01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 08/1437
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Покотил В.М., дов. б/н від 19.10.2010 року
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2010
у справі № 08/1437 ( .....)
за позовом ПП "Імпексагро"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 42 000,00 грн. та повернення приміщення
В судовому засіданні 20.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2010 року у справі № 08/1437 позов Приватного підприємства “Імпексагро” (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 42 000 грн. та зобов'язання повернути приміщення задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 42 000 грн. заборгованості по орендній платі, 505 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов'язано відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення загальною площею 107, 2 м2, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 126, м. Монастирище.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2010 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що послуги оренди позивачем відповідачу не надавались, що повинно було б бути оформлено відповідними актами приймання-передачі орендних послуг, які в матеріалах справи відсутні. Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що об'єкт оренди знаходиться у відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2010 року.
В судове засідання 20.10.2010 року з'явився представник позивача та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, в судове засідання 20.10.2010 року не з'явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 42 000 грн. заборгованості по орендній платі згідно договору оренди №3/2009 від 01.04.2009 року та зобов'язання останнього повернути позивачу об'єкт оренди протягом двох календарних днів з дня набрання чинності рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2009 року між позивачем (Орендодавцем), в особі директора Гросмана Олега Олександровича, що діє на підставі Статуту та відповідачем (Орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №3/2009 (далі -Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 107,2 кв.м.
Відповідно до п. 1.2 Договору даний Договір діє з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2010 року.
Орендар вступає у користування приміщеннями у день підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень (п. 7.1 Договору).
Згідно з актом приймання-передачі від 01 квітня 2009 року, який підписаний Орендодавцем та Орендарем особисто, орендоване приміщення загальною площею 107,2 кв. м., за адресою: вул. Леніна, 126, м. Монастирище було передано у користування Орендарю.
Відповідно до п. 1.4 Договору розмір орендної плати за один календарний місяць становить 3 000 грн. в т. ч. ПДВ. Орендна плата сплачується щомісячно за 5 календарних днів до початку розрахункового місяця, згідно рахунку отриманого від Орендодавця. Протягом всього строку оренди приміщень за цією угодою сторони зобов'язуються щомісячно укладати акти приймання-передачі орендних послуг, які підписуються уповноваженими представниками сторін не пізніше 5 числа місяця, наступного за тим, в якому надавалася послуга.
Згідно з пунктом 1.2 Договору строк оренди закінчився 01 квітня 2010 року. Проте, відповідач в порушення пункту 7.4 Договору не повернув позивачу в триденний строк орендоване приміщення.
07.04.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №41 з вимогою повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі та сплатити заборгованість по орендним платежам. Зазначену претензію було направлено на адресу відповідача 08.04.2010 року згідно з описом вкладення у цінний лист та отримано останнім особисто 16.04.2010 року, що підтверджується відміткою на повідомленні № 00358428 про вручення рекомендованого поштового відправлення. Претензію відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, орендоване приміщення позивачеві не повернуто, орендну заборгованість не погашено.
Таким чином, заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем з травня 2009 року по червень 2010 року становить 42 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своїм змістом Договір оренди нежилого приміщення від 01.04.2009 року, укладений між сторонами, є договором найму (оренди) і відповідає вимогам статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2009 року на підставі акту приймання-передачі, який підписаний Орендодавцем та Орендарем особисто, орендоване приміщення загальною площею 107,2 кв. м., за адресою: вул. Леніна, 126, м. Монастирище, було передано у користування Орендарю.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з п. 1.4 Договору орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується Орендарем щомісячно за 5 календарних днів до початку розрахункового місяця, згідно розрахунку отриманого від Орендаря.
В порушення вказаних вимог закону та положень Договору відповідач не виконував умови Договору належним чином.
Згідно з пунктом 1.2 Договору строк дії договору оренди закінчився 01.04.2010 року.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 7.4 договору у випадку припинення цієї угоди орендар зобов'язаний в 3-денний строк повернути орендодавцю приміщення в належному стані, а орендодавець в свою чергу повинен прийняти приміщення по Акту прийому-передачі приміщень. Приміщення вважаються повернутими з моменту підписання Акту прийому-передачі Приміщень.
Згідно з ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
08.04.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №41 з вимогою повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі та сплатити заборгованість по орендним платежам. Зазначену претензію було отримано відповідачем 16.04.2010 року, що підтверджується відміткою на повідомленні № 00358428 про вручення рекомендованого поштового відправлення. Претензію відповідачем залишено без відповіді та без задоволення.
Станом на час звернення позивача до місцевого господарського суду у липні 2010 року орендоване майно відповідачем за Актом приймання-передачі не повернуто; доказів протилежного відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції надано не було.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути йому нежитлове приміщення підлягають задоволенню, як і підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з травня 2009 року по червень 2010 року в розмірі 42 000 грн.
При цьому, колегія суддів вважає, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи доказів знаходження об'єкту оренди у відповідача, спростовуються наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.04.2009 року, який підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
Крім того, відсутність актів приймання-передачі орендних послуг або ж не підписання таких будь-якою із сторін свідчить лише про недобросовісне виконання суб'єктом господарювання господарського зобов'язання і не може свідчити про відсутність між сторонами орендних правовідносин, існування яких підтверджується належним чином оформленим актом передачі приміщення в оренду, відсутністю належним чином оформленого акту повернення приміщення з оренди та відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача щодо ненадання приміщення в оренду, усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди або ж дострокового розірвання договору оренди, тощо.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційній інстанції, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а отже, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2010 року у справі № 08/1437 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2.Матеріали справи № 08/1437 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді
27.10.10 (відправлено)