01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 46/221
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Заброда М.Л. - представник за довіреністю,
від відповідача: Цигарьов О.О. - представник за довіреністю,
від третіх осіб: представники не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпорації „Співдружність КОМП”
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2010
у справі № 46/221 ( )
за позовом Корпорації „Співдружність КОМП”
до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю „Автосервіс-Т”, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-Авто”, 3.Товариство з обмеженою відповідальністю „Кременчуцький автоскладальний завод”
про визнання недійсним договору застави від 05.12.2007р.
В травні 2010 року позивач звернувся з позовом про визнання договору застави від 05.12.2007р. недійсним на підставні ст.ст.92, 203, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Договір від імені відповідача скріплено печаткою неіснуючого підприємства.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2010р. у справі №46/221 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст. 91, 103, 104, 106 ГПК України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було розглянуто дану справу без представника позивача та представників третіх осіб, чим порушено право останніх на захист своїх інтересів.
Крім того, апелянт стверджує, що відповідачем не додержано вимоги ст.207 Цивільного кодексу України щодо скріплення правочину печаткою юридичних осіб, які уклали цей правочин.
Відповідачем та третіми особами не надано відзивів на апеляційну скаргу.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, треті особи наданими їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2007 р. між сторонами був укладений договір застави, для забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами, укладеними між відповідачем та ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" (пп.. 1.1, 1.2, 1.3 Договору застави).
Корпорація "Співдружність КОМП" є повним правонаступником Корпорації "АИС" відповідно до Установчого договору про створення та діяльність Корпорації "Співдружність КОМП" від 11.10.2004 р. з подальшими змінами та доповненнями.
Спір виник в наслідок того, що Договір застави укладено з порушенням норм законодавства, оскільки з боку відповідача даний Договір був скріплений печаткою неіснуючого підприємства в зв'язку з чим, позивач просить суд визнати недійсним Договір застави на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дата державної реєстрації відповідача як юридичної особи - 31.10.1991р. На момент розгляду даної справи у суді першої інстанції не було внесено запису щодо припинення відповідача як юридичної особи.
Оскільки цивільну правоздатність відповідача не було обмежено за рішенням суду, як це передбачено ч. 2 ст. 91 Цивільним кодексом України, тому колегія суддів вважає, що відповідач мав необхідний обсяг цивільної правоздатності, необхідний для укладення Договору застави.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як юридична особа був зареєстрований 31.10.1991р. та продовжує існувати безперервно по даний час. Ідентифікаційний код юридичної особи не змінювався, проводилася лише зміна найменування, а саме: на виконання рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 р. Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк", який виступав як правонаступник по всіх правах та зобов'язаннях АКБ "ТАС-Комерцбан"», який у свою чергу виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКІБ "Інтелект", створеного конференцією засновників 21.09.1991р. та зареєстрованого Національним банком України 31.10.1991 р. (реєстраційний номер 69).
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ "Сведбанк".
Зазначені зміни найменування відображені в Статуті відповідача.
Таким чином, запис до єдиного державного реєстру про припинення АКБ "ТАС-Комерцбанк", всупереч твердженню позивача, не вносився, а на Договорі застави було поставлено відтиск печатки юридичної особи, що існувала на той момент, хоч й зі зміненим найменуванням, а також була дійсною.
Отже, вимоги положень ст. 207 Цивільного кодексу України в момент укладення Договору застави було дотримано сторонами в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Порядок підписання правочину та визначення уповноваженої на це особи врегульовані нормами ст. 207 Цивільного кодексу України, недодержання цих вимог є дефектом форми правочину.
Вимога щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом, відповідно до частини 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, є однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Таким чином, згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину вимог ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України не є безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним.
Пунктом 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 передбачено, якщо правочин не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі. Разом з тим, за загальним правилом частини першої ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність. У разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати з аналогією частину другу статті 205 Цивільного кодексу України. Поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.
Укладення Договору застави було здійснено на виконання умов кредитних договір, яким було надано фінансування у вигляді кредитів на користь групи компаній, пов'язаних з Корпорацією "АИС". Відтак, позивач був зацікавлений в укладенні Договору застави, він бажав отримання фінансування та, відповідно, настання правових наслідків, що передбачені в ньому, своїми діями виконував положення оспорюваного Договору.
Отже, проаналізувавши зазначені правові норми та підстави для визнання недійсним Договору застави колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки даний Договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені судом обставини, позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Стосовно посилань апелянта на те, що судом першої інстанції порушено право позивача та третіх осіб на захист своїх інтересів, оскільки дану справу було розглянуто без їх участі, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сторонам 01.06.2010р. було направлено копію Ухвали про порушення провадження по даній справі, якою розгляд справи призначено на 11.06.2010р., про що свідчить відповідна відмітка на Ухвалі суду та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19-22), тому колегія суддів вважає, що сторони про час та місце судового засідання повідомлені належним чином та у передбачені процесуальним законом строки.
Крім того, з тексту клопотання про відкладення розгляду справи вбачається, що позивач був обізнаний про час та місце судового засідання (а.с.27).
Встановлено, що вищезазначене клопотання позивача місцевим господарським судом досліджувалось у судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.06.2010р. (а.с.49-50) та описовою частиною оскаржуваного рішення (а.с.52-53).
Судом першої інстанції в задоволенні даного клопотання було відмовлено, оскільки чинним законодавством позивач не обмежений кількістю осіб, які можуть виступати його представниками у судових, державних та інших органах, підприємствах та установ.
Пунктом 3.6 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Матеріали справи свідчать про те, що неявка представника позивача та третіх осіб у судове засідання при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення не перешкоджала вирішенню спору.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Корпорації „Співдружність КОМП” на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року у справі №46/221 залишити без змін.
3. Матеріали справи №46/221 повернути до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
15.10.10 (відправлено)