01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 46/79
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Копейка Г.І. - представник за довіреністю,
від відповідача: Медведєва К.С. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Спеціалізоване науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство „Укрреставрація”
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.05.2010
у справі № 46/79 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Рубіж”
до Закритого акціонерного товариства „Спеціалізоване науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство „Укрреставрація”
про стягнення 1059537,12 грн.
В лютому 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 863 311,34 грн. заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду від 21.10.2008р. №7-3/ЦБ-08, 44 165,57 грн. пені, 123 453,52 грн. інфляційної складової боргу та 28 606,69 грн. 3% річних на підставі ст.ст.193, 229, 231, 232, 234, 319, 321, 322 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 550, 551, 552, 611, 612, 625, 838, 854, 879, 886 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за договором підряду №7-3/ЦБ-08 на виконання робіт по благоустрою території цитаделі з відтворенням споруд, спорудженням Меморіального комплексу та укріплення схилів НКІЗ „Гетьманська столиця” і селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області від 21.10.2010р. не виконані належним чином свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за виконання підрядних робіт.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.05.2010р. у справі №46/79 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства „Спеціалізоване науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство „Укрреставрація” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма „Рубіж” 863 311,34 грн. - боргу, 4416,55 грн. - пені, 28606,69 грн. - 3% річних, 123453,53 грн. - інфляційної складової боргу, 10197,90 грн. - державного мита, 227,15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст.22, 91, 93, 104 ГПК України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та на порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було проігноровано, що строк розрахунків за виконанні підрядні роботи не настав. Крім того, апелянт стверджує, що розрахунки за фактично виконанні роботи здійснюються головним підрядником, при умові надходження коштів від замовника.
Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при зменшенні розміру пені залишив поза увагою його клопотання про відстрочку виконання рішення.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Частиною 1 та 4 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2008р. між позивачем в якості субпідрядника та відповідачем в якості головного підрядника був укладений договір № 7-3/ЦБ-08, відповідно до умов якого позивач за дорученням відповідача зобов'язався виконати спеціальні монтажні роботи, а саме: комплектацію устаткуванням, матеріалами та монтаж автоматичної установки пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу по об'єкту “Виконання робіт по благоустрою території цитаделі з відтворенням споруд, спорудженням Меморіального комплексу та укріплення схилів НКІЗ “Гетьманська столиця” в селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області” згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією та умовами договору з використанням своїх матеріалів, конструкцій та виробів, а головний підрядник - передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти й оплатити виконання робіт (далі - Договір).
Згідно із п. 15.1 Договору, останній набирає чинності з дня його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання його умов.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що попередня вартість робіт складає 865 040,00 грн.
З розділу 2 укладеної сторонами угоди вбачається, що договірна ціна є динамічною і може змінюватись, фінансування робіт проводиться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим.
Відповідно до п.р. 3.6, 3.7 Договору приймання робіт за договором здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки форми № КБ-3. Датою завершення робіт вважається дата їх прийняття головним підрядником з підписанням акту прийняття об'єкту та здачі субпідрядником виконавчої документації в повному обсязі.
Згідно із п.4.2 Договору оплата виконаних робіт відбувається шляхом перерахування авансу в розмірі 30 % від вартості робіт поетапно, по мірі виробничої необхідності, на придбання матеріалів та виконання робіт.
При цьому, розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються головним підрядником щомісячно протягом п'ятнадцяти днів на підставі оформлення актів за формою КБ-2в та довідкою за формою № КБ-3 з усіма підтверджуючими документами та з врахуванням перерахованого авансу, при умові надходження коштів від замовника (п. 4.4 Договору).
Також Договором встановлено, що кінцеві розрахунки здійснюються після виконання та приймання всіх передбачених цим договором робіт (здачі об'єкта в дію) в обумовлений строк протягом одного місяця після підписання акту прийняття об'єкта в експлуатацію (п.4.9 Договору).
Відповідно до п. 4.10 Договору субпідрядник компенсує головному підряднику витрати, пов'язані з виконанням генпідрядних функцій в розмірі 3 % від розрахунку договірної ціни без врахування вартості обладнання та витрат на відрядження.
За твердженням позивача ним належним чином виконані свої обов'язки за Договором, а саме: виконано та передано відповідачеві спеціальні роботи по улаштуванню автоматичної установки пожежної сигналізації і системи оповіщення про пожежу загальною вартістю 1 394 555,39 грн., тоді як, відповідач порушив умови Договору, оскільки розрахувався за прийняті роботи частково в сумі 495 116,18 грн., окрім того, з нього було знято 36 127,87 грн. послуг генпідряду у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 863 311,34 грн..
Звертаючись до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу, позивач стверджує про настання строків оплати як фактично виконаних ним робіт (замовником підтверджено своєчасне фінансування підрядних робіт), так і кінцево-прийнятих (змонтована на об'єкті система прийнята в експлуатацію). Визначаючи строк, з якого відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач керується умовами п. 4.9 Договору та виходить з дати підписання актів прийняття системи в експлуатацію.
