01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 11/68
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - повноважний представник у судове засідання не з'явився;
відповідача: Анастасов Г.В. - дов. №04-05/25-03/01 від 25.03.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Юридична компанія "Альтер Консалтинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.08.2010
у справі № 11/68 ( .....)
за позовом ТОВ "Юридична компанія "Альтер Консалтинг"
до ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Альтер Консалтинг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про витребування у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - відповідач) належного позивачу на праві власності майна, а саме:
- меблів: стіл овальний офісний коричневий - 1 шт.; стіл офісний комп'ютерний з підставкою - 1 шт.; крісло шкіряне чорне з дерев'яними підлокотн. - 1 шт.; крісло шкіряне (штучне) чорне - 1 шт.; тумба під стіл - 2 шт.; шафа 6-й дверна зі скляними та дерев'яними дверима - 1 шт.; шафа 2-х дверна зверху жалюзі - 1 шт.; шафа 4-х дверна зверху жалюзі - 1 шт.; антресоль 3-х секційна з жалюзі - 1 шт.; сейф - 1 шт.; крісло комп'ютерне тканеве чорне - 1 шт.; крісло-стул чорне шкіряне з підлокітниками - 1 шт.;
- оргтехніки: монітор ж/к 8АМ81ЖЮ - 1 шт.; системний блок сірий - 1 шт.; колонки до комп'ютера - 2 шт.; клавіатура біла - 1 шт.; «мишка» - 1 шт.; ксерокс - 1 шт.; сканер НР- 1 шт.; принтер - 1 шт.; телефон-факс Рапазопіс (чорний) - 1 шт.; телефон Рапазопіс - 4 шт.; блоки до Інтернету - 3 шт.; сітевий фільтр - 3 шт.;
- інше: кулер - 1 шт.; бутель для води - 3 (одна повна шт.); глобус (погнутий) - 1 шт, калькулятор - 3 шт.; стакани - 6 шт.; чашка скляна з блюдцем - 3 шт.; чайник - 1 шт., корзина для сміття - 5 шт.; швабра, віник, відро, миючі шт.; міні-бар дерев'яний - 1 шт., статуетка з каменю (зелений) - 1 шт.; статуетка - 2 шт.; портмоне - 2 шт.; картинка «Пальма» - 1 шт.; набір ручок - 1 шт.; підставка з глобусом - 1 шт.; шкатулка - 1 шт.; алкогольні напої - 5 бут.; сигари - 13 шт.; канцтовари (підставки для ручок, дирокол, дискети (19 шт), візитні картки, зкорошивач, чохол для моб. телефону, бумаги).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач не повернув йому майно, яке знаходилось в орендованому позивачем у відповідача приміщенні після припинення дії договору оренди, у зв'язку з чим позивач, керуючись ст. 387 Цивільного кодексу України, просить витребувати у відповідача спірне майно в примусовому порядку.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, наголошуючи на тому, що він не чинив жодних дій, які б перешкоджали позивачу вивезти своє майно. Навпаки, позивач самостійно звільнив орендовані приміщення без попередження відповідача, не передавши їх по акту прийому-передачі відповідачу, на телефонні дзвінки відповідача позивач не відповідає, за юридичною адресою позивач не знаходиться, у раніше орендовані приміщення не приходить, у зв'язку з чим у відповідача не було жодної можливості забезпечити позивачу вивіз його майна з раніше орендованих приміщень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2010р. у справі №11/68 в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначав про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просив Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010р. у справі №11/68 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повному обсязі. При цьому, в апеляційній скарзі наведені лише вимоги позивача, а підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково, відсутні. Позивач в апеляційній скарзі зазначив про те, що обґрунтування вимог скарги буде надано після ознайомлення представника позивача за матеріалами справи №11/68.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010р.
06.10.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення доказів б/н від 05.10.2010р., в якому він просив суд відкласти розгляд справи на більш пізній термін, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 06.10.2010р. Окрім того, позивач просив суд уповноважити повноважного представника позивача одержати докази на підтвердження права власності на спірне майно (правовстановлюючі документи), які знаходяться в розпорядженні у відповідача, в саме в сейфі, вилученому 18.05.2009р. На підтвердження права власності на спірне майно позивачем до клопотання було додано оригінал оборотно-сальдової відомості по рахунку 10.
