01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 16/046-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Лепень О.В. (дов № 303/25-626 від 15.03.2010 р.);
від відповідача - Зінченко П.Л. (дов. від 04.01.2010 р.);
від прокуратури: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київськогї області
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010
у справі № 16/046-10 ( .....)
за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави
в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"
про стягнення 48446,79 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі № 16/046-10 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, заступник військового прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі № 16/046-10 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що дане рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 р. апеляційну заступника військового прокурора Київської області прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.10.2010 р.
В судове засідання представник прокуратури не з'явився, причини неявки апеляційному суду не повідомив. В зв'язку з тим, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, та враховуючи процесуальні строки, встановлені ч. 2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів вирішила розглядати справу за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга заступника військового прокурора Київської області задоволенню не підлягає.
1 жовтня 2008 р. між Київським квартирно - експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (Виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (Замовник) було укладено договір №107 (далі - Договір)
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач надає нежитлові приміщення загальною площею 507,0 кв. м, що знаходяться за адресою: смт. Гостомель, Київської; області, у військовому містечку №1, інвентарний № 23, під розміщення в них магазину продовольчих товарів та кафе, на території військового містечка.
Згідно п. 2.1 Договору позивач зобов'язаний передати приміщення в технічне справному стані, яке відповідає умовам для зберігання товарно - матеріальних цінностей, та пожежним санітарним нормам.
Згідно з п. 2 3 Договору відповідач зобов'язаний прийняти вказані приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу плату за надані послуги на підставі розрахунку, що додається.
Відповідно до п. 3.1 Договору платником за даним договором є ДП МОУ “Білоцерківський військовий торг”, яке розраховується за надані послуги, згідно виставлених рахунків. Оплата вартості наданих послуг здійснюється на підставі розрахунків (п 3.2 Договору).
Згідно з п. 3.3 Договору відповідач за фактично надані послуги сплачує позивачу 13801,09 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 2300,18 грн.).
Відповідно до п. 9.1 Договору, договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарсько характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач, відповідно до довідки - розрахунку, яка була додана ним до позовної заяви, нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41 403,27 грн. за період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року.
Як було встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується апеляційний суд за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).
Статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Оскільки, згідно п. 1.1 Договору позивач надає нежитлові приміщення, то даний договір також підпадає під регулювання ст. 795 ЦК України відповідно до якої, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Ні Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, ні прокуратурою не було надано жодного доказу того, що вказані в п. 1.1. договору №107 від 01.10.2008 року приміщення були передані відповідачу в користування відповідно даного договору (акти приймання-передачі приміщень).
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2010 року прокурора та позивача було зобов'язано надати суду акт приймання-передачі даних нежитлових .приміщень, докази виставлення (направлення) відповідачу рахунків на оплату (п. 3.1, п. 3,2 договору).
Витребувані документи позивачем та прокурором до суду надані не були.
В обґрунтування неподання зазначених документів Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в апеляційній скарзі було зазначено, що договір № 107 від 01.10.2008 року укладений між сторонами, є договором про надання послуг, в самому Договорі не вказано про акти приймання-передачі нежитлових приміщень, акти виконаних робіт, про доказ виставлення (направлення) рахунків на оплату, а також порядок їх направлення.
Крім того, скаржником було зазначено, що виставлення рахунків на оплату здійснювалося наручно, що не суперечить законодавству України та пунктам Договору.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Доказів на підтвердження того, що Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України надавалися відповідачу будь-які послуги, зокрема актів виконаних робіт (наданих послуг), виставлених рахунків, суду не надано, хоча у п. 3.3 Договору передбачено, що замовник сплачує за фактично надані послуги.
Будь-яких доказів виставлення рахунків на оплату наручно скаржником також надано не було.
В судовому засіданні представник ДП МОУ “Білоцерківський військовий торг” також зазначив, що жодних рахунків від скаржника не отримував.
Стосовно поданого скаржником акту звірки взаєморозрахунків згідно договору №107 від 01.10.2008 року станом на 01.04.2010 року, згідно якого заборгованість відповідача за період з жовтня 2008 року по грудень 2008року становить 41 403,27 грн., апеляційний суд погоджується з висновком суду Київської області про те, що акт звірки не є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг за даним договором. Крім того він складений Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в односторонньому порядку. Отже, не приймається судом, як неналежний доказ.
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Київської області, що Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України не було доведене належними доказами факт реалізації договору №107 від 01.10.2008року, доказів в підтвердження позовних вимог не надано.
Отже, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі № 16/046-10, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі № 16/046-10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. у справі №16/046-10 залишити без змін.
Матеріали справи № 16/046-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)