01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 42/99
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Позивач: Цурка Н.О. дов. №Д07/210/06/25-8 від 25.06.2010 року
Відповідач: Червінський О.В. дов.№309 від 01.10.210 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.06.2010
у справі № 42/99 ( .....)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 17703860,31 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.06.2010 року у справі № 42/99 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (далі по тексту - позивач, АЕК «Київенерго») до Відкритого акціонерног товариства „Акціонерної компанії „Київводоканал” (далі по тексту - відповідач, ВАТ «АК «Київводоканал») про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 17703860, 31 грн.: позов задоволено частково, стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 16127321,98 грн. боргу, 137474 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 39976,56 грн. три проценти річних з простроченої суми, 23484,80 грн. витрат по оплаті державного мита, 217,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва в частині відмови у стягненні пені і штрафу та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що рішення господарського суду винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріпленні ст.. 125 Конституції України та ст.. ст.. 42, 43, 47 ГПК України, а саме судове рішення прийняте без належного з'ясування та всіх обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 року апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження та призначені до розгляду в судовому засіданні 07.09.2010 року на 10 год.00 хв.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 року було продовжено строк розгляду справи на 1 місяць.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 року провадження у справі зупинене до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ «АК «Київводоканал» на ухвалу від 12.07.2010 року про повернення апеляційної скарги відповідача.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2010 року відмовлено ВАТ «АК «Київводоканал» у задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 року поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.10.2010 року о 12:30 год.
21.10.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін.
В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача усно просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду, представник відповідача усно просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції..
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 1990 р. між Підприємством “Київські кабельні мережі” і Деснянською водопровідною станцією укладено договір № 2 на використання електричної енергії (далі - договір). На підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації України №№ 31 від 17 лютого 1995 р., 177 від 31 серпня 1995 р. перше підприємство реорганізоване на Акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго”. На підставі наказу № 207 від 18 грудня 2001 р. Деснянську водопровідну станцію ліквідовано шляхом приєднання до Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”.
За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію як різновид промислової продукції в межах 74077 кВа, а останній - оплачувати спожиту електричну енергію, для визначення величини використаної електричної енергії знімати і подавати позивачу за встановленою формою показники розрахункових електролічильників.
Відповідно до п. 17 договору строк дії договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 1991 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.
Наявними у матеріалах справи звітами про використану електричну енергію, актами приймання-передачі товарної продукції за вересень - листопад 2009 р., довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію, встановлено факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду електричної енергії вартістю 16072094,08 грн.
Відповідно до методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 37 від 14 листопада 1997 р. та додатку № 5 до договору позивачем за спірний період нарахована відповідачу плата за перетікання реактивної електроенергії загальною вартістю 84237,34 грн., яку той оплатив у розмірі 29009,44 грн.
Згідно з ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.. 625 ЦК України судом першої інстанції стягнуто 137474 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 39976, 56 грн. 3% річних з простроченої суми.
Таким чином на час звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідачем не було погашено 16127321, 98 грн. боргу з яких 16072094, 08грн. - є борг за активну електричну енергію та 55227, 90 грн-боргу за реактивну електричну енергію.
Відповідно до ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чиного законодавства, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції що до стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3%річних від простроченої суми.
В свою чергу, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, мотивуючи свою вимоги тим, що позивач не належить до державного сектору економіки, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України та вимог ст.. 231 ГК України.
Однак, з таким висновком місцевого суду, апеляційна інстанція не може погодитись, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано витяг до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, який є доказом того, що позивач належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки та містить інформацію про засновника компанії - державу в особі Міністерства енергетики України.
Відповідно ст.. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності , а також суб'єкти державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Підтвердженням факту того, що позивач відноситься до державного сектору економіки підтверджується Постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2204 року № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» у переліку компаній, які входять до складу «Енергетичної компанії України» визначено розмір статутного фонду позивача, що передається до складу новоствореної компанії у розмірі 50+1 акція.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбаченні особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання . таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними у відношенні до норм Цивільного кодексу України.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст.. 230 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Виходячи з вище наведеного та норм чинного законодавства, колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення суми 270175,23 грн. пені та1128912,54 штрафу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції АЕК «Київенерго» довело свої позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для зміни рішення по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2010 року по справі №42/99 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 17703860, 31 грн. змінити.
3. п. 3 резолютивної частини рішення від 08.06.2010 по справі №42/99 викласти в наступній редакції:
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015 м. Київ, вул.. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001 м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код. 00131305) 270175грн. 23 коп. пені та 1128912 грн. 54 коп. штрафу.
4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року по справі №42/99 залишити - без змін.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015 м. Київ, вул.. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001 м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код. 00131305) 2015грн. 20 коп. державного мита за подачу позовної заяви та 1007 грн. 60 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
6. Зобов'язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.
7. Справу № 42/99 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)