01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 14/88
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Барановська Т.В. - дов. №951 від 18.05.2010р.;
від відповідача: не з'явився;
від прокуратури: Цюкало Ю.В. - дов. №274 від 16.12.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2010
у справі № 14/88 ( .....)
за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
до ПАТ "Прилуцький завод "Білкозин"
про стягнення 8275466,81 грн.
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Прилуцький завод „Білкозин” (далі - відповідач) заборгованості за Договором про надання кредиту №07-0011/к від 25.10.2007р. (далі - Договір) у розмірі 5 951 909,78 грн. (з них: 5 298 456,96 грн. - основний борг, 189 324,02 грн. - відсотки (7%) за користування кредитними коштами, 295 746,46 грн. - пеня, 125 102,36 грн. - збитки від інфляції, 43 279,98 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
В процесі судового розгляду позивач збільшив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача 8 275 466,81 грн., з яких: 7 079 609,28 грн. основний борг, 574 282,86 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, 432 293,95 грн. - пеня, 64 178,36 грн. - 3% річних та 125 102,36 грн. - інфляційні втрати (том справи - 1, аркуші справи - 110-113).
Заявою №05/1884-10 від 15.07.2010р. прокуратура Чернігівської області повідомила про вступ у справу на боці позивача з метою захисту інтересів держави в особі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. Представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, але в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні місцевого господарського суду, представник відповідача визнав наявність заборгованості. При цьому, представник відповідача заперечував проти позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, наголошуючи на тому, що кредит є цільовим і фактично строк дії користування коштами спливає лише 31.12.2012р.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2010р. у справі №14/88 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 079 609,28 грн. заборгованості по кредиту, 574 282,86 грн. заборгованості за відсотками, 429 937,11 грн. пені, 63 158,31 грн. 3% річних, 121 972,42 грн. збитків від інфляції, 25 500,00 грн. державного мита та 235,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено. Суд першої інстанції в своєму рішенні, зокрема, наголошував на тому, що відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності його вини у несвоєчасному виконанні договірних зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідно до Договору про надання кредиту №07-0011/К від 25.10.2007р., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу та заборгованості за відсотками підлягають задоволенню. Окрім того, під час здійснення розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних позивачем не було прийнято до уваги положення ст. ст. 253, 255 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування вказаних сум охоплює період, в якому прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за спірним Договором ще не настало.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2010 р. у справі №14/88 скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи без розгляду.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що позов підписаний генеральним директором Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Зайчуком С.В., хоча така посада в статуті позивача взагалі не передбачена, а відповідно не передбачено і повноважень генерального директора, в тому числі на підписання позовної заяви від імені Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про підписання позовної заяви особою без належних на те повноважень, що тягне за собою такі правові наслідки, як залишення позову без розгляду.
Окрім того, відповідач наголошував на тому, що місцевий господарський суд повідомлявся про направлення відповідачем на адресу позивача листа з пропозицією укласти мирову угоду, копію якої було залучено до матеріалів справи. В судовому засіданні 22.07.2010р. представник відповідача зазначив, що питання врегулювання даного спору знаходиться в стадії завершення, тобто на стадії підпису необхідних документів та прийняття рішень, у зв'язку з чим просив суд першої інстанції відмовити в нарахуванні пені, 3% річних та збитків від інфляції. Проте, наведені вище обставини не були прийняті місцевим господарським судом до уваги і в судовому засіданні не було оголошено перерву для надання документів щодо врегулювання даного спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2010р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Лосєва А.М.
В судовому засіданні 11.10.2010р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2010 р. у справі №14/88 скасувати та залишити позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи без розгляду.
В судовому засіданні 11.10.2010р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Представник прокуратури у судове засідання 11.10.2010р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
В судовому засіданні 11.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.10.2010р.
