01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 42/120
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Чорної Л.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Поліщук А.М. (довіреність № 28 від 15.09.2010 р.)
від відповідача: Турченко Д.Л. (довіреність № 694 від 17.03.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010
у справі № 42/120 ( .....)
за позовом ЗАТ "Екостандарт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"
про стягнення 5 847 386,12 грн.
Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» (Закрите акціонерне товариство «Екостандарт») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» про стягнення з відповідача 5847386,12 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції проведено заміну позивача його правонаступником - Закритим акціонерним товариством «Екостандарт».
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 р. у справі № 42/120 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3427060,46 грн. основного боргу.
Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.08.2004 р. частково не оплатив надані йому позивачем послуги за період з грудня 2009 року по лютий 2010 р., у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 3427060,46 грн. заборгованості. Часткова відмова в задоволенні позову мотивована тим, що відповідач частково сплатив заборгованість, перерахувавши на рахунок позивача 2420325,66 грн., отже, сума заборгованості підлягає зменшенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі
Підставою для зупинення провадження у справі № 42/120 відповідач вважає оскарження розпорядження КМДА № 1333 від 31.08.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».
Суд апеляційної інстанції вважає вказане клопотання необґрунтованим, враховуючи наступне.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.
Предметом спору у справі № 42/120 є стягнення заборгованості за надані послуги по договору від 01.08.2004 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води. А предметом спору у справі № 2а-851/2010 є оскарження розпорядження КМДА (оскарження акту виконавчого органу Київської міської ради). Взаємопов'язаність зазначених справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення господарським судом у справі № 42/120.
Встановлений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав, з якими закон пов'язує можливість зупинення провадження у справі, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню або довільному застосуванню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 р. (далі - Договір), згідно п. п. 1.1., 1.2. якого позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача «товар» - теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати за нього оплату на умовах договору.
Як вбачається з п. п. 6.4., 6.5. Договору, відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію за поточний місяць. Один примірник підписаного акта відповідач повертає позивачу не пізніше 15 числа поточного місяця. Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.
Сума боргу відповідача перед позивачем по оплаті спожитої теплової енергії за період з грудня 2009 року по лютий 2010 р. склала 5847386,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товарної продукції та особовими картками за спірний період (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).
Суд першої інстанції, на підставі даних Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» дійшов висновку про те, що відповідачем було частково погашено заборгованість шляхом перерахування на рахунок позивача 2420325,66 грн.
Отже, заборгованість відповідача складає 3427060,46 грн.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, дослідивши матеріали справи, перевіривши висновки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3427060,46 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором від 01.08.2004 р. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 р. у справі № 42/120 залишити без змін.
Справу № 42/120 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді Чорна Л.В.
25.10.10 (відправлено)