01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 14/326
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Ящук Р.М. - юрист
від відповідача Місевра А.І. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.08.2010
у справі № 14/326 ( .....)
за позовом Державна екологічна інспекція в м. Києві
до Закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 117819,00 грн.
Державна екологічна інспекція в місті Києві звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний -судноремонтний завод» про стягнення 117 819, 00 гривень.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 14/326 позовні вимоги Державної екологічної інспекції в місті Києві задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 14/326 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державній екологічній інспекції в місті Києві в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачем не використане право передбачене статтею 96 Господарського процесуального кодексу України та не надано суду письмового відзиву на подану апеляційну скаргу.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗАТ "КССРЗ" при здійсненні видобутку корисних копалин було виявлено і зафіксовано перевищення ліміту забору води за рік на 5,7 тис. м. куб. та відсутність спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, про що Державною екологічною інспекцією в місті Києві було складено акт від 16.02.2010.
За результатами зазначеної перевірки встановлено, що згідно паспорту "Судноремонтний завод", глибина свердловини, розташованої на території підприємства, становить 250 м.
Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 12.02.2009 Укр-445-Кіє продуктивність свердловини становить 40 м. куб./год. Згідно дозволу, ліміт забору води становить не більше 73,6 тис. м. куб./рік.
Поряд з цим, підприємством перевищено ліміт забору води за рік на 5,7 тис. м. куб. та не отримано спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами.
Згідно розрахунку розміру збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок недотримання умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування здійсненого відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389; пояснень головного енергетика "Київського суднобудівного-судноремонтного заводу" та акту від 14.12.2009 року; нормативів забору за спеціальне водокористування, наведених у Додатку №2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року №309-VІ, зазначеними діями відповідача заподіяно матеріальні збитки на суму 117819 грн.
Як встановлено в процесі розгляду справи, позивачем було надіслано відповідачу претензію № 16 від 26.02.2010 про відшкодування збитків у сумі 117819 грн., проте, останній не відреагував на претензію.
Згідно із статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 16 Кодексу України "Про надра" спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл. Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України. Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Кодексу України "Про надра" передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами народних депутатів та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.
Разом з тим, відповідно до акту від 16.02.2010 ЗАТ "КССРЗ" не отримало спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, чим порушило положення чинного законодавства.
Пунктом 3 частини 1 статті 44 Водного кодексу встановлено, що водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Відповідно до частини 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Пунктом 1.2 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (далі -Роз'яснення) визначено, що відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Як вбачається з матеріалів справи, з актом від 16.02.2010 відповідач був ознайомлений, про що свідчить підпис представника відповідача, зауваження до цього акту не були внесені.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі та не приймає до уваги заперечення, викладені в поданій апеляційній скарзі, як такі, що не були доведені належним способом доказування.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний -судноремонтний завод» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний -судноремонтний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 14/326 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 14/326 залишити без змін.
Матеріали справи № 14/326 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді