01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 43/135
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куровського С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Міхно І.М. - довіреність від 23.03.2010 р.
від відповідача - не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайлайн Медіа”
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2010
у справі № 43/135 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайлайн Медіа”
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Озон-Медіа"
про стягнення 298519,22 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. у справі № 43/135 було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайлайн Медіа” (далі - ТОВ “Хайлайн Медіа”, позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламна агенція “Озон-Медіа” (далі - ТОВ “Рекламна агенція “Озон-Медіа”, відповідач) 298 519,22 грн.
Не погодившись з рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.
Ухвалою від 12.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 12.10.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/8 від 11.10.2010 р. в зв'язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 43/135 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В. (суддя-доповідач), Нєсвєтової Н.М.
В судове засідання 12.10.2010 р. з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Від відповідача поштовим відділенням здійснено повернення поштового відправлення. Однак судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача з огляду на наступне:
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що 24 березня 2008 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник), що діяв від імені та за рахунок свого клієнта ЗАТ “Оболонь” (Спонсор), було укладено договір про надання послуг рекламного характеру № 5-СР/2009 (далі - Договір). За умовами договору виконавець взяв на себе зобов'язання на замовлення та за рахунок спонсора надати останньому послуги рекламного характеру в формі популяризації імені, найменування, знака для товарів та послуг спонсора в програмах та передачах на телеканалі, визначеному у відповідному Завданні до договору, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги у формі та строки, визначені договором.
Відповідно до умов завдання №1 до договору виконавець зобов'язався проводити популяризацію у формі оприлюднення (виголошення) у програмі, передач на телеканалі “Інтер” (серіал “Смешарики”) найменування торгової марки “Живчик” в період з квітня 2009 року по червень 2009 року.
Відповідно до п. 3.2 договору між сторонами погоджено розмір винагороди, яку відповідач протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку, зобов'язався перерахувати на рахунок позивача. Однак, в даному випадку судом навмисно перекручено дані, а саме судом в оскаржуваному рішенні не зазначено, що п. 3.2. договору має наступний зміст: “Сторони погодили, що винагороду, розмір якої визначений у завданні до договору, замовник сплачує на підставі рахунків виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його виставлення, якщо інше не зазначено у відповідному завданні до договору”.
В завдання №1 до договору п. 7 “Графік оплати”, сторонами погоджено та встановлено термін оплати винагороди за надані послуги, а саме відповідач зобов'язався до 10 квітня 2009 року сплатити суму винагороди у розмірі 268 287,83 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України “суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться”.
При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України “зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться”.
Зокрема, ст. 530 ЦК України передбачено: ”якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк”.
Сторонами згідно умов договору було погоджено та чітко визначено термін оплати винагороди за послуги Позивача та розмір винагороди. Однак, суд не прийняв до уваги даний доказовий факт настання терміну оплати та не надав йому належної правової оцінки.
Враховуючи дану обставину колегія погоджується, що судом першої інстанції неповно з'ясовано дану обставину справи, у зв'язку з чим зроблено помилкові висновки про не надання позивачем жодних доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату, оскільки виставлення таких рахунків за послуги згідно завдання 1 до договору не передбачено.
Судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив популяризацію у формі оприлюднення (виголошення) у програмі передач на телеканалі “Інтер“ (серіал “Смешаринки“) найменування торгової марки “Живчик” в період з квітня 2009 року по червень 2009 року, що підтверджується лише відповідними ефірними довідками, копії яких додані до матеріалів справи.
Відповідач надані послуги не оплатив, внаслідок чого відповідно до розрахунку позивача, його заборгованість за договором складає: 256 378,29 грн. основного боргу, 30 036,60 грн. пені, 8 048,64 грн. інфляційних нарахувань та 4 055,69 грн. 3 % річних.
Таким чином, судом в рішенні встановлено, що дійсно позивачем були надані послуги відповідачу, а відповідач надані позивачем послуги не оплатив. Однак, докази, які були надані позивачем на підтвердження надання послуг відповідачу, а саме ефірні довідки, судом не були належним чином оцінені та досліджені.
Згідно ч. І ст. 38 Господарського процесуального кодексу України “якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору”.
На підтвердження належності та достатності як доказу по справі ефірних довідок, позивач надав Договір № 7908 від 02 січня 2008 року про надання послуг з проведення дослідження телевізійної аудиторій, укладений між Іноземним підприємством “ГФК Юкрейн” та позивачем та акт здачі-прийняття звіту від 22.10.2009 р.
Відповідно до умов договору №7908 від 02 січня 2008 року позивач для отримання ефірних довідок користується даними моніторингу трансляції каналів - стандартизованою базою даних, що включає програми та рекламу, що транслюється на телеканалах.
Тобто, ефірні довідки, на які позивач посилається, як на доказ надання відповідачу послуг з популяризації, є даними моніторингу трансляції на телеканалах, що подані в оригіналі (а не копії, як зазначено в рішенні суду) та отримані з стандартизованої бази даних з посиланням на автора бази даних - Іноземне підприємством “ГФК Юкрейн”. Такі дані використовуються для надання звітів клієнтам (п. 2.1.1. договір №7908 від 02 січня 2008 року), що і було зроблено та оформлено у вигляді ефірних довідок, які підтверджують факт надання відповідачу позивачем послуг з популяризації у формі оприлюднення (виголошення) у програмі передач на телеканалі “Інтер” (серіал ”Смешаринки”) найменування торгової марки “Живчик” в період з квітня 2009 року по червень 2009 року
Таким чином, місцевий господарський суд не повно встановив обставини по справі, не з'ясував джерело походження ефірних довідок, не надав їм належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим помилково та необґрунтовано дійшов висновку про недостатність даного доказу.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України “кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”
Господарський суд першої інстанції також не надав належної оцінки наступним фактам.
Так, 23 вересня 2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 318/9. Після отримання претензії відповідач, визнаючи заборгованість починає сплачувати позивачу винагороду за надані послуги, а саме згідно виписки по особовому рахунку за 08.10.2009 сплатив 6 909,54 грн. та згідно виписки по особовому рахунку за 22.10.2009 р. - 5 000 грн.
Однак, 26.10.2009 року відповідач направляє на адресу позивача відповідь на претензію № 008, з тексту якої вбачається, що відповідач просить позивача з розумінням поставитися до ситуації, що склалася. Заперечує проти нарахованих 3% річних, оскільки вбачає в цьому неточності. Та підтверджує факт не підписання Актів наданих послуг, не заперечуючи їх не отримання. Однак, не пояснює причини не підписання Актів наданих послуг.
Таким чином, відповідач визнав заборгованість та частково її погасив, однак, з метою уникнення відповідальності за не належне виконання зобов'язань, взяти на себе згідно договору умисно ухиляється від підписання Актів наданих послуг, чим грубо порушує права та інтереси позивача, як суб'єкта господарських зобов'язань.
Таким чином, судова колегія погоджується, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не надав належної оцінки всім доказам в їх сукупності, неповно встановив обставини справи, що обумовило неможливість надання їм належної юридичної оцінки та привело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, в зв'язку з чим рішення Господарського суду м. Києва від 10 червня 2010 року по справі № 43/135 підлягає скасуванню.
Таким чином апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд , -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайлайн Медіа” задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. у справі № 43/135 скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламна Агенція “Озон-Медіа” (ЄДРПОУ 35364786, 04215, м. Київ, вул. Світлицького, 24-А, п/р 260090133889 в ВАТ “СБЕРБАНК РОСІЇ” м. Київ, МФО 320627) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “ХАЙЛАЙН МЕДІА” (ЄДРПОУ 33834937, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, п/р 26003030655611 в Радянському відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) 256 378,29 (двісті п'ятдесят шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 29 коп.) - основної заборгованості, 30 036,60 грн. (тридцять тисяч тридцять шість гривень 60 коп.) - пені, 8 048,64 грн. (вісім тисяч сорок вісім гривень 64 коп.) - інфляційного збільшення, 4 055,69 грн. (чотири тисячі п'ятдесят п'ять гривень 69 коп.) - три проценти річних, 2 986 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість грн.) - державного мита за подання позову, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 493 грн. - державного мита за подання апеляцыйноъ скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи № 43/135 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)