01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 42/212
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Рясько В.О. (дов. №307 від 01.10.2010);
Від відповідача: Вознюк В.А. (дов. №362899 від 18.12.2007);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010
у справі № 42/212 ( .....)
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до ЗАТ "Оболонь"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 2150107,11 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 у справі №42/212 у позові відмовлено повністю.
Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал”, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 у справі №42/212 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому є незаконним та необґрунтованим.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва -без змін.
Ухвалою від 24.09.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.10.2010.
Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Оболонь” про стягнення заборгованості за надані послуги з водовідведення за грудень 2008 року в сумі 2150107,11 грн. (з яких: 1893784,65 грн. -основний борг, 5785,38 грн. - пеня, 207249,29 грн. - інфляційні та 43287,79 грн. - 3% річних).
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено Договір №03165/5-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 01.10.2003 з протоколом розбіжностей до нього, згідно з яким він зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній - оплачувати надані послуги. Однак, відповідач частково оплатив спожиті протягом січня 2009 - лютого 2010 років послуги водовідведення, заборгувавши позивачу станом на 1 березня 2010 р. 1893784,65 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал” (постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Оболонь” (абонент) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03165/5-05 від 01.10.2003 з узгодженим протоколом розбіжностей (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищевказані послуги згідно умов та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.
В п. 3.3 Договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
У відповідності до п.3.5 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.
Згідно п.7.1 цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується представниками сторін, об'єм спожитих відповідачем послуг водовідведення становить 6997961,24 грн., у т.ч. в січні 2009 року були надані послуги з відведення 140311,04 м3 стоків вартістю 1438373,47 грн., у лютому 2009 року -186004,48 м3 вартістю 655146,20 грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки встановлені Законом України „Про житлово-комунальні послуги”.
Згідно п.4 ч.1 ст.6 названого Закону до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.
Відповідно до п.„а” п.2 ст.28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Згідно ч.2 ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3 ст. 31 названого Закону).
Вартість послуг водовідведення за спірний період, зокрема, за січень, лютий 2009 року, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р.
Указами Президента України №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р. та 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені Розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України, оскільки їх видано головою КМДА всупереч конституційним принципам з перевищенням повноважень щодо встановлення цін/тарифів на житло-комунальні послуги, оскільки Законом України „Про житлово-комунальні послуги” на Київську міську державну адміністрацію покладено лише повноваження зі здійснення взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів, контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них. При виданні зазначених розпоряджень порушено й низку інших вимог названого Закону, зокрема, щодо затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч.3 ст.31).
Крім того, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги здійснено названими розпорядженнями без попереднього оприлюднення інформації з обґрунтуванням необхідності внесення змін до цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, надання споживачам інформації про структуру цін/тарифів та опубліковано без попереднього оприлюднення регуляторного акта в порушення ст.ст. 25, 36 Закону України „Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності” не менше ніж за місяць.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Розпорядження голови КМДА №№ 1780 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р., які скасовані Указом Президента України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Тобто, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на послуги водовідведення, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за ці послуги на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
До 1 грудня 2008 р. тарифи на послуги водовідведення, що надаються позивачем, були затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28 серпня 2007 р.
Тобто, необхідно здійснювати нарахування плати за послуги водовідведення протягом січня-лютого 2009 років, згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28 серпня 2007 р. за тарифом 1,68 грн./м3 з ПДВ.
Загальна вартість послуг водовідведення за Договором згідно чинних на час їх надання тарифів становить 5452649,15 грн., виходячи з того, що вартість послуг наданих у січні 2009 року становить 235722,54 грн., а не 1438373,47 грн., як визначено позивачем у лютому 2009 р. - 312485,04 грн., а не 655146,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, платіжних доручень №№ 2087 від 3 березня 2010 р., 77 від 3 березня 2010 р., відповідач оплатив одержані послуги водовідведення у розмірі 5473324,19 грн.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутня заборгованість по оплаті послуг водовідведення за спірним договором за період січень 2009-лютий 2010 р.р.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Крім того, слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.11.2009 у справі № 7/118.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 у справі №42/212 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 у справі №42/212 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 у справі №42/212 залишити без змін.
3. Матеріали справи №42/212 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді