01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 13/089-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Чекомасова Н.Б.- представник за довіреністю № 7/10-2222 від 14.10.2010 року
від відповідача -Маляренко Г.С.- представник за довіреністю № б/н від 09.08.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Бучанський приладобудівний завод "Веда"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 13/089-10 ( .....)
за позовом Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації
до ВАТ "Бучанський приладобудівний завод "Веда"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 29912,00 грн. штрафу за правопорушення у сфері містобудування
В господарський суд Київської області звернулась Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Київської області (далі-позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Бучанський приладобудівельний завод «Веда» (далі-відповідач) про стягнення 29 912,00 грн. штрафу за порушення у сфері містобудування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.07.2008р. позивачем була проведена перевірка додержання вимог містобудівного законодавства під час експлуатації виробничо-складських приміщень на території відповідача в м. Буча по вул. Горького,8. Під час перевірки виявлено, що відповідач здійснює експлуатацію виробничо-складських приміщень без прийняття їх державною приймальною комісією, у зв'язку із чим був складений протокол від 11.07.2008р. № 24 та накладено штраф на відповідача за правопорушення у сфері містобудування відповідно до постанови № 62.
У зв'язку з несплатою штрафу у 15-ти денний термін з дня його накладення відповідачем, на підставі п. 11 Положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р.№ 244, позивач звернувся до господарського суду за стягненням штрафу у примусовому порядку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.2010 року по справі № 13/089-10 позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства «Бучанський приладобудівний завод «Веда» про стягнення 29 912,00 грн., задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2010 року по справі № 13/089-10, Відкрите акціонерне товариство «Бучанський приладобудівний завод «Веда» подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2010 року по справі № 13/089-10 до розгляду; скасувати Рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2010 року по справі № 13/089-10, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що постанова позивача № 62 про застосування штрафних санкцій підлягає скасуванню, у зв'язку із чим, ним було подано адміністративний позов до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним рішення по прийняттю постанови № 62 від 11.07.2008р. «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування».
Крім того, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі того, що воно прийнято у відсутність представника відповідача, який просив про відкладення розгляду спору у зв'язку з відрядженням юриста.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.10.2010р.
У судове засідання 18.10.2010 року з'явились представники сторін.
Апелянт у ході розгляду спору просив згідно з заявою зупинити провадження по справі до розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним адміністративним судом щодо оскарження постанови позивача № 62 від 11.07.2008р.
Колегія суддів, розглянувши заяву апелянта про зупинення провадження у справі № 13/089-10, відмовила у її задоволенні, виходячи із наступного:
Статтею 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" ( 208/94-ВР ) передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір з приводу оскарження рішення державного органу щодо правопорушення у сфері містобудування, щодо якого згідно зі ст. 4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» встановлений інший порядок судового вирішення ніж у ст. 2 КАСУ, підвідомчий господарському суду, тому підстави для зупинення розгляду справи в господарському суді до розгляду апеляційної скарги в адміністративному апеляційному суді відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в Листі Вищого господарського суду від 12.03.2009 № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури, як визначено п. 2 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль затвердженим Кабінетом Міністрів України від 25 березня 1993р. № 225 у редакції, чинній на момент здійснення перевірки (надалі-Положення), здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.
При цьому згідно п. 3 цього Положення Держархбудінспекція та її територіальні органи виконують такі, зокрема, функції: здійснення вибіркової перевірки відповідності розміщення об'єктів, виконання будівельних робіт, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій законодавству, державним стандартам, нормам і правилам, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, а також місцевим правилам забудови населених пунктів; розгляд справ про правопорушення у сфері містобудування і прийняття відповідних рішень.
Згідно п. 4 Положення, інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування», підприємства незалежно від форм власності несуть відповідальність у вигляді штрафу за таке правопорушення як експлуатація або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними(технічними) комісіями.
Згідно ст.18 Закону України «Про основи містобудування» в редакції, діючій на момент перевірки і виявлення експлуатації відповідачем виробничо-складських приміщень, визначено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
11.07.2008р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, у присутності голови спостережної ради відповідача - Демченко С.Ю., була проведена перевірка додержання вимог містобудівного законодавства під час експлуатації виробничо-складських приміщень на території відповідача в м. Буча по вул. Горького 8, за результатами якої встановлено експлуатацію відповідачем виробничо-складських приміщень без прийняття їх державною приймальною комісією, що підтверджується Протоколом № 24 від 11 липня 2008 року та відповідною Постановою № 62 від 11 липня 2008 року (а. с. 8, 9).
У ч.2 п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 22.04.2004р. № 1243, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на момент проведення перевірки, визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає в підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно п. 29 вказаного Порядку, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.1994р. № 208/94 ВР підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень. Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.
Сума штрафу відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування» встановлюється у розмірі десять відсотків вартості виконаних робіт, і становить 29 912, 15 грн.
Виходячи з довідки № 71 від 08.07.2008р., наданої відповідачем, вартість виконаних робіт становила 299 121, 48 грн.
Таким чином, постанова Держархбудінспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, відповідає складу правопорушення визначеного законом і прийнята компетентним органом. Доказів, які би спростовували факти вчинення правопорушення та прийняття на момент здійснення перевірки приміщення в експлуатацію, матеріали справи не містять.
Відхиляючи доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні рішення у відсутність представника відповідача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з того, що згідно ст. 104 ГПК України, підставами для безумовного скасування рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Утім апелянт був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи, просив про відкладення розгляду справи.
Причини неявки представника відповідача у зв'язку із відрядженням, не є поважними і правильно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідно до ст. 28 Господарсько-процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, сторона не обмежена правом бути присутньою при розгляді справи за її участю лише одним, певним представником.
Згідно п. 4 Ухвали господарського суду Київської області від 11.06.2010р. про порушення провадження у справі відповідач був зобов»язаний подати суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення в порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України. Відповідач Ухвалу про порушення провадження у справі не виконав, відзив та заперечення суду не надав, документів, які б спростовували виявлений перевіркою інспекції Держархбудінспекції факт вчинення правопорушення у сфері містобудування та добровільної сплати штрафу, відповідач не надав.
Приймаючи до уваги, що відповідач штрафні санкції в 15-денний строк, встановлений законом та постановою, прийнятою компетентним органом відповідно до закону, не сплатив, доказів наявності акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію не подав, позов як обґрунтований правомірно задоволений судом першої інстанції і підстав для скасування рішення місцевого Господарського суду немає. Законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції доводи апелянта не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від11.08.2010р. у справі № 13/089-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Бучанський приладобудівний завод «Веда» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 13/089-10 повернути місцевому господарському суду.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
25.10.10 (відправлено)