З матеріалів справи вбачається, що за спірний період позивач виконав та передав відповідачеві роботи загальною вартістю 1 245 621,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками про їх вартість за жовтень 2008 року на суму 210 000,00 грн., за листопад 2008 року на суму 553 314,40 грн., за грудень 2008 року на суму 480 307,20 грн. (т.1 а.с.35-77).
Крім того, в рахунок вартості Договору відповідач прийняв від позивача устаткування та матеріали, які були використані на об'єкті вартістю 148 933,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі устаткування від 28.11.2008 р. на суму 76 970,60 грн. та від 31.12.2008 р. (т.1 а.с.78-81).
28.11.2008 р., 31.10.2008 р. та 31.12.2008 р. сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000207 на суму 15 551,89 грн., ОУ-0000161 на суму 6 166,76 грн. та № ОУ-0000306 на суму 14 409,22 грн., за якими відповідач передав, а позивач прийняв послуги генпідряду за договором вартістю 36 127,87 грн. (т.1 а.с.82-84).
Також з поданих сторонами доказів колегією суддів встановлено, що за Договором відповідач перерахував позивачеві 495 116,18 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними документами (платіжні доручення, банківські виписки з рахунку), а також листом відповідача про уточнення реквізитів платежів від 25.08.2009 р. № 140 та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача від 15.09.2009 р. № 15/09.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем яка становить 863311,34 грн.
Доказів належної оплати заборгованості за Договором відповідачем не надано.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги, колегія суддів враховує заперечення відповідача щодо ненастання строків оплати за Договором та умов для проведення кінцевих розрахунків за виконані роботи через те, що об'єкт “Виконання робіт по благоустрою території цитаделі з відтворенням споруд, спорудженням Меморіального комплексу та укріплення схилів НКІЗ “Гетьманська столиця” не зданий в експлуатацію.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вище вказувалося, фактичні розрахунки за виконані роботи відповідач зобов'язався проводити протягом п'ятнадцяти днів після підписання відповідних актів та довідок за умови надходження коштів від замовника робіт, а кінцеві розрахунки повинен провести після виконання всіх передбачених договором робіт та підписання акту про прийняття об'єкту в експлуатацію.
Тобто, для визначення строків, а також умов, наявність яких необхідна для проведення відповідачем оплати виконаних субпідрядником робіт, потрібно встановити, чи надійшло відповідне фінансування робіт від замовника та чи підписаний сторонами акт прийняття об'єкта в експлуатацію.
Виходячи з аналізу умов Договору, зокрема, його п. 3.7 та 4.9, при визначенні зазначених строків під об'єктом, що приймається в експлуатацію, слід розуміти виконання позивачем робіт з комплектації устаткуванням, матеріалами та монтажу автоматичної установки пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу по об'єкту “Виконання робіт по благоустрою території цитаделі з відтворенням споруд, спорудженням Меморіального комплексу та укріплення схилів НКІЗ “Гетьманська столиця” в селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області”, тобто комплексу покладених на позивача обов'язків, що залежали від нього та його фактичних дій.
З дослідженого колегією суддів листа замовника реставраційно-відновлювальних робіт комплексу пам'яток архітектури НІКЗ “Гетьманська столиця” робіт Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації № 3-09/2841 від 11.11.2009 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010 р. у справі № 38/430 слідує, що у 2008 році замовник робіт у спірний період перерахував на користь підрядних організацій кошти, що надійшли з державного бюджету в межах асигнувань на даний об'єкт. Крім того, матеріали справи містять акт прийняття в експлуатацію автоматичної установки охоронної сигналізації та акт прийняття в експлуатацію автоматичної установки пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу від 11.12.2008 р., що підписані позивачем, відповідачем та замовником робіт, а відповідачем не заперечується факт виконання позивачем в повному обсязі прийнятих зобов'язань за Договором.
Таким чином, колегія суддів встановлено настання умов, з якими Договір пов'язує настання обов'язку відповідача щодо проведення як фактичних, так і кінцевих розрахунків за виконані позивачем роботи.
Відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача ТОВ “Фірма “Рубіж” просить стягнути з відповідача борг по кінцевим розрахункам, строк яких настав 12.01.2009 р., тобто через місяць після підписання відповідних актів прийняття установлених систем в експлуатацію.
Отже, з вищевикладеного випливає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 863311,34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим господарським судом правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 123453,53 грн. та 3% річних в розмірі 28606,69 грн..
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Так, пунктом 12.5 Договору сторони погодили, що за порушення строків перерахування авансу та платежів за виконанні роботи головний підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, збільшеної в 1,5 рази, але не більше 5 % від суми боргу за кожен день простроченого платежу.
Разом з тим, зважаючи на пояснення відповідача щодо скрутного фінансового становища підприємства та будівельної галузі загалом (викладено в заяві про відстрочку виконання рішення), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 ГПК України і застосував норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання в зв'язку з чим, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 4416,55 грн.
Дана обставина позивачем не оспорюється.
Отже, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10197,90 грн. є обґрунтованим.
.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного та враховуючи доводи позивача, які викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Спеціалізоване науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство „Укрреставрація” на рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2010 року у справі №46/79 залишити без змін.
3. Матеріали справи №46/79 направити до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
14.10.10 (відправлено)