В судове засідання від позивача з'явився громадянин ОСОБА_1., який зазначив про те, що він є директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Альтер Консалтинг”, але документи на підтвердження своїх повноважень надати не може, оскільки ці документи знаходяться в сейфі, що знаходиться у розпорядженні відповідача, про який йшла мова в клопотанні б/н від 05.10.2010р.
Тобто, в судове засідання 06.10.2010р. повноважний представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2010р. подав відзив на апеляційну скаргу та заперечував проти клопотання представника відповідача в частині одержання позивачем доказів, наголошуючи на тому, що позивач сам не з'являється для отримання майна, яке знаходиться у сейфі, що згідно з актом від 18.05.2009р. знаходиться у розпорядженні відповідача.
Оскільки предметом розгляду у даній справі є спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, а в розпорядженні відповідача (в сейфі, вилученому за актом від 18.05.2009р.) можуть знаходитись документи, за допомогою яких можливо буде встановити власника спірного майна, колегія суддів вирішила задовольнити клопотання позивача в цій частині.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р., на підставі ст. ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.10.2010р., зобов'язано позивача в строк до 18.10.2010р. надати: докази на підтвердження повноважень Кулькіна О.О., як директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Альтер Консалтинг”, а також правовстановлюючі документи (договори, накладні, платіжні документи, акти приймання-передачі, тощо) на підтвердження права власності на майно, про витребування якого заявлено позов у даній справі, для чого направити повноважного представника до відповідача (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41); відповідача надати: повноважному представнику позивача доступ до сейфу, який відповідно до акту від 18.05.2009р. перебуває у розпорядженні відповідача, та правовстановлюючих документів позивача на спірне майно (договорів, накладних, платіжних документів, актів приймання-передачі, тощо) і документів на підтвердження повноважень керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Альтер Консалтинг”, що знаходяться в сейфі. У випадку невиконання вимог суду - сторони зобов'язано подати письмові пояснення щодо поважності причин невиконання.
Згідно з письмовими поясненнями відповідача, наданими на виконання вимог суду від 06.10.2010р., представник позивача з'явився до відповідача лише 19.10.2010р. При цьому, питання про вилучення документів із сейфу та/або доступ його до сейфу представник позивача не порушував, натомість він запропонував укласти мирову угоду, повідомивши відповідача про те, текст мирової угоди принесе 20.10.2010р. о 09:00 годин до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41).
В судовому засіданні 20.10.2010р. представник відповідача повідомив суд апеляційної інстанції про те, що в час (20.10.2010р. о 09:00 год. ранку), запропонований представником позивача, останній не з'явився, про подальше вирішення питання щодо можливості укладання між сторонами мирової угоди відповідача не повідомив.
Представник відповідача також зазначив про те, що вилучити документи із сейфу може лише представник позивача, оскільки лише у нього є ключі від сейфу. Однак, позивач не виявив бажання щодо виконання вимог апеляційного суду, не забезпечив явку свого представника до відповідача для вилучення відповідних документів із сейфу.
Відповідач в свою чергу підготував необхідні документи на виконання вимог Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р., а саме акт ідентифікації сейфу та акт виїмки документів із сейфу, але, як уже зазначалось вище, у погоджений час (20.10.2010р. о 09:00 годин ранку) представник позивача не з'явився.
З метою виконання вимог Київського апеляційного господарського суду прошу у судовому засіданні зобов'язати представника Позивача (апелянта) з'явитися до Відповідача та виконати вимоги суду.
В судове засідання 20.10.2010р. від позивача з'явився громадянин ОСОБА_1., який зазначив про те, що він є директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Альтер Консалтинг”, але будь-яких документів на підтвердження своїх повноважень не надав. Тобто, в судове засідання 20.10.2010р. повноважний представник позивача не з'явився.
На запитання суду щодо виконання вимог Ухвали від 06.10.2010р., які були оголошені в повному обсязі в попередньому судовому засіданні 06.10.2010р., на якому громадянин ОСОБА_1. був присутній, останній зазначив про те, що не виконував вимог колегії Київського апеляційного господарського суду до отримання Ухвали від 06.10.2010р.
Факт з'явлення до відповідача 19.10.2010р. з пропозицією укласти мирову угоду громадянином ОСОБА_1. не заперечується, як і те, що, з'явившись до відповідача, ним не ставилось питання з приводу доступу до сейфу та отримання доказів, про які витребування яких він порушив клопотання, подане через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 06.10.2010р.
Поважності причин невиконання вимог суду, викладених в Ухвалі від 06.10.2010р., та відсутності будь-яких письмових пояснень з цього приводу громадянин ОСОБА_1., який стверджував, що він є директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Альтер Консалтинг”, суду не повідомив.
Жодного обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, від позивача не надійшло.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2010р. заперечував проти апеляційної скарги позивача, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, наданих на вимогу суду, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
25.12.2008р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір оренди №2/2009 (далі - Договір).
Згідно з умовами Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове оплатне користування (в оренду) приміщення площею 17,6 кв. м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41 на 10-му поверсі, кімната №1012 для розміщення офісу. Сторони погодили строк дії Договору з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. Про намір продовжити чи розірвати договір оренди сторона повинна в письмовій формі попередити іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору. При розірванні договору орендар зобов'язаний передати орендоване майно добровільно або за рішенням суду за актом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що листом №7 від 01.04.2009р. повідомив відповідача про дострокове припинення Договору з 01.05.2009р. Однак, відповідач чинить позивачу перешкоди в доступі до майна, яке залишилось в орендованому позивачем приміщення.
Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на тому, що саме позивач не виявляє бажання з'явитись до відповідача за своїм майном.
Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог, зазначивши про їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про позивач не довів, що він є власником спірного майна, тоді як згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, з посиланням на яку позивач обґрунтовував свої вимоги, лиши власник майна має право витребувати його від іншої особи.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
В процесі судового розгляду було встановлено, що в порушення умов спірного Договору між сторонами не було складено та підписано Акт прийому-передачі майна, оскільки позивач самовільно звільнив орендовані приміщення, не передавши їх відповідачу за відповідним Актом приймання-передачі.
В матеріалах справи наявне листування сторін. Зокрема, в листах від 31.08.2009р. та від 15.02.2010р. позивач вимагав від відповідача протягом 7 днів після отримання цього листа передати позивачу належне йому майно, зазначивши про те, що відповідач перешкоджає позивачу у доступі до приміщень з середини квітня 2009 року.
В листі від 07.09.2009р. відповідач повідомив позивача про наявність у останнього заборгованості по орендним платежам. Окрім того, у відповідь на листи позивача відповідач надіслав йому копію Акту від 18.05.2009р. про стан службового приміщення і наявності майна, в якому відображено майно, що знаходиться в приміщенні кімнати №1012, та перелік якого повністю відповідає переліку майна, яке позивач просить витребувати у відповідача.
Таким чином, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивач розмістив в орендованому приміщенні майно, яке було залишено ним в цьому приміщенні і після розірвання Договору. Саме вказане майно позивач просить витребувати у відповідача.
В ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з нормами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави наведені в ст. 1212 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В ст. 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідачем не заперечується наявність у нього майно, яке позивач просить витребувати. Проте, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що саме він є власником спірного майна, тоді як згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України виключно власник майна наділений правом на його витребування від іншої особи.
З метою повного всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, які мають значення для справи, апеляційним господарським судом в Ухвалі від 06.10.2010р., зокрема, було зобов'язано відповідача забезпечити доступ представнику позивача до сейфу та документів, що знаходяться в ньому. При цьому, апеляційний суд враховував, що предметом розгляду у даній справі є спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, а в розпорядженні відповідача (в сейфі) можуть знаходитись документи, за допомогою яких можливо буде встановити власника спірного майна.
Однак, позивачем вимоги апеляційного господарського суду було проігноровано, будь-яких письмових пояснень щодо поважності причин невиконання вимог суду надано не було.
Жодних обґрунтувань вимог про скасування Рішення місцевого господарського суду у даній справі позивач також не надав.
З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до норм господарського процесуального законодавства обов'язок доведення обставин, викладених у позові, покладається саме на позивача.
Однак, належних та допустимих доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема, доказів, які б свідчили про відмову відповідача в доступі позивачу до приміщення, яке позивач раніше орендував, або вчинення перешкод у здійсненні дій по вивозу майна, що знаходилось в цьому приміщенні, ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду надано не було, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позивачем не зазначено жодної норми (статті), яка була порушена Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, з викладених у ній підстав, відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Альтер Консалтинг” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010р. у справі №11/68 - без змін.
2. Матеріали справи №11/68 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)