01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 47/237
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Маслянікова Т.Д. - представник за довіреністю,
від відповідача: Козаченко М.М. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2010
у справі № 47/237 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Юком-Т"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
про стягнення 37 659,60 грн.
В квітні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 37659,60 грн. - основного боргу на підставі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором №6/Б-08-02 від 11.02.2009р. не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за виконані підрядні роботи.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2010р. у справі №47/237 задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.47, 33, 36, 38, 43 ГПК України.
Позивачем не надано відзив на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2009 р. між відповідачем, як замовником, та позивачем, як підрядником, був укладений договір № 6/Б-08-02, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в межах цього Договору виконати підрядні роботи по телефонізації будинків №3 на перетині проспекту Тичини та Дніпровської набережної в Дніпровському районі м. Києва, а замовник, в свою чергу, зобов'язується в межах цього Договору прийняти та сплатити підряднику за роботу грошову суму в порядку та строки, визначені цим Договором (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість договору, що визначена у відповідності до підписаної сторонами угоди про договірну ціну, що є додатком № 1 та невідємною частиною даного Договору, становить 42636,00 грн.
Згідно із п.2.2 Договору загальна вартість робіт обумовлена угодою про договірну ціну є твердою і не може бути змінена під час виконання робіт.
Пунктами 2.3, 2.4 Договору сторони погодили, що до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику 50% передплату вартості матеріалів згідно додатку № 1 до договору, що становить 12331,20 грн.. Остаточні розрахунки по договору здійснюються не пізніше п'яти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем було оплачено аванс лише в розмірі 4 620,00 грн..
Дана обставина відповідачем належними доказами не спростована.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт. Здача-прииймання виконаних робіт, передбачених п. 1.1. даного Договору, здійснюється після закінчення підрядником робіт, що обумовлені цим договором - шляхом підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт. Такий акт складається в письмовій формі та підписується уповноваженими представниками сторін, та скріплюється їхніми печатками. Будівельно-монтажні роботи вважаються зданими підрядником і прийнятими замовником з моменту належного оформлення сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за типовою формою № КБ-2-В, КБ-3.
Акт здачі-приймання робіт має бути підписаний по пред'явленню замовнику акту приймання кабелю в експлуатацію, підписаного та затвердженого ВАТ “Укртелеком” (7.4 Договору).
Згідно із п. 11.1 Договору цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання взятих ними на себе зобов'язань.
Колегія суддів проаналізувавши положення розділу 7 Договору прийшла до висновку, що сторони не ставлять у залежність факт наявності акту приймання кабелю в експлуатацію, підписаного та затвердженого ВАТ “Укртелеком” від оплати виконаних та прийнятих робіт, згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за вказаним Договором.
З огляду на викладене, судова колегія не приймає як належне твердження апелянта, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права не з'ясував і не витребував додаткові докази від позивача відносно передачі робіт ВАТ “Укртелеком”.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, про що свідчить акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) за червень 2009 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) (а.с.10-15).
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували неприйняття відповідачем вказаних робіт, або виявлення недоліків у виконаній роботі позивача.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 37 659,60 грн..
Доказів належної оплати заборгованості за Договором відповідачем не надано.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 37659,60 грн. належним чином доведений та документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірінгова компанія” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 року у справі №47/237 залишити без змін.
3. Матеріали справи №47/237 повернути до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
20.10.10 (відправлено)