01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 46/71
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
позивача: Поліщук Т.А., довіреність б/н від 28.05.2010 року;
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія”
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2010
у справі № 46/71 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія”
про стягнення 511370,87 грн.
ТОВ “БКПБ “Цембуд” звернулося в Господарський суд м. Києва із позовом до ТОВ “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” про стягнення з відповідача 371 766,64 грн. заборгованості за переданий відповідачеві у власність товар за договором купівлі-продажу від 25.09.2008 р. № 25-09/08, 59 686,14 грн. інфляційної складової боргу, 12 932,10 грн. 3 % річних та 44 901,98 грн. пені.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 371 766,64 грн. боргу, 75 766,04 грн. його інфляційної складової, 18 936,22 грн. 3 % річних з простроченої суми та 44 901,97 грн. пені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.08.2010 р. позов задоволено повністю.
ТОВ “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального а матеріального права.
Зокрема відповідач стверджує, що кінцеві розрахунки між сторонами не були узгоджені керівниками підприємств, акт звірки взаєморозрахунків відповідачем не підписаний з причини наявності претензій щодо якості поставленої продукції.
Позивач у відзиві просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
25.09.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд” (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” (покупець) уклали договір № 25-09/08.
Згідно із умовами договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця бетонну продукцію (товар) в кількості, асортименті і по цінах згідно додатків, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору встановлено, що товар за цим Договором може постачатися як автотранспортом позивача, так і автотранспортом відповідача в залежності від домовленості Сторін.
Пунктом 3.1. Договору закріплено, що товар постачається позивачем на адресу, що зазначається Покупцем в письмових замовленнях, відповідно до умов п. 4 даного Договору.
Відповідно до п. 5.2. Договору покупець проводить попередню оплату у розмірі 100 % вартості кожної парії бетону на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленим рахункам.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 031 766,64 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Отриманий товар відповідач оплатив частково у сумі 1 660 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 371 766,64 грн.
Апелянт стверджує, що поставлений позивачем бетон згідно видаткових накладних ЦБ - 490 від 27.11.2008 року на суму 145 158, 76 грн. та ЦБ- 524 від 16.12.2008 року на суму 23 017, 50 грн, не відповідає умовам Договору, у зв'язку із чим він не визнає своєї заборгованості за поставлений бетон на суму 168 176, 26 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, за усною домовленістю сторін Договору рахунки-фактури позивача для їх оплати відповідачем не виставлялися, а попередня оплата товару здійснювалася відповідачем поетапно, залежно від необхідності поставки нової партії товару, що сплачувалася вже після такої поставки.
З наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, складеного станом на 16.12.2008 р. та направленого за допомогою факсимільного зв'язку 17.12.2008 р. вбачається, що заборгованість відповідача складає 371 766,64 грн., зазначений акт зі сторони відповідача був підписаний бухгалтером.
Рішенням господарського суду міста Києва по справі № 53/637 від 15.03.2010 р., залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 р. № 53/637, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” не надано доказів поставки Товариством з обмеженою відповідальністю “БКПБ “Цембуд” бетону неналежної якості.
Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України, умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Як випливає з умов спірного Договору, сторони домовилися викласти його умови відповідно до розділу FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця)) "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати.
Зокрема, підтвердження цьому містяться і у Додатку № 1 від 25.09.2008 року до Договору № 25-09/08 від 25.09.2008 року “Специфікація на бетонну продукцію”, де закріплено, що ціни на продукцію вказані на умовах FCA (склад Продавця з завантаженням на автотранспорт) згідно умов "Інкотермс" в редакції 2000 року. Отже, договір купівлі-продажу № 25-09/08 від 25.09.2008 року був укладений на умовах FCA згідно умов "Інкотермс" у редакції 2000 року.
Так, термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Відповідно до ст. А3 "Інкотермс" за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.
Статтею А4 "Інкотермс" передбачено, що Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою:
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Покупець зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.
За відсутності точних вказівок від покупця продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
За умовами правил "Інкотермс" Продавець (Позивач) зобов'язаний за власний рахунок надати Покупцю (Відповідачу) звичайні докази поставки товару. Такими доказами поставки товару є: видаткова накладна на товар, що поставляється; сертифікат якості на кожну партію поставки.
Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документу у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документу перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).
Відповідно до ст. Б.3 розділу FCA правил "Інкотермс" Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а".
Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4.
Статтею Б.6 розділу FCA правил "Інкотермс" встановлено обов'язок Покупця (Відповідача) по сплаті витрат Продавця (Позивача), понесених останнім під час поставки товару. А саме: Покупець (Відповідач) повинен оплатити:
- всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;
- будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов'язку призначити перевізника або іншу особу у відповідності зі статтею А.4 або внаслідок неприйняття особою, призначеною покупцем, товару у своє відання в узгоджений термін, чи внаслідок ненадання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, - але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.
Таким чином, позивач, за відсутності вказівок відповідача щодо поставки замовленого товару (бетонної продукції), при поставці товару відповідачу діяв у межах, наданих йому Договором, законодавством та правилами "Інкотермс", повноважень.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 2 031 766,64 грн., частково оплатив його. Сума боргу становить 371 766,64 грн.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.2. Договору передбачено, що за прострочення терміну оплати кожної отриманої партії товару покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 75 766,04 грн. інфляційних витрат, 18 936,22 грн. 3 % річних та 44 901,97 грн. пені.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2010 року у справі № 46/71 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2010 року у справі № 46/71.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2010 року у справі № 46/71 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
27.10.10 (відправлено)