01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 17/93
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача -не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Калита"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010
у справі № 17/93 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"
до Приватне підприємство "Калита"
про стягнення 55 221,51 грн.
В судовому засіданні 05.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена” звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства „Калита” про стягнення 55 221, 51 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в установлений Договором поставки № 1558/П/09 від 11.12.2009 року строк не розрахувався за придбаний у позивача товар.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з Приватного підприємства „Калита” 41 374, 72 грн. основного боргу, 4 140, 36 грн. пені, 670, 43 грн. 3% річних, 760, 23 грн. інфляційних втрат та 8 274, 94 грн. штрафу.
Заява про уточнення позовних вимог судом першої інстанції прийнята до уваги.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу, заперечив проти вимог в частині нарахування індексу інфляції, 3% річних, пені та штрафу, зазначивши, що заборгованість виникла у зв'язку з тим, що відділом освіти Бобровицької районної державної адміністрації з відповідачем не були проведені розрахунки на суму 289 650, 87 грн. за виконані ним будівельні роботи по газопостачанню топкової Старобасанської загальноосвітньої школи Бобровицького району згідно Договору підряду № 5 від 11.11.2009 року. У разі проведення відповідного розрахунку, відповідач буде мати змогу сплатити позивачу суму заборгованості.
Одночасно відповідач послався на те, що позивачем не було надано відповідачу визначений ст. 7 Господарського процесуального кодексу України строк для розгляду претензії, чим позбавлено відповідача права на досудове врегулювання спору.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 року у справі № 17/93 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства „Калита” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена” 41 374, 72 грн. основного боргу, 3 000, 00 грн. пені, 7 000, 00 грн. штрафу, 760, 23 грн. інфляційних втрат, 670, 43 грн. 3% річних, 552, 21 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 року у справі № 17/93 в частині визначення суми сплати боргу, визначивши за Приватним підприємством „Калита” заборгованість в розмірі 37 051, 85 грн., пеню, штраф та інфляційні втрати визначити, виходячи із заборгованості в розмірі 37 051, 85 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт посилається на те, що позивач недопоставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № 01031583, № 01031668, № 01030121, № 01032467 на суму 4 323, 43 грн., на підтвердження чого подав Акт перевірки поставки товарів за кількістю від 22.08.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2010 року.
04.10.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 року у справі № 17/93 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 05.10.2010 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами та без участі представників позивача та відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2009 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена” (Постачальник) та відповідачем - Приватним підприємством „Калита” було укладено Договір поставки №1558/П/09 (далі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору Постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність Покупцеві товар-будівельні матеріали (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами даного Договору, а Покупець (відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.
Відповідно до п.1.3 Договору предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Договору, передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару Постачальником. Сторони погоджують асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом замовлення Покупцем товарів.
Відповідно до п.2.4 Договору право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатково-прибутковою накладною.
Відповідно до п.2.6 Договору поставка товару (партії товару) вважається виконаною Постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику Покупця (Покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представниками Покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п.5.2 Договору асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатково-прибутковій накладній по кожній партії окремо.
Згідно п.6.1 Договору Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Відповідно до п.8.1 Договору він вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2010 року. Дострокове розірвання Договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 44 809,73 грн., що підтверджується видатковими накладними № 01031583 від 14.12.2009 року на суму 7 500, 00 грн., № 01031668 від 17.12.2009 року на суму 22 191, 73 грн., № 01030121 від 17.12.2009 року на суму 15 118, 00 грн. та довіреністю на отримання цінностей НБІ № 025946 від 14.12.2009 року.
Відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав.
31.03.2010 року відповідачем було здійснено повернення товару, переданого згідно видаткової накладної № 01031668 від 17.12.2009 року на суму 3 435, 01 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001, наявною в матеріалах справи.
Таким чином, заборгованість відповідача по Договору №1558/П/09 становить 41 374, 72 грн.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків № 01001032 від 14.05.2010 року за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, заборгованість відповідача становить 77 540, 01 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем 07.06.2010 року на адресу відповідача (фіскальний чек № 1664) направлено претензію № 650/ПР/10 від 03.06.2010 року щодо сплати заборгованості в розмірі 41 374, 72 грн.
Відповідач суму заборгованості не сплатив.
Станом на момент звернення позивача із позовом до суду заборгованість Відповідача становила 41 374, 72 грн.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів належної оплати суми заборгованості по спірному Договору відповідачем суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41 374, 72 грн. є обґрунтованими, а тому вірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленими пунктами 6.1, 6.2 цього Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання від суми боргу за кожен день прострочки.
На підставі викладеного, враховуючи порушення відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу пеня у розмірі 4 140, 36 грн. за період з 14.01.2010 року по 13.07.2010 року (видаткова накладна №01031583 від 14.12.2009 року) та за період з 17.01.2010 року по 13.07.2010 року (видаткові накладні №01031668, №01030121 від 17.12.2009 року).
Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що в разі порушення грошових зобов'язань за Договором, Постачальник також має стягнути з Покупця штраф в розмірі 10% від вартості кожної партії неоплачених товарів поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору, а в разі порушення грошових зобов'язань більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Постачальник має право стягнути штраф в розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до п.7.4 Договору вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 8 274, 94 грн. є обґрунтованими.
З приводу заперечень відповідача щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, оскільки заборгованість виникла у зв'язку з тим, що з відповідачем не були проведені розрахунки на суму 289 650, 87 грн. за виконані будівельні роботи по газопостачанню топкової Старобасанської загальноосвітньої школи Бобровицького району згідно Договору підряду № 5 від 11.11.2009 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Разом з тим, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, а саме, що заборгованість у ПП „Калита” виникла в зв'язку з тим, що з відповідачем не були проведені розрахунки на суму 289 650, 87 грн. державним органом - відділом освіти Бобровицької районної державної адміністрації та відсутність доказів завдання реальних збитків позивачу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість зменшення розміру пені до 3 000, 00 грн., та штрафу до 7 000, 00 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 3 000, 00 грн., а штрафу відповідно 7 000, 00 грн.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 760, 23 грн. та 670, 43 грн. 3% річних з простроченої суми.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, а тому з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 41 374, 72 грн. основного боргу, 3 000, 00 грн. пені, 7 000, 00 грн. штрафу, 760, 23 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 670, 43 грн. 3% річних з простроченої суми, розмір яких позивачем належним чином доведений, а відповідачем не спростований.
Посилання відповідача на недопоставку позивачем товару згідно видаткових накладних № 01031583 від 14.12.2009 року, № 01031668 від 17.12.2009 року, № 01030121 від 17.12.2009 року не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Факт отримання відповідачем від позивача матеріальних цінностей (товару) на суму 44 809, 73 грн., згідно вищевказаних видаткових накладних, було підтверджено апелянтом неодноразово, зокрема, в самих видаткових накладних стоїть підпис повноважного представника Приватного підприємства „Калита” Нікіфорова А.В. і на його ім'я видана довіреність серії НБІ № 025946 від 14.12.2009 року.
Приватне підприємство „Калита” жодного разу не зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена” з претензіями щодо кількості поставленого товару згідно видаткових накладних № 01031583 від 14.12.2009 року, № 01031668 від 17.12.2009 року, № 01030121 від 17.12.2009 року.
Що стосується акту перевірки поставки продукції (товарів) за кількістю від 22.08.2010 року, колегія суддів звертає увагу на те, що він складений після винесення 20.08.2010 року рішення місцевим господарським судом, і не може бути прийнятий колегією суддів до уваги як належний доказ у справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 року по справі № 17/93 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Приватного підприємства „Калита”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу вірно покладені судом першої інстанції на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Калита” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 року у справі № 17/93 залишити без змін.
2.Матеріали справи № 17/93 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді