01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 42/122
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача Поліщук А.Н.,
від відповідача Гречко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010
у справі № 42/122 ( .....)
за позовом Закритого акціонерного товариства «ДАРтеплоцентраль», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»
про стягнення заборгованності 2931524,55грн.
Закрите акціонерне товариство «ДАРтеплоцентраль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» 2 931 524,55 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.
На підставі ст. 25 ГПК України судом першої інстанції проведено заміну позивача його правонаступником Закритим акціонерним товариством «Екостандарт».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 42/122 позов Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» на користь Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» 1 671 109,74 грн. боргу, 14 536,21 грн. витрат по оплаті державного мита, 134,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить з підстав порушення норм матеріального та процесуального права скасувати зазначене рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено її розгляд на 21.10.2010.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
01.08.2004 між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», правонаступником якого було Закрите акціонерне товариство «ДАРтеплоцентраль», як енергопостачальною організацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» як покупцем укладено договір № 420099 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 13-18).
Відповідно до п. 1.1, п. 6.5 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору в обсязі 75408,6 Гкал/рік, а відповідач - оплачувати спожиту теплову енергію не пізніше 28 числа поточного місяця.
Пунктом п. 10.1 договору встановлено, що договір укладено на термін з 01.08.2004 до 01.08.2005 і він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.
В матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору від 01.08.2004.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме згідно особової картки споживання теплової енергії відповідачем за грудень 2009 р., за січень - лютий 2010 р. (а.с. 28-54), актами приймання-передачі товарної продукції за грудень 2009р., січень - лютий 2010 р. (а.с. 58-60) підтверджується факт споживання відповідачем протягом грудня 2009 р. - лютого 2010 р. 23189,17900 Гкал теплової енергії вартістю 2 931 524,55 грн.
Проте, відповідачем за спірний період було оплачено теплову енергію на суму 1260414,81 грн., а саме: 398 394,49 грн. за грудень 2009 р., 425 917,91 грн. за січень 2010 р., 436102,41 грн. за лютий 2010, що підтверджується даними, які містяться у листі КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» № 344-185 від 16 квітня 2010 р. (а.с.101-102), складеними позивачем актами звіряння розрахунків за спірним договором (а.с. 73-75).
Позивач звернувся до суду про стягнення всієї суми вартості поставленої теплової енергії у розмірі 2 931 524,55 грн. без врахування здійснених відповідачем у цей період оплат на суму 1260414,81 грн., оскільки у відповідача була попередня заборгованість і кошти були зараховані в рахунок оплати теплової енергії, одержаної у попередній період.
Суд першої інстанції вказане твердження правомірно не прийняв до уваги у зв'язку з тим, що кошти, одержані позивачем внаслідок розщеплення оплат мешканців належних відповідачу будинків за житлово-комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, а також суми відшкодування наданих пільг і субсидій є поточними оплатами за надані послуги.
Тому, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленої теплової енергії за період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. становить 1 671 109,74 грн. (2931524,55 грн. - 1260414,81 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких проведено нарахування за поставлену на підставі спірного договору теплову енергію суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В порушення ст. 33 ГПК України відповідач належними і допустимими доказами не спростував обставин, які покладені в основу рішення та не довів відсутності заборгованості перед позивачем.
На підставі викладеного, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 671 109,74 грн. заборгованості з оплати вартості поставленої теплової енергії за період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 42/122 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 у справі № 42/122 - без змін.
2. Матеріали справи № 42/122 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді