01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 31/442
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Коломієць К.В. ( довір. №213/15-06 від 15.06.2010);
від відповідача - Годецький І.Ю. ( довір. №62 від 17.11.2009);
Рудь С.В. ( довір. №62 від 17.11.2009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2010
у справі № 31/442 ( .....)
за позовом ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"
до ТОВ "Трансконструкція"
третя особа позивача ТОВ "Віадукт"
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості 4830098,48 грн.
Суть спору та апеляційної скарги:
Позивач звернувся з позовом про стягнення 4 830 098,48 грн. грошових коштів за Договором № F 262 від 30.09.2008р., посилаючись на порушення відповідачем, як постачальником, договірних умов щодо здійснення поставки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2009р., прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство “Віадукт”.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансконструкції” в процесі розгляду справи місцевим господарським судом уточнило позовні вимоги та просило визнати п.2.1 договору поставки №F262 від 30 вересня 2008р. з датою поставки товару 30.09.2008р. - технічною помилкою в винести рішення, яким вважати дійсною дату поставки товару 30.11.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача за зустрічним позовом ТОВ “Віадукт”.
У подальшому 10.02.2010р. відповідачем було уточнено свої зустрічні позовні вимоги шляхом подання до місцевого господарського суду відповідної заяви про уточнення позовних вимог, якою відповідач просив суд визнати недійсним договір поставки у частині дати поставки товару та встановити датою поставки товару 30.11.2008р., стягнути з відповідача 317 704 грн. основного боргу за поставку товару, 39 395, 29 грн. інфляційних та 9 216, 83 грн. процентів річних, а також стягнути солідарно з ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” та ТОВ „Віадукт” збитки, понесені відповідачем у зв'язку з зберіганням товару на спеціальній стоянці у сумі 1 367 111, 67 грн.
16.02.2010 р. позивачем було змінено та доповнено свої позовні вимоги шляхом подання до місцевого господарського суду відповідної письмової заяви, якою позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4 817 013, 43 грн., з яких -2 813 574, 11 грн. основної заборгованості, 64 288, 24 грн. процентів річних, 1 939 151, 08 грн. збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва у первісному позові товариству з обмеженою відповідальністю “СГ Еквіпмент Лізинг Україна”до товариства з обмеженою відповідальністю “Трансконструкції”, третя особа -товариство з обмеженою відповідальністю “Віадукт”про стягнення 4 817 013, 43 грн. відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Вирішено визнати п. 2.1. договору поставки №F262 від 30.09.2008р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, товариством з обмеженою відповідальністю “Віадукт” та товариством з обмеженою відповідальністю “Трансконструкції”недійсним у частині встановлення строку поставки товару до 30.09.2008р., визначивши розумний строк поставки товару до 30.11.2008р. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “СГ Еквіпмент Лізинг Україна на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Трансконструкції 317 704 гривні основного боргу, 39 395, 29 гривень інфляційних, 9 216, 83 гривень процентів річних, 126 709, 43 гривень збитків, 20 000 гривень витрат на оплату послуг адвоката, 4 930, 26 гривень державного мита та 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач (за первісним позовом) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2010р. по даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом , в задоволенні вимог за зустрічни позовом відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивча (за первісним позовом) зазначає про те, що після підписання акту приймання-передачі не відбулось відповідного юридичного наслідку такої дії: відповідач не передав товар третій особі за первісним позовом у фактичне користування. Саме тому, як зазначає скаржник, третя особа не набула права користування товаром; позивач за первісним позовом не набув права власності на товар, а відповідач не набув права на отримання 10% від загальної вартості товару. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, що виразилися в невиконанні відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення суми попердньої оплати, яка не була відповідачем задоволена. Зазначекні докази не були належним чином досліджені місцевим господарським судом, а діям відповідача не було надано правльної правової оцінки, в результаті чого у задоволенні первісного позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. у справі №31/442 розгляд апеляційної скарги призначено на 21.06.2010р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.06.2010р. на 14 год 45 хв.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю „СГ Еквімпент Лізинг України” відмовлено у прийнятті касаційної скарги, поданої через канцелярію Київського вапеляційного господарського суду 22.06.2010р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2010р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги по справі № 31/442 на один місяць.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р. заяву представника ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” про відвід колегії у складі: Коротун О.М. - головуючий судді, суддів Кропивна Л.В., Поляк О.І. у справі №31/442 відхилено.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи №31/442 неодноразово зупинявся.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2010р. розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2010р.
В судовму засіданні 06.10.2010р. у розгляді справи оголошено перерву до 20.10.10р.
В судове засідання апеляційної інстанції з”явились всі учасники судового процесу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Київський апеляційний господарський суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” (покупець, лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю „Трансконструкції” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Віадукт” (лізингоодержувач) 30 вересня 2008 року було укладено договір поставки №F262 (далі - договір поставки), а 18 серпня 2008 року - договір № F262 (далі - договір лізингу).
Відповідно до пункту 1.1. статті 1 договору поставки відповідач зобов'язувався здійснити передачу у зумовлені строки у власність позивача товар, а позивач, як покупець, зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктом 1.2. статті 1 договору поставки придбання товару було здійснено для передачі у лізинг третій особі згідно договору №F262 від 18.08.2008 р. у зв'язку з чим позивач доручає третій особі, а третя особа зобов'язується прийняти товар від відповідача.
Пунктом 1.3. статті 1 договору поставки було визначено опис товару: напівпричеп Vario T4H-0-S3-D2P, рік виробництва 2008, ціна товару: 3177039,92 грн. з ПДВ, термін поставки: до 30 вересня 2008 року.
Згідно з пунктами 2.1.-2.7. статті 2 договору поставки з моменту підписання договору поставки відповідач зобов'язаний поставити товар третій особі до 30 вересня 2008 року (пункт 2.1.). Поставка товару підлягала здійсненню на умовах DDP м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (згідно Інкотермс-2000) (пункт 2.2.). У разі, якщо товар приймається третьою особою без застережень щодо недоліків, факт приймання-передачі товару засвідчується підписанням між відповідачем та третьою особою акту приймання-передачі товару за формою, яка вимагається позивачем (далі - Акт), з обов'язковим зазначенням у акті дати приймання товару, його заводських номерів, року випуску, інформації про монтаж та введення в експлуатацію (якщо ці операції входять в предмет поставки) (пункт 2.3.). В момент підписання відповідачем та третьою особою акту, відповідач зобов'язаний передати третій особі документацію, необхідну для експлуатації та реєстрації товару, яка є невід'ємною частиною товару (пункт 2.4.). Відповідач зобов'язаний погодити з позивачем та третьою особою остаточну дату поставки за допомогою електронної пошти, шляхом надсилання повідомлень на адреси контактних осіб: irina.ivanchenko@sqef.com.ua, natalia.timchenko@sqef.com.ua та elabetsky@zv.com.ua, не пізніше, ніж за три дні до бажаної дати поставки (пункт 2.5.). Відповідач зобов'язаний у день поставки надіслати факсом примірник підписаного відповідачем та третьою особою акту приймання-передачі товару та протягом 3-ох днів від дня поставки товару надіслати позивачу рекомендованим листом або кур'єрською поштою примірник акту, видаткову накладну та податкову накладну (пункт 2.6.). Позивач зобов'язаний зареєструвати товар у порядку та в строки, визначені чинним законодавством, та передати третій особі повний комплект документів (в т.ч. номерні знаки), необхідних для експлуатації товару у строк до 10 календарних днів від дати отримання всіх необхідних документів для експлуатації від відповідача (пункт 2.7.).
Статтею 3 договору поставки сторонами було встановлено порядок розрахунків за поставку товару, відповідно до якого передплата у розмірі 15% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 1.3., повинна бути перерахована позивачем на поточний рахунок відповідача протягом 5 банківських днів після підписання договору (пп. 3.1.1.). Оплата у розмірі 75% від загальної вартості товару, зазначеної у п. 1.3., має бути перерахована на поточний рахунок відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання позивачем факсимільного повідомлення від відповідача про те, що товар готовий до відвантаження з заводу-виробника (пп. 3.1.2.). Остаточна оплата у розмірі 10% від загальної вартості товару, зазначеної у таблиці п. 1.3., має бути перерахована позивачем на поточний рахунок відповідача протягом 5 банківських днів з дня отримання позивачем оригіналів акту приймання-передачі, видаткової накладної та податкової накладної (пп. 3.1.3.).
Пунктом 3.2. статті 3 договору поставки передбачено, що за домовленістю сторін оскільки товар закуповується за іноземну валюту євро, а усі розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються у національній валюті України, у зв'язку з зміною курсу гривні по відношенню до євро, платежі, передбачені пунктом 3.1. статті 3 договору поставки, підлягають коригуванню у порядку, встановленому договором поставки.
30.09.2008 третьою особою було складено лист № 705 на адресу позивача, яким повідомлялося про відсутність заперечень щодо зміни дати поставки товару у термін до 31.10.2008 (т. 2, арк. 133).
01.10.2008 відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000047 на здійснення попередньої оплати (15%) за товар у сумі 475057, 54 грн.
У той же день відповідачем було направлено позивачу лист за №118, яким позивача було повідомлено про те, що товар готовий до відвантаження з заводу-виробника та про необхідність здійснити оплату другого платежу у розмірі 75% вартості товару згідно п. 3.1.2. договору поставки.
02.10.2008 відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000048 на здійснення попередньої оплати (75%) за товар у сумі 2338516,57 грн.
22.11.2008 р. листом №132 відповідач повідомив третю особу про намір на 48-му календарному тижні 2008 року здійснити розмитнення товару та просив, у зв'язку з цим, до 10:00 вечора 25.11.2008 повідомити шляхом направлення письмового підтвердження про готовність прийняти товар та підписати Акт приймання-передачі.
24.11.2008р. третьою особою було направлено на адресу відповідача лист №852 (копія наявна у матеріалах справи), яким третя особа запропонувала у зв'язку з початком фінансової кризи розглянути можливість підписання додаткової угоди до договору поставки про перенесення строків оплати до 30.04.2009 та підписання актів приймання-передачі товару на більш тривалий термін. Проте, такої угоди укладено не було.
27.11.2008 відповідачем було перераховано до бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 80394,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 27.11.2008.
28.11.2008 відповідачем було направлено лист №135 на адресу позивача, яким повідомлено про готовність до відвантаження товару та необхідність підготувати акт приймання-передачі товару і здійснити оплату решти 10% вартості товару.
28.11.2008 представниками відповідача та третьої особи було підписано акт приймання-передачі, за яким відповідач передав, а третя особа прийняла товар, документи щодо його експлуатації, а також засвідчила відсутність будь-яких претензій третьої особи до відповідача щодо кількості, якості, комплектності та недоліків товару.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору поставки шляхом обміну листами № 705 від 30.09.2008, № 132 від 22.11.2008 та № 135 від 28.11.2008 погодили, що граничний строк поставки напівпричепа становив 30.11.2008.
Викладене, також узгоджується з умовами договору, зокрема, положеннями, викладеними в підпунктах 2.5, 2.6 статті 2, підпунктах 3.1.1. та 3.1.2. пункту 3.1. статті 3 договору поставки, в яких вказано, що, по-перше, сторонами в майбутньому мала узгоджуватися остачна дата поставки; по-друге, оплата товару мала здійснюватися на умовах передоплати, а саме передоплати в розмірі 15% від загальної ціни, зазначеної в таблиці пункту 1.3. договору поставки, підлягала сплаті протягом п'яти днів після підписання договору та 75% від загальної ціни, зазначеної в таблиці пункту 1.3., підлягала сплаті протягом трьох банківських днів з дати отримання факсимільного повідомлення від постачальника про те, що товар готовий до відвантаження із заводу-вирорбника.
Разом з цим, викладені обставини не є підставою для визнання пункту 2.1. договору поставки недійсним в частині встановлення строку поставки.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Також не підлягає до застосування до спірних правовідносин через вищевстанолене і частина 1 ст.229 ЦК України.
За результатом перегляду справи суд апеляційної інстанції підстав для визнання спірного правочину недійсним (вимога за зустрічним позовом) не встановив.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсним пункту 2.1 договору поставки та визначення судом розумного строку поставки товару 30.11.2008 є неправомірним (пункт 3 резолютивної частини), а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині.
Також згідно частин 1-3 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Крім цієї немайнової вимоги в уточненні від 10.02.2010 року позивач за зустрічним позовом просив суд розтлумачити зміст правочину, зокрема, щодо строку поставки товару.
Так, з листування сторін вбачається, що сторони неодноразово змінювали дату поставки товару, така можливість була обумовлена вищенаведеними умовами договору, тому на день укладення правочину не була сталою, отже, в цій частині підстав для застосування ст.213 ЦК України не має. Тому зустрічний позов в цій частині також не підлягає до задоволення.
Стосовно майнових вимог за обома позовома, Київський апеляційний господарський суд вважає, що вони не підлягають до задоволення через наступне.
Так, пунктом 2.2. статті 2 договору поставки сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (згідно Інкотермс-2000).
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1, 4 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс”.
Згідно статті 14 Інкотермс-2000 за терміном DDP продавець безпосередньо погоджується зробити те, що випливає з самої розшифровки назви терміна - „Доставлено, мито оплачене”, тобто очистити товар для імпорту і сплатити будь-які збори, що випливають із цього.
Отже, термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частин 2, 3 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом 30 червня 2009 року направив відповідачу за первісним позовом вимогу № 548, в якій вимагав здійснити повернення коштів у сумі, розрахованій у тому є порядку, що і згідно договору поставки, а саме суму платежу, який складає 90% від загальної ціни, зазначеної в таблиці пункту 1.3.
Листом № 964 третя особа повідомила відповідача, що станом на 29 грудня 2008 року товар їй не переданий.
Разом з цим, згідно акту прийому-передачі від 28.11.2008, підписаного відповідачем та третьою особою, вбачається, що відповідач передав, а третя особа отримала напівпричеп DOLL Vario T4H-0-S3-D2P та документи до нього, а саме: керівництво з експлуатації та СD-диск по експлуатації, запчастин, техобслуговування. В цьому акті також зазначено, що право власності на товар отримав позивач у справі, а право користування на товар отримує третя особа у справі. Викладене кореспондується також з умовами договору поставки (пункти 1.1., 1.2. статті 1).
Отже, у задоволенні первісного позову на підставі вищевикладеного суд першої інстанції правомірно відмовив у частині стягнення суми попередньої оплати у сумі 2813574,11 грн..
В цій частині судом апеляційної інстанції не
икладене, зокрема, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № ААС 636188, з якого вбачається, що власником причепу є Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансконструкції”, тоді як згідно пункту 2.7. статті 2 договору поставки саме на позивача був покладний обов'язок зареєструвати товар у порядку та в строки, визначені чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про повернення 2813574,11 грн., позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 77373,29 грн. також не підлягають задоволенню.
Матеріали справи також містять лист відповідача № 131 від 30 грудня 2008 року, направлений третій особі, в якому відповідач підтверджує, що йому не вдалося завершити розмитнення напівпричепа у листопаді 2008 року. Також відповідач вказує, що підрахунки загальних втрат потрібно здійснити до передачі напівпричепа DOLL Vario T4H-0-S3-D2P.
Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення залишку оплати в розмірі 10% вартості поставленого товару, суд апеляційної інстанції відзначає наступне.
Як вже зазначалося в постанові, підпунктом 3.1.3. пункту 3.1. статті 3 договору поставки сторони узгодили, що остаточна оплата в розмірі 10% загальної вартості товару, зазначеної в таблиці пункту 1.3, повинна бути перерахована позивачем на поточний рахунок відповідача протягом 5 банківських днів з дня отримання позивачем оригіналів акту приймання-передачі, видаткової накладної та податкової накладної.
Згідно пункту 2.4 статті 2 договору поставки в момент підписання відповідачем та третьою особою акту, відповідач зобов'язаний передати третій особі документацію, необхідну для експлуатації та реєстрації товару, яка є невід'ємною частиною товару.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, оцінюючи докази та обставини справи в їх сукупності, на підставі аналізу змісту укладеного сторонами договору, дійшов висновку, що акт прийому-передачі від 28.11.2008 свідчить про часткове виконання відповідачем своїх обов'язків по договору.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків і моральної шкоди.
За правилами статті 22 ЦК країни збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причиннонаслідковий зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків. За відсутності хоча б одної з зазначених умов судом не може бути прийняте рішення про стягнення збитків, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання кредитної лінії від 15.12.2007, укладений між Акціонерним товариством „Каліон Банк Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” про надання кредитної лінії у розмірі 5000000,00 грн. доларів США чи еквіваленту в інших валютах був укладений з ціллю фінансування потреби в обігових коштах, в межах, дозволених українським законодавством, в тому числі нормативними актами Національного банку України (пункт 4 договору), а не на купівлю іноземної валюти, з врахуванням того, що договір про надання кредитної лінії було укладено 15.12.2007, тоді як договір поставки - 30.09.2008.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності жодної з умов настання цивільно-правової відповідальності відповідача за завдання позивачу збитків.
Щодо зутрвічних позовних вимог про стягнення з ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” 317704,00 грн. основного боргу, 39395,29 грн. інфляційних нарахувань, 9216,83 грн. трьох відсотків річних та 1367111,67 грн. збитків, суд апеляційної інстанції дійшов носновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 3.1.3. договору поставки позивач за первісним позовом остаточна оплата у розмірі 10% від загальної вартості товару, зазначеної в таблиці пункту 1.3, повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з дня отримання покупцем оригіналів акту приймання-передачі, видаткової накладної та податкової накладної.
Так, згідно акту прийому-передачі від 28.11.2008, підписаного відповідачем та третьою особою, вбачається, що відповідач передав, а третя особа отримала напівпричеп DOLL Vario T4H-0-S3-D2P та документи до нього, а саме: керівництво з експлуатації та СD-диск по експлуатації, запчастин, техобслуговування. Податкова та видаткова накладна третій особі не передавалися.
Крім іншого, власником причепу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № ААС 636188, є Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансконструкції”, а не ТОВ „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” як було передбачено пунктом 2.7. статті 2 договору поставки.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідачу за зустрічним позовом відсутні зобов'язання з оплати товару, який не був йому поставлений у відповідності до умов договору поставки та який згідно правовстановлюючих документів йому не належить на праві приватної власності.
Так, в матеріалах справи наявні докази понесення позивачем витрат у зв'язку з розмитненням, відповідальним зберіганням та транспортуванням товару.
Проте, судом апеляційної інстанції не встановлено протиправності дій відповідача за зустрічним позовом, причинно-наслідкового зв'язку між ними та наявності його вини, які б призвели до понесення позивачем за зустрічним позовом зазначених збитків.
З врахуванням того, що у відповідача за зустрічним позовом відсутній обов'язок з оплати остаточної вартості товару у розмірі 10%, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з нього інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та збитків також не підлягають задоволенню.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 у справі № 31/442 підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом при зверненні до суду першої інстанції не сплатив державне мито, встановлене законодавством України для справ з вимоги немайнового характеру, а саме - 85,00 грн. Вказане державне мито підлягає стягненню в Доход державного бюджету з позивача за зустрічним позовом у зв'язку з відмовою у задоволенні такої позовної вимоги.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на позивачів (як за первісним, так і за зустрічним позовом) у зв'язку з відмовою у задоволенні обох позовів, а судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з її частковим задоволенням - на сторін пропорційно задоволенню згідно статей 44, 49 ГПК України. Так, з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підлягає відшкодуванню на користь апелянта 2465,13 грн. державного мита з майнових вимог (у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову в цій частині) та 42,50 грн. державного мита з вимоги немайнового характеру, а всього - 2507,63 грн.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 у справі №31/442 за зустрічним позовом скасувати в частині задоволення зустрічних вимог (пункти 2, 3, 4 резолютивної частини рішення) з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині.
В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансконструкції” (код ЄДРПОУ 34353569, місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Лебедева-Кумача, 5, оф. 3-а. р/р 26004010004001 в ТОВ „УніКредит Банк”, МФО 300744) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п”ять) грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансконструкції” (код ЄДРПОУ 34353569, місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Лебедева-Кумача, 5, оф. 3-а; р/р 26004010004001 в ТОВ „УніКредит Банк”, МФО 300744) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна” (код ЄДРПОУ 34537760, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр-т Московський, 9, оф. 5-402, р/р 26007007515000 в АТ „Каліон банк Україна” в м. Києві, МФО 300379) 2507 (дві тисячі п”ятьсот сім) 63 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 31/442 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)