01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 11/488
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від Прокуратури м.Києва: Морозов С.М. - старший прокурор відділу,
від ТОВ „РІЕЛТЕР-ЕЛІТ”: представник не з'явився,
від Київської міської ради: Дудник Л.В. - представник за довіреністю,
від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009
у справі № 11/488 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РІЕЛТЕР-ЕЛІТ”
до 1.Київської міської ради, 2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про поновлення договору оренди
за участю Прокуратури м.Києва,
В листопаді 2009 року позивач звернувся з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 30.03.2006р. №82-6-00347 в редакції, яка підписана ТОВ „РІЕЛТЕР-ЕЛІТ”, та до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки ділянки від 30.03.2006р. №82-6-00347 у встановленому порядку на підставі ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст.158, 160 Земельного кодексу України, ст.33 Закону України „Про оренду землі”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як добросовісний орендар земельної ділянки, має переважне право на поновлення договору оренди.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2009р. у справі №11/488 позовні вимоги задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач здійснив усі можливі дії по належному дотриманню норм чинного законодавства та виконанню умов договору оренди земельної ділянки від 30.03.2006р. №82-6-00347 щодо поновлення останнього, проте, Київською міською радою у встановлений законодавством та умовами договору оренди строк рішення щодо укладання або відмови в укладанні останнього з позивачем не прийняла, чим фактично погодила подальше користування земельною ділянкою.
Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора м.Києва звернувся з апеляційним подання, в якому, керуючись ст.121 конституції України, ст.361 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 42 та 43 ГПК України.
В обґрунтування доводів апеляційного подання апелянт посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що необхідною умовою поновлення договору оренди земельної ділянки (продовження строку), яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення ради.
Позивачем та відповідачами не надано відзиву на апеляційне подання.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, ТОВ „РІЕЛТЕР-ЕЛІТ” та Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданого апеляційного подання за відсутності зазначених представників.
Розглянувши доводи апеляційного подання, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційне подання Заступника прокурора м.Києва підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2006р. між Київською міською радою та ТОВ „РІЕЛТЕР-ЕЛІТ”, на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003р. №31-14/905 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”, був укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку, яка знаходиться на вул..Верхня, 4 у Печерському районі м.Києва, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.03.2006р. №82-6-00347 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).
Строк дії Договору встановлено на два роки, тобто до 30.03.2008р. (з урахуванням дати державної реєстрації Договору).
Відповідно до п.11.7 Договору після закінчення, на який було укладено цей Договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до Київської міської ради з листами-звернення №03-09 від 14.09.2009р. (а.с.8) та №54 від 10.03.2008р. (а.с.121) щодо поновлення дії Договору, надіславши по два примірника угоди про поновлення Договору, підписаних зі сторони позивача.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів того, що останній повідомляв письмово орендодавця про намір продовжити дію Договору в строк передбачений п.11.7 Договору, тобто до 30.12.2007р.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що орендодавець своїми фактичними діями погодив подальше користування земельною ділянкою, оскільки рішення про відмову в поновленні Договору Київська міська рада не приймала, доказів повідомлення про відсутність наміру щодо поновлення дії Договору позивачу у строк, встановлений ст.33 Закону України „Про оренду землі”, не надала колегія суддів з цього приводив зазначає наступне.
Відповідно до п.11.1 Договору всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Згідно із ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Однак, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було проігноровано той факт, що необхідною умовою поновлення Договору (продовження строку), яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення ради.
В матеріалах справи відсутні докази наявності відповідного рішення ради щодо поновлення Договору.
Проте, суду першої інстанції задовольняючі позовні вимоги в цій частині не врахував, що за відсутності позитивного рішення Київської міської ради щодо поновлення (продовження строку) Договору є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки у встановленому порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.13 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002р. № 182/342 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, оформлення та видачу договорів оренди (суборенди) земельних ділянок та здійснює реєстрацію суб'єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду (суборенду) землі.
Підставою для захисту відповідних прав є їх порушення, невизнання чи оспорення.
Судова колегія прийшла до висновку, що у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були відсутні правові підстави для реєстрації такої угоди, оскільки угода до договору оренди земельної ділянки не була підписана Київською міською радою.
Отже, на час звернення позивача до суду з даним позовом, його права Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) порушені не були.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявні чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені обставини, позивачем не надано.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційне подання Заступника прокурора м.Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; в позові Товариству з обмеженою відповідальністю „РІЕЛТЕР-ЕЛІТ” слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційне подання Заступника прокурора м.Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі №11/488 скасувати.
3. В позові Товариству з обмеженою відповідальністю „РІЕЛТЕР-ЕЛІТ” відмовити.
4. Матеріали справи №11/488 направити до Господарського суду м. Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)