01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 35/308
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Півень Д.О. (дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 р.);
від відповідача - Мазурок О.І. (дов. № 155/1/23-2067 від 31.05.2010 р.).
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010
у справі № 35/308 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до КП "Київжитлоспецексплуатація"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 103 401,96 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від01.09.2010 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 62 264,56 грн. основного боргу, 9255,79 грн. пені, 943,86 грн. інфляційних втрат, 152,15 грн. - 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено; розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р., зобов'язано Комунальне підприємство „Київжитлоспецексплуатація” сплатити Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго” належні до стягнення суми шістьма рівними платежами кожен відповідно до 20.09.2010 р., 20.10.2010 р., 20.11.2010 р., 20.12.2010 р., 20.01.2011 р., 20.02.2011 р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Позивач в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм чинного законодавства в частині розстрочення виконання та зменшенні позовних вимог.
Позивач правильно визначив спірний період, за який відповідачу була нарахована заборгованість та штрафні санкції, а суд першої інстанції зробив неправильний розрахунок виходячи з періоду з грудня 2008 р. по квітень 2010 р.
Крім цього, відповідачем було заявлено до суду першої інстанції вимогу про розстрочення на шість місяців виконання судового рішення відповідно до ст. 121 ГПК України через відсутність обігових коштів для його виконання. Однак відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують наявність таких обставин.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству. Жодного порушення процесуального та матеріального права судом першої інстанції не допущено.
Відповідач зазначає, що позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення суми боргу по договору від 23.01.2007 р. не відкоригував суми боргу та незаконно здійснив нарахування за період грудень 2008 р. - лютий 2009 р.
Так, позивач просив стягнути 103 401,96 грн. боргу, тоді як заборгованість становила 62 246,56 грн.
Що стосується розстрочки виконання рішення, то дійсно відповідач на час виникнення заборгованості не має коштів для розрахунку за теплову енергію через несплату споживачів за теплову енергію.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд встановив наступне.
У травні 2010 р. Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” 103 401,96 грн. заборгованості за договором № 328645, яка складається з 89 327,97 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 7 740,59 грн. інфляційної складової боргу, 1 855,25 грн. - 3 % річних, 4 478,15 грн. пені.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 62 264,56 грн. основного боргу, 9255,79 грн. пені, 943,86 грн. інфляційних втрат, 152,15 грн. - 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено; розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р., зобов'язано Комунальне підприємство „Київжитлоспецексплуатація” сплатити Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго” належні до стягнення суми шістьма рівними платежами кожен відповідно до 20.09.2010 р., 20.10.2010 р., 20.11.2010 р., 20.12.2010 р., 20.01.2011 р., 20.02.2011 р.
Дослідивши всі докази по справі, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено, 23.01.2007 р. між сторонами по справі було укладено договір № 328645 про постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до п. 2.2.1 укладеного договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
За цим договором постачання теплової енергії здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 8-5-б.
Згідно п. 2.3.1 договору № 328645 відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до укладеного договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 8.1 укладеного договору № 23.01.2007 р. цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2007 р.
Згідно п. 8.4 даного договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник стосовно вартості поставленої теплової енергії за період з грудня 2008 р. - по лютий 2009 р.
Доводи відповідача про погашення основного боргу є необґрунтованими, оскільки заборгованість відповідачем була погашена за липень 2010 р., а позовні вимоги стосуються заборгованості за період з 01.01.2009 р. по 01.08.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як передбачено ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Позивачем було зроблено розрахунок розміру сальдо на травень 2010 р., що за період з грудня 2008 р. по квітень 2010 р. відповідач спожив теплової енергії вартістю 179 658,99 грн., вказану суму останнім було сплачено частково у розмірі 90 331,02 грн.
Як вбачається, вартість поставленої енергії за період з грудня 2008 р. - по лютий 2009 р. нарахована на підставі тарифів, які були встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 р., № 1780/1 від 25.12.2008 р., № 127 від 05.02.2009 р. Однак вказані розпорядження були скасовані Указами Президента України.
Встановлено, що до 01.12.2008 р. тарифи на теплову енергію були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 р., а розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 р. скасоване.
Іншим розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 р. з 10 лютого 2009 р. було поновлено дію розпорядження № 86 від 31.01.2007 р.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нарахування плати за теплову енергію за період з грудня 2008 р. - по лютий 2009 р. необхідно здійснювати за тарифами, визначеними розпорядженням № 86 від 31.01.2007 р., і тому вартість теплової енергії за період з грудня 2008 р. - по квітень 2010 р. становить 152 595,58 грн.
Як підтверджується платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи, відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 90 331,02 грн.
Встановлено, що станом на 01.05.2010 р. основна заборгованість за укладеним договором складає 62 264,56 грн., наведене підтверджується належними доказами та не спростовано відповідачем.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума основного боргу у розмірі 62 264,56 грн. правомірно була стягнута судом першої інстанції.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойка, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Як передбачено п. 7 додатку № 4 до укладеного договору від 23.01.2007 р. на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Колегія вважає, що судом першої інстанції було правильно розраховано пеню, яка становить 9 255,79 грн., що відповідає умовам укладеного договору та не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 3 % річних в сумі 152,15 грн. та 943,86 грн. інфляційний втрат, розрахунок яких не суперечить чинному законодавству.
Крім того, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення вимоги про розстрочення на шість місяців виконання судового рішення через відсутність у відповідача обігових коштів для його виконання.
За таких обставин судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 62 264,56 грн. основного боргу, 9255,79 грн. пені, 943,86 грн. інфляційних втрат, 152,15 грн. - 3 % річних; розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р., зобов'язано Комунальне підприємство „Київжитлоспецексплуатація” сплатити Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго” належні до стягнення суми шістьма рівними платежами кожен відповідно до 20.09.2010 р., 20.10.2010 р., 20.11.2010 р., 20.12.2010 р., 20.01.2011 р., 20.02.2011 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від01.09.2010 р. у справі №35/308 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” без задоволення.
Справу № 35/308 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
26.10.10 (відправлено)