В судовому засіданні 18.10.2010р. представники позивача та прокуратури заперечували проти апеляційної скарги відповідача, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача у судове засідання 18.10.2010р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
25.10.2007р. між позивачем, як кредитором, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання кредиту №07-0011/К (далі - Договір), згідно з умовами якого (п.п.1, 2) кредитор на підставі протоколу конкурсної комісії від 10.10.2007р. №8 за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 “Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива” зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, надати позичальнику кредит в сумі 32 951 318,00 грн. з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту “Розробка комплексної технології виготовлення і організація промислового випуску кільцевої білкової (колагенової) оболонки для потреб харчової промисловості України”. За користування кредитом позичальник зобов'язався сплачувати кредитору 7% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Позичальник також зобов'язався здійснювати повернення кредиту кредитору щомісячно у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
В п.п.5.7, 5.8 Договору передбачено, що в разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, позичальник повинен сплатити кредитору пеню, яка нараховується за несвоєчасно погашену частину кредиту за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такої заборгованості. В разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, позичальник повинен сплатити кредитору пеню, яка нараховується на несвоєчасно погашені відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цих відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такої заборгованості.
12.11.2007р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до спірного Договору, у відповідності до якої сторони визначили, що сума кредиту становить 32 951 318,00 грн., відсоткова ставка за користування кредитом - 7% річних, початок нарахування відсотків - 12.11.2007р., початок сплати відсотків - 30.11.2007р., початок сплати кредиту (основного боргу) - 30.11.2009р.
Надання банком кредиту відповідачу в сумі 32 951 318,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №25 від 12.11.2007р., копія якого залучена до матеріалів справи, та не заперечується відповідачем.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, оскільки відповідачем було повернуто кредитні кошти лише у сумі 45 000,00 грн. та сплачено відсотки за користування цими коштами у розмірі 953 319,26 грн. Внаслідок систематичного порушення відповідачем Графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка за період з 30.11.2009р. по 30.06.2010р. по основному зобов'язанню (поверненню кредиту) становила 7 079 609,28 грн., а по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у той самий період - 574 282,86 грн.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу (суми кредиту) та відсотків за користування кредитними коштами, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Як уже зазначалось вище, місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, зазначивши про невірний розрахунок позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному позивачем рішенні, з наступних підстав.
В ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця .
Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач систематично порушував графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. За період з 30.11.2009р. по 30.06.2010р. відповідач повинен був повернути кредит у сумі 7 124 609,28 грн. та сплатити відсотки за користування кредитними коштами за той самий період у розмірі 1 527 602,12 грн. Зокрема, згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом:
- за період користування кредитними коштами з 01.11.2009р. по 30.11.2009р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки становить 32 951 318,00 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами - 189 582,93 грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 080 159,09 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 30.11.2009р.;
- за період користування кредитними коштами з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки складає 32 060 741,84 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами - 190 607,70 грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 081 183,86 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 31.12.2009р.;
- за період користування кредитними коштами з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки становить 31 170 165,68 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами -185 313,04 грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 075 889,20 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 31.01.2010р.;
- за період користування кредитними коштами з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки складає 30 279 589,52 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами - 162 597,25 грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 053 173,41 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 28.02.2010р.;
- за період користування кредитними коштами з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки становить 29 389 013,36 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами - 174 723,72 грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 065 299,88 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 31.03.2010р.;
- за період користування кредитними коштами з 01.04.2010р. по 30.04.2010р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки складає 28 498 437,20 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами - 163 963,61грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 054 539,77 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 30.04.2010р.;
- за період користування кредитними коштами з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки становить 27 607 861,04 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами -164 134,41 грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 054 710,57 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 31.05.2010р.;
- за період користування кредитними коштами з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. сума основного боргу, на яку нараховуються відсотки складає 26 717 284,88 грн., сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами - 153 715,89 грн., сума основного боргу, яка підлягала поверненню - 890 576,16 грн., загальна сума до сплати - 1 044 292,05 грн., дата повернення основного боргу, нарахування та сплати відсотків - 31.06.2010р.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, відповідач повернув кредит лише у сумі 45 000,00 грн. та сплатив відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 953 319,26 грн., що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі по поверненню кредиту за період з 30.11.2009р. по 30.06.2010р. становила 7 079 609,28 грн., по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за той самий період - 574 282,86 грн. При цьому, відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час перегляду судового рішення апеляційним господарським судом не заперечувався факт існування вищеназваної заборгованості та не були надані докази на підтвердження її погашення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність вимог позивача відносно стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 7 079 609,28 грн. та боргу по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 574 282,86 грн.
Згідно з п.п.5.7, 5.8 Договору за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідач, як позичальник, зобов'язаний сплатити на користь позивача, як кредитора, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення.
Окрім того, в ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки під час судового розгляду було встановлено прострочення відповідачем виконання його грошових зобов'язань за Договором, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних також є правомірним.
Однак, як вірно встановлено Господарським судом Чернігівської області, під час здійснення розрахунку сум пені, інфляційної складової боргу та 3% річних позивачем не були враховані приписи ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
З розрахунку позивача вбачається, що останній здійснив нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних в період, коли прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання ще не настало, а саме нараховано санкції за дні, визначені сторонами в Додатковій угоді №2 від 12.11.2007р., як дата щомісячного повернення кредиту, дата нарахування та сплати відсотків. Окрім того, в період з 15.12.2009р. по 30.12.2009р. позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 940 367,62 грн., до якої включено відсотки за користування кредитними коштами, строк сплати яких у цей період ще не настав. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення пені в сумі 429 937,11 грн., 3% річних у розмірі 63 158,31 грн. та інфляційних втрати у сумі 121 972,42 грн. В іншій частині вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, наведених у позовній заяві, тоді як згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відносно твердження в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що Господарський суд Чернігівської області, маючи відомості про проведення між сторонами переговорів відносно вирішення спору у даній справи шляхом укладання мирової угоди, замість оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання сторонам можливості подати суду докази на підтвердження врегулювання між ними спірних питань, прийняв рішення по справі. Окрім того, на думку відповідача, судом було прийнято до провадження позовну заяву, підписану особою, яка не мала достатніх для цього повноважень.
Насамперед, необхідно зазначити, що оголошення в судовому засіданні перерви чи відкладення розгляду справи, у відповідності до норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується ним в залежності від того, чи наявні обставини, які унеможливлюють вирішення спору в судовому засіданні.
Відносно посилання відповідача на те, що він надав суду примірник мирової угоди, але місцевий господарський суд не прийняв це до уваги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що будь-які угоди укладаються лише за вільним волевиявленням сторін, тобто укладання мирової угоди між сторонами договору є виключно правом, а не обов'язком сторін. Як вбачається з матеріалів справи, на час надання відповідачем примірника мирової угоди, остання не була укладена, що в свою чергу свідчить про відсутність волевиявлення сторін по укладанню мирової угоди та не досягнення згоди між ними відносно спору по даній справі.
Посилання відповідача на те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою також є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявне розпорядження Кабінету Міністрів України №985-р від 28.04.2010р. про призначення Зайчука С.В. генеральним директором Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 06.05.2010р. №58, з якого вбачається, що Зайчук С.В. приступив до виконання обов'язків генерального директора з 06.05.2010р. (позов подано до суду 31.05.2010р.). В матеріалах справи також наявна довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за 13.05.2010р., в якій керівником Державної інноваційної фінансово-кредитної установи зазначено саме Зайчука С.В.
Окрім того, згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість, за результатами перегляду даної справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2010р. у справі №14/88 відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті державного мита за її подання відшкодуванню не підлягають і покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Прилуцький завод „Білкозин” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.07.2010р. у справі №14/88 - без змін.
2. Матеріали справи №14/88 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
27.10.10 (відправлено)