірі 2656,29 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. у справі № 52/717 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика Скіф” (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 3, код 31841570) на користь Відкритого акціонерного товариства “Миронівський райагробуд” (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Черкаська, 1, код 03584591) 2656 (дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 29 коп. судових витрат.
6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 52/717 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді