01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 05-5-25/10990
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Ільїн А.М. дов. №18 від 18.10.2010 року
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ"Причорномор"я"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 15.09.2010
у справі № 05-5-25/10990 ( .....)
за позовом ВАТ"Причорномор"я"
до ТОВ"Олтрейд ЛТД"
про стягнення 311626,85 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Причорномор'я” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Олтрейд ЛТД” про стягнення заборгованості у розмірі 311 626,85 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року у справі №05-5-25/10990 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що на квитанції №32220.146.5 від 09.09.2010р. у призначенні платежу не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, відсутня печатка банку (а не набірний штамп). Таким чином, вказана квитанція не може вважатись належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду.
Крім цього, згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.93 р. № 15, яким встановлено, що при перерахуванні мита з рахунку платника додається останній примірник платіжного доручення з написом кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету грн. (дата)". При цьому цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб з відтиском печатки кредитної установи та з відміткою дати виконання квитанції. Всупереч вищезазначених норм позивачем до позовної заяви був доданий доказ сплати державного мита (квитанція №32220.92.9 від 05.08.2010р.) в сумі 3 116,27 грн. без урахування таких положень.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року у справі №05-5-25/10990 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.10.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.10.2010 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2010 року у справі №05-5-25/10990 скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача в судове засідання 20.10.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 20.10.2010року за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши оскаржувану ухвалу на предмет правильності застосування господарським судом м. Києва норм процесуального права, дійшла висновку що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням позовних матеріалів для розгляду до господарського суду м Києва з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позивачем до позовної заяви був доданий доказ сплати державного мита (квитанція №32220.92.9 від 05.08.2010р.) в сумі 3116,27 грн. без урахування положень п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.93 р. № 15.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Відповідно до абз.1 п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції № 15 від 22.04.1993р. при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Як зазначено у п.5 роз'яснень Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” №02-5/78 від 04.03.98 (з наступними змінами та доповненнями) відсутність на платіжному дорученні відповідних реквізитів, які передбачені п.14 вказаної Інструкції не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України.
Напис кредитної установи про суму і дату зарахування коштів, скріплений підписами посадових осіб кредитної установи та її печаткою, необхідний лише для платіжних доручень при перерахуванні мита з рахунку платника, що не вимагається при оплаті готівкою з одержанням відповідної квитанції кредитної установи.
Таким чином, додана позивачем до позовної заяви квитанція №32220.92.9 від 05.08.2010р. є належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Тому, висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення позовної заяви на підставі п.4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та безпідставним.
Крім того, відповідно до п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що на квитанції №32220.146.5 від 09.09.2010р. у призначенні платежу не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, відсутня печатка банку (а не набірний штамп). Таким чином, вказана квитанція не може вважатись належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду.
Згідно з п.3, 3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.
Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ визначений “Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 року (далі за текстом - Порядок).
У відповідності до абзацу 2 п.12 Порядку, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
З наведеного вбачається, що відмітка про дату виконання платіжного доручення та скріплення печаткою банку необхідні тільки для платіжного доручення. Засвідчення відповідним чином квитанції банку не вимагається.
Отже, квитанція № 32220.146.5 від 09.09.2010 р. на суму 236,00 грн. є належним доказом сплати позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення позовної заяви на підставі п.10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та безпідставним.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Причорномор'я” підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року у справі №05-5-25/10990 - скасуванню, з направленням позовних матеріалів №05-5-25/10990 на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Причорномор'я” задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 року у справі №05-5-25/10990 скасувати.
Позовні матеріали №05-5-25/10990 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді