01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 3/263-09
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Савицький А.Д. - дов. №387 від 20.10.2010р.;
відповідача: Яковенко О.І. - дов. №102 від 18.10.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2010
у справі № 3/263-09 ( .....)
за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії
до КП "Дзвоник"
про стягнення 51524,10 грн.
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Колективного підприємства «Дзвоник» (далі - відповідач) заборгованості за договорами про надання телекомунікаційних послуг від 20.07.1997р., №550212065 від 20.07.1999р., №107 від 01.05.2000р., №31-25-08/64 від 15.03.2005р., №2749-741-04 від 02.07.2007р., №2748-741-04 від 02.07.2007р. у розмірі 51 524,10 грн. (з них: 40 850,76 грн. - основний борг, 6 358,51 грн. - інфляційні втрати, 1 149,69 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги, повідомивши суд про те, що сума основного боргу змінилась і складає 44 613,84 грн.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що позивач не міг забезпечувати його послугою надання з'єднувальних ліній (вхідні та вихідні) у період з 01.01.2007р. по 31.10.2008р., оскільки це суперечить «Порядку взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій» (Рішення НКРЗ №351 від 06.09.2006р.).
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2010р. у справі №3/263-09 в позові було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2010р. у справі №3/263-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2010р.
Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2010р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2010р. у справі №3/263-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2010р. заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення суду першої інстанції без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також із повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
20.07.1997р. між підприємством зв'язку (Подільський ТВ) та відповідачем було укладено договір про взаємовідносини підприємства зв'язку з МТФЗЗК і власників відомчих телефонних мереж, відповідно до умов якого підприємство зв'язку виділяє точки включення з'єднувальних ліній від АТС відомства.
15.03.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №31-25-08/04, згідно з яким відповідач доручає, а позивач зобов'язується здійснювати технічне обслуговування обладнання апаратури ущільнення ІКМ-30-4, п'яти контейнерів НРП-К12 на дільниці АТС 430-АТС4318. Окрім того, споживач зобов'язаний щомісячно до 20 числа, наступного за розрахунковим, вносити плату за надані послуги на доходний рахунок одержувача коштів на підставі акту виконаних робіт та рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства.
02.07.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договори №2748-743-04 та №2749-741-04 про надання місць в каналі телефонної каналізації ВАТ «Укртелеком», відповідно до умов яких Укртелеком надає в користування відповідачу місця в каналі телефонної каналізації згідно з технічними даними, відповідно до ТУ, проектних рішень та схеми організації зв'язку, узгодженими з відповідними службами філії. Плата за надання місць в каналі телефонної каналізації Укртелекому вноситься відповідачем, як споживачем, після отримання узгодженої проектної документації протягом 30 днів згідно з розрахунком Укртелекому відповідно до діючих тарифів та розрахунку вартості послуг. Плата за використання каналу телефонної каналізації Укртелекому вноситься споживачем щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця наступного за поточним, на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 5-го числа наступного місяця згідно додатку «В».
01.05.2000р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі центру електрозв'язку №1 Київської дирекції «Укртелекому» та відповідачем було укладено договір №107, згідно з яким ЦЕЗ №1 забезпечує технічне обслуговування 20,12 кілометро/пар жил кабеля. Оплата проводиться на р/р орендодавця не пізніше 10-го числа.
20.07.1999р. між ЦОСПП Київської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком» та відповідачем було укладено договір про надання послуг телефонного зв'язку №550212065, відповідно до умов якого підприємство зв'язку забезпечує встановлення та підключення кінцевого пристрою споживача через абонентську лінію до телефонної мережі загального користування. Абонементна плата вноситься до 20-го числа наступного місяця. За послуги електрозв'язку плата вноситься протягом 10-діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа наступного місяця після повного розрахункового періоду.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договорами про надання телекомунікаційних послуг, в частині оплати за надані послуги. При цьому позивач зазначає, що по вказаним договорам виставлявся єдиний рахунок з розшифровкою сум по кожній послузі окремо.
Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову повністю, зазначаючи про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, з підстав ідентичних тим, які наводились ним в позовній заяві.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, з наступних підстав.
Телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій (ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»).
Згідно ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством (ч.1 ст. 68 Закону України «Про телекомунікації»).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п.8 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг.
Згідно зі ст. 39 названого Закону оператори телекомунікацій, серед іншого, зобов'язані: надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві; забезпечувати правильність застосування тарифів; зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом;
09.08.2005 року Постановою Кабінету Міністрів України №720 було затверджено Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, в п.28 яких передбачено, що оператор, провайдер, зокрема, зобов'язаний: своєчасно надавати споживачам вичерпну та достовірну інформацію щодо укладення договору, а також щодо умов надання телекомунікаційних послуг відповідно до пункту 30 цих Правил; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачам.
Як уже зазначалось вище, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на систематичне порушення відповідачем умов низки договорів про надання телекомунікаційних послуг в частині дотримання порядку та строків здійснення розрахунку за надані послуги, на підтвердження чого надав довідку, з якої вбачається, що заборгованість відповідача виникла в період з квітня 2008р. по липень 2009р. та становить 40 850,76 грн. Окрім цього, як на підтвердження наявності заборгованості у відповідача, позивач посилається на рахунки за телекомунікаційні послуги, які містять посилання на договір №2282950 (оригінали рахунків наявні в матеріалах справи).
Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що договір №2282950, про який зазначає позивач, не стосується предмету спору в даній справі, оскільки вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором позивачем не заявлялись. При цьому, довідки по рахунках, рахунки за телекомунікаційні послуги та податкові накладні, про які зазначає позивач, також місять посилання виключно на договір №2282950, який не є підставою заявлених позовних вимог. До того ж, позивач не надав доказів на підтвердження направлення вищезгаданих довідок по рахунках та рахунків за телекомунікаційні послуги на адресу відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, які мають значення для справи, місцевий господарський суд неодноразово зобов'язував позивача надати докази на підтвердження позовних вимог, зокрема: доказів на підтвердження підписання між сторонами актів виконаних робіт за договором №31-25-08/04 від 15.03.2005р., в т.ч. доказів направлення (вручення) відповідачу рахунків за вказаним договором; доказів на підтвердження направлення (вручення) відповідачу рахунків за договорами №2749-741-04 та №2748-743-04 від 02.07.2007р.; доказів на підтвердження направлення (вручення) відповідачу рахунків за договором №550212065 від 20.07.1999р. Однак, витребувані судом докази позивач не надав.
Окрім того, позивачем не надав доказів на підтвердження направлення відповідачу спільного розрахунку вартості наданих послуг згідно з договорами, на підставі яких заявлено позов, що розглядається у даній справі (за період з травня 2008 року по липень 2009 року), хоча позивач в своїй позовній заяві посилається на вищезгаданий спільний розрахунок.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до норм господарського процесуального законодавства обов'язок доведення обставин, викладених у позові, покладається саме на позивача.
Однак, доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача суду надано не було, оскільки позивач не довів порушення відповідачем умов спірних договорів та наявність у зв'язку з цим заборгованості, про стягнення якої заявлено позов.
Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, підстави для застосування відповідальності у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних також відсутні.
Відносно посилання позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, з викладених у ній підстав, відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2010р. у справі №3/263-09 - без змін.
2. Матеріали справи №3/263-09 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)