01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 34/265
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Бортосевич Б.В. - юрист.
від відповідача Жадобін В.І. - юрист., Волищюк Р.А. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2010
у справі № 34/265 ( .....)
за позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"
до Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договорів застави недійсними
Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія» Дженералі Гарант» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про визнання договорів застави недійсними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 34/265 в задоволені позовних вимог Відкритому акціонерному товариству Українська страхова компанія» Дженералі Гарант» відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 34/265 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем подано письмовий відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких відповідач заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 у справі № 34/265 без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія» Дженералі Гарант» без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія - Гарант», яким також подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія - Гарант» заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 у справі № 34/265 без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія» Дженералі Гарант» без задоволення.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
20.12.2007 року між позивачем (Заставодавець) та відповідачем (Заставодержатель) було укладено Договір застави-1, відповідно до умов якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги Заставодержателя, що випливають із: кредитної угоди від 20.10.2006 № 15106К105 (Кредитний договір-1), укладеної між Заставодержателем та ТОВ “Лізингова компанія-Гарант” (Боржник), відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником певних її умов, відкрив Боржнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 3 000 000 гривень на умовах визначених Кредитним договором-1, строком погашення визначено 01.10.2009 (пункт 1.1.1 Договору застави-1); кредитного договору від 30.05.2007 № 151307К33 (Кредитний договір-2), укладеного між Заставодержателем та Боржником, відповідно до якого Заставодержатель при виконанні Боржником певних її умов, відкриває Боржнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 1 463 000 доларів США на умовах визначених Кредитним договором-2, строком погашення 29.12.2010 (пункт 1.1.2 Договору застави-1); кредитної угоди від 03.08.2006 № 15106К80 (Кредитний договір-3), укладеної між Заставодержателем та Боржником, відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником певних її умов, відкриває Боржнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 950 000 доларів США на умовах визначених Кредитним договором-3, строком погашення 31.01.2008 (пункт 1.1.3 Договору застави-1).
Відповідно до пункту 1.2 договору застави-1 за домовленістю сторін на момент підписання цього Договору застави-1 загальна вартість предмету застави складає 5 655 645 гривень.
25.02.2009 року між позивачем (Заставодавець) та відповідачем (Заставодержатель) було укладено договір застави-2.
Відповідно до пункту 1.1 якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги Заставодержателя, що випливають з кредитного договору від 25.02.2009 № 28709К4 із всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (Кредитний договір), укладеної між Заставодержателем та ТОВ “Лізингова компанія-Гарант” (Боржник), відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником певних її умов, відкриває Боржнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 8 000 000 гривень. на визначених Кредитним договором умовах, строком погашення 25.02.2010 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитного договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору застави-2 за домовленістю сторін загальна заставна вартість предмету застави на дату підписання цього договору складає 8 450 000 гривень.
15.05.2009 року між позивачем (Заставодавець) та відповідачем (Заставодержатель) було укладено договір, відповідно до умов якого пункти 1.1.2 та 1.1.3 договору застави-1 виклали у такій редакції:
“1.1.2. Кредитного договору від 30.05.2007 № 151307К33 (Кредитний договір), укладеного між Заставодержателем та Боржником, відповідно до якого Заставодержатель при виконанні Боржником певних її умов, відкриває Боржнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 1 463 000 доларів США на умовах визначених Кредитним договором, строком погашення 30.12.2011.
1.1.3. Кредитної угоди від 03.08.2006 № 15106К80 (Кредитний договір-3), укладеної між Заставодержателем та Боржником, відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником певних її умов, відкриває Боржнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 950 000 доларів США на умовах визначених Кредитним договором-3, строком погашення 01.12.2009”.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
В процесі розгляду справи було встановлено, що договори застави-1, 2 та договір за своє правовою природою є договорами застави.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім наслідків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою підтвердження повноважень своїх представників перед укладанням з відповідачем договорів застави-1, 2 та договору надав відповідачу копію свого статуту, затвердженого Загальними Зборами позивача 20.07.2007 протокол № 1, зареєстрованого 25.07.2007 (надалі -статут), що підтверджується листом позивача № 356-5/5-1 від 24.02.2009 (копія міститься в матеріалах справи), у якому зазначено, що статут позивача є чинним і зміни до статуту з дати його реєстрації до нього не вносились, а тому заперечення позивача про відсутність повноважень представників на підписання спірних угод із посиланням на свій статут, колегією суддів до уваги не приймаються, як такі,що невідповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, обмеження повноважень представників позивача, які встановлені статутом позивача, затвердженим Загальними Зборами позивача 15.04.2008 протокол № 33, зареєстрованим 27.11.2008, не мають юридичної сили щодо укладення договорів застави-1, 2 та договору, оскільки відповідач не знав і за всіма обставинами не міг знати про такі обмеження, а позивач не довів того, що відповідач на момент укладення договорів -1, -2 та договору знав про ці обмеження.
Також колегією суддів не приймаються до уваги заперечення позивача про те, що відповідно до пункту 8.10 статуту позивача для укладання договорів застави -1, -2 та договору була необхідна згода наглядової ради позивача.
Як, вбачається з матеріалів справи, пункт 8.10 статуту позивача містить вичерпний перелік дій, які можуть вчинятися позивачем лише за наявності попередньої згоди наглядової ради позивача, зокрема, згода наглядової ради позивача необхідна для придбання, продажу, обтяження чи передачі у іншій спосіб об'єктів нерухомого майна, а також для надання позивачем гарантій і поручительств з метою забезпечення фінансових зобов'язань.
Отже, при укладенні договорів застави -1, -2 та договору, позивач не здійснював дій, які б могли привести до придбання, продажу, обтяження чи передачі у іншій спосіб об'єктів нерухомого майна, оскільки предметом застави за оспорюваними договорами були майнові права на грошові кошти, які розміщені на вкладному рахунку позивача.
Таким чином, передача позивачем у заставу майнових прав на грошові кошти та укладення договорів застави -1, -2 та договору не потребували надання попередньої згоди на це наглядової ради позивача.
Заперечення позивача із посиланням на те, що відповідно до пункту 6.2 Положення про правління позивача, затвердженого рішенням наглядової ради позивача 22.06.2007, правління приймає рішення щодо питань, передбачених пунктами 6.2. (2) -6.2. (8) у випадку, якщо сума трансакцій або кількох пов'язаних трансакцій не перевищує 1% загальної вартості майна позивача станом на дату останньої фінансової звітності (порогова сума), також не приймається до уваги колегією суддів, виходячи з наступного.
Як, вбачається з матеріалів справи, перед укладанням договорів застави-1, 2 та договору позивач листом №431-5/5 від 24.02.2009 надав відповідачу довідку про те, що станом на 31.12.2008 загальна вартість майна позивача становить 921 970 901 грн.
Таким чином, сума договорів застави -1, -2 та договору не перевищувала 1% від загальної вартості майна позивача.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів викладених в поданій апеляційній скарзі позивачем суду надано не було.
Також колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне:
Відповідно до пункту 8.23 статуту позивача голова правління одноособово представляє інтереси товариства в усіх державних, громадських та інших установах, подає та отримує документи з усіх питань, пов'язаних з діяльністю товариства, укладає та підписує згідно з вимогами чинного законодавства договори та угоди, в тому числі, що погоджені правлінням та наглядовою радою.
Згідно з статутом позивача крім підпису голови правління договори повинні містити підпис заступника голови правління з відповідного напрямку.
Як вбачається з матеріалів справи, договір застави-2 містить підписи голови правління позивача -Лахна Ю.О. та заступника голови правління позивача з фінансів -Посохова А.В., що підтверджується карткою із зразками підписів Лахна Ю.О. та Посохова А.В., копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (частина 2 статті 241 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як, вбачається з матеріалів справи 11.12.2009 відповідач направив позивачу лист № 015-03/9027, відповідно до якого відповідач, зокрема, запропонував позивачу внести зміни до договору застави-1 шляхом укладання додаткової угоди стосовно пролонгації терміну дії кредитних угод, виконання зобов'язань за якими забезпечується заставою прав вимоги коштів з депозитних рахунків.
16.12.2009 року позивач листом № 3323-1/5 повідомив відповідача про те, що позивач позитивно оцінює можливість пролонгації договорів застави на депозитні кошти позивача, а для офіційного підтвердження та підписання додаткових угод позивач вважає провести тристоронню зустріч за участі усіх зазначених суб'єктів.
Вказаний лист позивача підписаний головою правління позивача та його першим заступником та скріплений печаткою позивача.
Таким чином, позивач своїми діями, а саме надісланням відповідачу вказаного листа схвалив угоди відповідно до приписів статті 241 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія приходить до висноку проте , що в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів, із якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга - Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія» Дженералі Гарант» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія» Дженералі Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 34/265 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2010 у справі № 34/265 залишити без змін.
Матеріали справи № 34/265 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді