01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 15/471-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від заявника - не з'явився;
від боржника - Калініченко Л.С. (дов. № 01-01/98-1 від 01.07.2010 р.);
від скаржника: Сущук Т.І. (дов. № 6525/0/4-09 від 30.11.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 27.05.2010
у справі № 15/471-б ( .....)
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
до Української державної корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд"
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі № 15/471-б відхилено кредиторські вимоги до Української державної корпорації “Укрзакордоннафтогазбуд”: управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва на суму 110 148,75 грн., дочірнього підприємства “Професіонал - міський” КЦ “Професіонал” на суму 876 759,87 грн., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Болградському районі Одеської області на суму 120 305,96 грн., Державного комітету України з державного матеріального резерву на суму 7 687 448,21 грн., державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на суму 193, 97 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві на суму 32344,10 грн., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на суму 1 283 014,85 грн. Визнано кредитором Української державної корпорації “Укрзакордоннафтогазбуд”: управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва на суму 118 075,44 грн., Дадіверіну Людмилу Іванівну на суму 19 686,45 грн., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на суму 2 354,02 грн., управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області на суму 7 243,39 грн.
Не погоджуючись із даною ухвалою, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі № 15/471-б в частині відхилення кредиторських вимог Держкомрезерву та постановити нове рішення, яким кредиторські вимоги Держкомрезерву визнати повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 р. апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.10.2010 р.
12.10.2010 в судовому засіданні представником скаржника було заявлено клопотання про накладення арешту на майно боржника для забезпечення вимог кредиторів.
Боржником було надано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. було відмовлено Державному комітету України з державного матеріального резерву в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно боржника, розгляд справи було відкладено на 19.10.2010 р.
В судове засідання 19.10.2010 р. представник заявника не з'явився, причини неявки апеляційному суду не повідомив. В зв'язку з тим, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, та враховуючи процесуальні строки, встановлені ч. 2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів вирішила розглядати справу за наявними матеріалами.
Представником скаржника вдруге було заявлено клопотання про накладення арешту на майно боржника для забезпечення вимог кредиторів.
Київський апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні заявленого клопотання, оскільки Державним комітетом України з державного матеріального резерву не було доведено суду необхідність крім введення мораторію ще й додаткового накладання арешту на майно боржника.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ “Крам Авто” задоволенню не підлягає.
Провадження у справах про банкрутство регулюється ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (Стаття 5 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобовязує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.
Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство Української державної корпорації “Укрзакордоннафтогазбуд” було опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр” № 150 від 19.08.2009 року (примірник газети а. с. 74 т. 3).
Згідно п.1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. (абз. 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).
Державний комітет України з державного матеріального резерву 18.09.2009р. звернувся до господарського суду м. Києва із заявою про визнання його конкурсним кредитором боржника на суму 7 687 448,21 грн.
В обґрунтування своїх вимог Державний комітет України з державного матеріального резерву послався на рішення господарського суду м. Києва від 09.10.2008р. у справі 21/110.
В матеріалах справи наявне рішення господарського суду м. Києва від 09.10.2008 року у справі 21/110., яким зобов'язано боржника повернути державному матеріальному резерву певні матеріали цінності та присуджено до стягнення 4 752 280,06 грн. штрафу та пені (а. с. 10 т. 7).
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (абз. 6 ст. 1 Закону).
Оскільки грошові вимоги у Державного комітету України з державного матеріального резерву до УДК “Укрзакордоннафтогазбуд” виникли на підставі рішення від 09.10.2008 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство (ухвала про порушення від 24.07.2007 р.), отже Державний комітет України з державного матеріального резерву являється поточним кредитором боржника, як вірно було зазначено судом першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі Державний комітет України з державного матеріального резерву посилається на акт складений за результатами контрольної перевірки від 27.10.2004 р., однак для огляду даний акт суду надано не було. Натомість скаржника послався на ст. 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як було встановлено господарським судом м. Києва, при розгляді справи №21/110 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до УДК “Укрзакордоннафтогазбуд” про зобов'язання вчинити дії та стягнення 4 752 280,06 грн., 27.10.2004 р. головним спеціалістом Південного КРВ КРУ Держкомрезерву України в результаті проведення контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей собрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні УДК “Укрзакордоннафтогазбуд”, складено акт. Відповідно до цього акту встановлено наявність самовільного відчуження матеріальних цінностей, а саме: сталь сортова конструкційна - 1,4 т, сталь сортова нержавіюча - 2,65 т, сталь листова конструкційна гарячекатана - 42,7 т, сталь листова нержавіюча холоднокатана - 7,11 т, сталь листова конструкційна холоднокатана - 17,49 т, сталь сортова холодно тягнута - 5,0т, сталь сріблянка -0,11 т, труби тонкостінні б/ш вуглецеві - 0,63 т, алюміній первинний включаючи силумін - 10,55 т, припої олов'яно - свинцеві - 0,805 т, прокат алюмінієвий - 16,32 т, прокат цинковий - 0,41 т, прокат мідний 4,431 т, прокат латунний - 2,45 т, прокат бронзовий 2,59 т, склотекстоліт фольгований - 1,6 т, кабелі шлангові врубові - 2,71 км, проводи монтажні - 271,78 км, авіапроводи - 197,062 км, проводи обмотувальні 1,49 км.
Як вбачається з вищевикладеного, відповідно до зазначеного акту, ніякого грошового зобов'язання у УДК “Укрзакордоннафтогазбуд” перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву станом на 27.10.2004 р. не виникло.
Вартість самовільно відчужених цінностей, а також розмір штрафу та пені була визначена рішенням господарського суду м. Києва при розгляді справи №21/110 станом на 09.10.2008 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство УДК “Укрзакордоннафтогазбуд”.
Отже, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі № 15/471-б, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі № 15/471-б залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі № 15/471-б залишити без змін.
Матеріали справи № 15/471-б повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)