01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2010 № 6/572-45/104
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури - Хруленко О.В. (посв. № 658 від 23.07.2007 р.);
від позивача - Задорожній Ю.В. (дов. б/н від 07.10.2008 р.);
від відповідача - 1- Гладкий С.М. (дов. № 220/178/д від 08.02.2010 р.);
від відповідача - 2- Коцюба А.Є. (дов. № 18-22/1278 від 24.03.2010 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2010
у справі № 6/572-45/104 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганна-Марія"
до Міністерства оборони України
Державного казначейства України
за участю Військової прокуратури Центрального регіону України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 3035852,47 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від26.07.2010 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ганна-Марія” 3 035 852,47 грн. основного боргу; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Відповідач-1 в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Відповідач-1 зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, 11.06.2007 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір № 246/2/07/19 про закупівлю послуг з харчування. Крім того, було укладено додаткову угоду № 10 від 31.12.2007 р., за якою строк договору № 246/2/07/19 було продовжено до 31.12.2008 р.
Відповідно до п. 13.1 укладеного договору в редакції додаткової угоди № 10 передбачено, що у разі порушення виконавцем умов цього договору замовник, в односторонньому порядку, має право відмовитись від надання послуг виконавцем за договором та розірвати цей договір.
Відповідач-1 зазначає, що направляв позивачу лист № 271/6/2044 від 16.09.2008 р., в якому повідомив останнього про те, що за порушення умов укладеного договору та неякісне надання послуг відповідач в односторонньому порядку відмовляється від надання послуг та розриває вказаний договір.
Крім того, додаткові угоди між відповідачем-1 та позивачем щодо продовження дії укладеного договору після 16.09.2008 р. відповідачем-1 не укладались, а тому правових підстав у позивача для надання послуг не було.
Прокурор не надав відзив на апеляційну скаргу, але зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі, оскаржуване рішення вважає незаконним та необґрунтованим.
Представники позивача та відповідача-2 не надали відзиви на апеляційну скаргу, але зазначили, що заперечують доводи апеляційної скарги, а прийняте рішення вважають законним та обґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача-1 та відповідача-2, апеляційний господарський суд встановив наступне.
У вересні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Ганна-Марія” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 4 005 781,58 грн. заборгованості за договором № 246/2/07/19.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2009 р. у справі 6/572 позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2010 р. у справі 6/572 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2009 р., та направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.03.2010 р. справу 6/572 прийнято до провадження та присвоєно № 6/572-45/104.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача-1 3 035 852,47 грн. заборгованості.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ганна-Марія” 3 035 852,47 грн. основного боргу; в задоволенні вимог до Державного казначейства України відмовлено.
Дослідивши всі докази по справі, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено, 11.06.2007 р. між позивачем та відповідача-1 було укладено договір № 246/2/07/19 про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин.
Відповідно до п. 1.1 укладеного договору № 246/2/07/19 виконавець зобов'язується надавати послуги з харчування особового складу військових частин А 0284, А 2166, А 2602, А 4514, А 3870, А 1590 (м. Львів), А 1587 (смт. Дубляни), А 4324, А 0780 (смт. Пустомити, м. Львів), А 4560 (м. Львів, смт. Давидів), А 0508, А 2595 (м. Броди), А 1108 (м. Дрогобич), А 1022 (м. Золочів), А 2123 (м. Воля-Висоцька), А 2678 (смт. Куликів), А 1642 (м. Радехів), А 1524 (м. Рава Руська), А 2847 (м. Стрий), А 4623 ( м. Кам'янка-Бузька), А 1463 (м. Кам'янка- Бузька, с. Новий став, с. Батячі, смт. Івано-Франково), А 0807, А 3817, А 3913 ( м. Самбір), А 1859 (с. Бисковичі), А 0998 (м. Яворів), А 1491, А 4150 (смт. Старичі), А 2989, А 1349 (м. Івано-Франківськ), А 1807 (смт. Делятин), А 1267 (м. Коломия), 1120 Центрального військового клінічного госпіталю, Військового інституту Національного державного університету „Львівська політехніка, Центру забезпечення навчального процесу Військового інституту Національного державного університету „Львівська політехніка”, Навчальної бази літніх видів спорту, 124 Центру забезпечення продовольством (м. Львів), Навчальної бази зимових видів спорту (смт. Тисовець) в стаціонарних та польових умовах, а також військових частин, що прикріплені на продовольче забезпечення згідно із затвердженням Кабінетом Міністрів України нормам харчування та вимогам чинного законодавства.
Як передбачено п. 1.2 договору № 246/2/07/19 замовник зобов'язується приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України, та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положенням цього договору та специфікацією.
Відповідно до п. 2.1 укладеного договору від 11.06.2007 р. послуги виконавцем надаються протягом строку дії цього договору у місці, що визначається представником замовника у залежності від завдань, яке він виконує.
Згідно п. 3.1 договору від 11.06.2007 р. приймання кількості та якості послуг здійснюють посадові особи представників замовника у відповідності з вимогами діючого законодавства за відповідними документами у присутності повноважного представника виконавця. Продукти, які використовуються виконавцем, повинні відповідати вимогам діючих ГОСТів (ДСТУ), згідно з додатком № 4 ,який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.2 договору № 246/2/07/19 кількість та якість наданих послуг оформляється актом (додаток № 2), який складається повноважними особами виконавця та представника замовника щоденно у трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - виконавцю. В акті приймання наданих послуг, у випадку встановлення фактів надання послуг, які не відповідають встановленим вимогам за кількістю та якістю, конкретно відображається їх кількість та вартість, яка оплаті не підлягає. На підставі оформлених актів, тричі на місяць складається зведений акт прийому наданих послуг (додаток № 3), який засвідчує належне виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, та підписується виконавцем і представником замовника.
За змістом п. 4.1 укладеного договору платником за договором є Міністерство оборони України.
Згідно п. 4.5 договору № 246/2/07/19 оплата фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг здійснюється протягом 10 діб з дня надходження до замовника належним чином оформлених зведених актів прийому наданих послуг та рахунків-фактур.
Відповідно до п. 5.1.1 вказаного договору виконавець зобов'язується проводити закупівлю продовольства, яке відповідає вимогам діючих ГОСТів (ДСТУ) щодо якості та безпеки, згідно з потребою для організації харчування особового складу.
За п. 5.2.1 договору № 246/2/07/19 замовник зобов'язується вчасно і у повному обсязі оплачувати (на підставі зведених актів та рахунку-фактури) послуги з харчування особового складу, які надані виконавцем відповідно до умов цього договору.
Згідно п 12.1 вказаного договору договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2007 р.
Як передбачено п. 13.1 договору № 246/2/07/19, у разі порушення виконавцем умов цього договору замовник, в односторонньому порядку, має право: відмовитися від надання послуг виконавцем за договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з виконавцем.
31.12.2007 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду № 10 до договору № 246/2/07/19, за якою п. 12.1 укладеного договору № 246/2/07/19 було викладено в наступній редакції: договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2008 р. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості договору, укладеного в попередній період, що не перевищує відповідного призначення в попередньому бюджетному періоді.
Також п. 13.1 договору № 246/2/07/19 викладений у наступній редакції: у разі порушення виконавцем умов цього договору замовник, в односторонньому порядку, має право: відмовитися від надання послуг виконавцем за договором та розірвати цей договір; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з виконавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 20.06.2008 р. по 09.10.2008 р. позивач надав відповідачу-1 послуги на суму 3 035 852,47 грн., що підтверджується підписаними представниками виконавця та представниками замовника зведеними актами кількості та якості наданих послуг за укладеним договором. Вказана сума за надані послуги відповідачем-1 не була сплачена.
Неодноразово позивач надсилав відповідачу -1 листи, в яких просив сплатити останньому надані послуги.
Відповідач-1 надіслав позивачу лист від 16.09.2008 р. № 271/6/2044, в якому зазначив, що в односторонньому порядку відмовляється від надання позивачем послуг та розриває договір з причини систематичного порушення умов договору, неякісного надання послуг з харчування.
В матеріалах справи, наявні засвідчені копії заявок на приготування їжі за нормами харчування та додатковими нормами, що складені після 16.09.2008 р.
Крім того, відповідач-1 надіслав позивачу лист від 17.09.2008 р. № 271/6/2069 разом з графіком запровадження харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України. Наведене свідчить про те, що відповідач-1 змінив свою позицію щодо розірвання укладеного договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1. ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-1 мав право та підстави на те, щоб відмовитися від укладеного договору, однак перший лист відповідача-1 від 16.09.2008 р. повідомляв про відмову від надання послуг та розірвання договору, а разом з другим листом від 17.09.2008 р. в доповнення до першого було надано графік запровадження харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, тому на підставі викладеного другим листом відповідач-1 змінив свою позицію щодо відмови від договору.
Таким чином, відповідач-1 зобов'язаний оплатити вартість отриманих від позивача послуг у сумі 3 035 852,47 грн., яка підтверджена належними доказами.
Крім того, Державне казначейство України не є учасником спірних відносин по оплаті вартості наданих позивачем відповідачу-1 послуг з харчування особового складу військових частин, та Державне казначейство України не порушувало прав та інтересів позивача, а тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови у задоволенні вимоги відносно Державного казначейства України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно частково задоволено позов, стягнуто з відповідача-1 3 035 852,47 грн. основного боргу та відмовлено в задоволенні вимог до Державного казначейства України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від26.07.2010 р. у справі №6/572-45/104 залишити без змін, апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.
Справу № 6/572-45/104 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)