01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 15/240
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Корєлін М.І, - довіреність №11 від 01.06.2010 р.
від відповідача - не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ АЙ ВАЙ ГЛОБАЛ ЮКРЕЙН"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2010
у справі № 15/240 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ АЙ ВАЙ ГЛОБАЛ ЮКРЕЙН"
про стягнення 2199,08 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. у справі №15/240 задоволений позов Приватного підприємства “Будпостач” (далі - ПП “Будпостач”, позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ді Ай Вай Глобал Юкрейн” (далі - ТОВ “Ді Ай Вай Глобал Юкрейн”, відповідач) 2199,08грн заборгованості за Договором №173/09-09ВР від 25.09.2009 року. Вирішено стягнути з ТОВ “Ді Ай Вай Глобал Юкрейн” на користь ПП “Будпостач” 2199 грн. 08 коп. - основного боргу, 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Так, в апеляційній скарзі вказано, що суд не дослідив умови договору в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 12.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 12.10.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/6 від 11.10.2010 р. в зв'язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 15/240 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В. (суддя-доповідач), Нєсвєтової Н.М.
12.10.2010 р. в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове зворотне повідомлення. В зв'язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
25 вересня 2009 року ПП “Будпостач” і ТОВ “Ді Ай Вай Глобал Юкрейн” уклали Договір №173/09-09ВР (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність відповідача, а відповідач зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.
Пунктом 3 додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору, встановлено строк оплати за отриманий товар - 7 днів з дня поставки.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20 716,40грн., що підтверджується видатковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).
У зв'язку із закриттям магазину, відповідач, у відповідності до п. 14.6 додатку №4 до договору, частково повернув позивачу залишки нереалізованого товару на суму 15 517,33 грн., що підтверджується накладними повернення постачальнику № 20-13748 від 21.01.2010 року на суму 7 425,65 грн., №20-13779 від 21.01.2010 на суму 955,90 грн., видатковою накладною №1735192 від 23.02.2010 на суму 6026,15 грн., видатковою накладною №1743672 від 15.03.2010 на суму 1109,63 грн. та частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 3000 грн, що підтверджується банківськими виписками (копії наявні у матеріалах справи). Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача - склала 2 199,08 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.
В своєму відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що товар останньому не було поставлено належним чином, так як, відповідно до п. 2.11. договору позивачем не була передана технічна документація, інструкції з використання, сертифікати відповідності тощо
Судова колегія погоджується з тим, що доводи відповідача про те, що він не замовляв товар, тому не повинен сплачувати йо вартість судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до договору зобов'язання позивача з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі відповідачу товару та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної.
Крім того, згідно до п.6.6 договору в разі, якщо при передачі та прийнятті товару були виявлені недоліки товару, в тому числі і такі, що передбачені в п. 14.1. (зокрема в п.14.1.4.) договору, або виявлено невідповідність товару документам на товар, відповідач має право відмовитись від прийняття товару або прийняти товар, склавши Акт про недоліки товару, що підписується представниками сторін.
Відповідачем не надано суду жодного доказу неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань по поставці товару, зокрема складеного Акту про недоліки товару. Натомість, відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною №046946 від 11.12.2009 року на суму 1 235,00 грн. та видатковою накладною №048406 від 18.11.2009 року на суму 19 481,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2199,08 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період березня 2010 року, підписаного обома сторонами, і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2199,08 грн. основного боргу вірно визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ді Ай Вай Глобал Юкрейн” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. в справі № 15/240 - без змін.
Справу № 15/240 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)