01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 37/703-42/237
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Цурка Н.О.;
відповідача - Чернівський О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2010
у справі № 37/703-42/237 ( )
за позовом АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про стягнення неустойки
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - відповідач) про стягнення 3941331,56 грн. за договором № 97 на використання електричної енергії від 10 січня 1991 року, а саме 3344968,53 грн. боргу, 82834,94 грн. індексу інфляції за час прострочення, 31486,45 грн. три проценти річних з простроченої суми, пені 247893,84 грн. та 234147,80 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3344968,53 грн. боргу, 82834,94 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 31486,45 грн. три проценти річних з простроченої суми. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2009 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 234147,80 грн. штрафу, 247893,84 грн. пені, скасовані, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині указане рішення суду І інстанції залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 справу прийнято до розгляду та присвоєно № 37/703-42/237.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2010 у справі № 37/703-42/237 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2010 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині відмовлених вимог скасувати та прийняти нове, яким позов в частині стягнення 234147,80 грн. та 247893,84 грн. пені задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 37/703-42/237.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між Київськими кабельними мережами ВЕО «Київенерго», правонаступником якого є АЕК «Київенерго», та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин і насосних водопровідних станцій, правонаступником якої є ВАТ «АК «Київводоканал», укладено договір № 97 від 10.01.1991 (далі - Договір) на використання електричної енергії, за умовами якого, позивач зобов'язується відпустити відповідачу електричну енергію, а останній - оплачувати надану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, визначених у договорі.
Даний договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.1991, водночас, він вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від договору або щодо його перегляду (п. 17 Договору).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір на час звернення до суду та вирішення спору по суті є чинним, оскільки доказів його припинення в установленому порядку суду надано не було.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11 грудня 2009 р. у справі № 37/703 стверджується факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 97 на використання електричної енергії від 10 січня 1991 р. та порушення відповідачем умов цього договору в частині оплати спожитої електричної енергії.
Спір між сторонами (в частині що передана на новий розгляд) виник у зв'язку з порушенням відповідачем умови укладеного між ними договору № 97 на використання електричної енергії від 10 січня 1991 р. щодо своєчасної оплати спожитої протягом березня - серпня 2009 року електричної енергії вартістю 3344968,53 грн. та наявністю підстав для стягнення з відповідача господарських санкцій.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення 247893,84 грн. пені та 234147,80 грн. штрафу ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст. 231 ГК України штрафу та пені господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в силу вимог підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень ГК України не надано доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання сторонам у справі статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектору економіки.
Проте, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог, колегія суддів вважає помилковим застосування підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень ГК України з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Проте, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ГК України, положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
В силу вимог п. 5 Прикінцевих положень ГК України при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії позивачу необхідно було керуватися саме положеннями Договору № 97 від 10.01.1991, п. 5.5 якого сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії у вигляді штрафу в розмірі 5% суми, сплату якої затримано.
Отже, із заявлених підстав (ст. 231 ГК України) позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені задоволенні не підлягають.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2010 у справі № 37/703-42/237 - без змін.
2. Матеріали справи № 37/703-42/237 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді