01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 41/229
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2010
у справі № 41/229 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Центральної районної поліклініки Печерського району м. Києва
про стягнення 56 780,06 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46671,28 грн. за поставлену за договором на користування електричною енергією № 30-03050, але неоплачену енергію, пені в сумі 3339,57 грн., збитків від інфляції в сумі 5598,14 грн. та 1171,07 грн. - 3 % річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року, повний текст якого підписаний 12.08.2010 року, у справі № 41/229 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 500 грн. пені, 4177,39 грн. збитків від інфляції, 1169,96 грн. 3 % річних, 58,47 грн. державного мита та 24,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті наданих за умовами спірного договору послуг по постачанню електричної енергії на суму 46671,28 грн., проте станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду вказана заборгованість відповідачем сплачена.
Зменшення заявленої до стягнення суми пені суд першої інстанції ґрунтує на тому, що відповідач є бюджетною установою та фінансується виключно за рахунок місцевого бюджету, і, зважаючи на те, що фінансування з місцевого бюджету на оплату спожитої відповідачем електроенергії вчасно не здійснювалось, що унеможливило своєчасні розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію, що бюджетні асигнування на погашення пені не передбачені, тому суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 500,00 грн.
Часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції суд першої інстанції обґрунтовує помилками в розрахунках позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі № 41/229 в частині зменшення заявленої до стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача пені.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при зменшенні розміру заявленої до стягнення пені не оцінено, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Ухвалою від 09.09.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/1 від 19.10.2010 року справу № 41/229 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Зеленіна В. О., Синиці О. Ф.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
25.07.2002 року позивач та відповідач уклали договір на користування електричною енергією № 30-03050 (далі Договір), відповідно до умов якого, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.10.2008 року, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача згідно з умовами Договору та додатків до нього, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатків до нього.
Згідно п. 2.2 Договору позивач зобов'язується:
- постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»), з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів відповідача відповідно до Правил устройства електроустановок, 6 видання, 1986 року (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»;
- забезпечити отримання відповідачем електричної енергії у точці продажу на рівні дозволеної потужності відповідно до Додатка «Перелік об'єктів» на умовах відповідних договорів, передбачених ПКЕЕ.
Згідно п. 2.3 Договору відповідач зобов'язується:
- виконувати умови Договору;
- дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків «Перелік об'єктів» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»;
- оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків на електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»;
- здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача електричної енергії та електроустановками відповідача згідно з Додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Як слідує з матеріалів справи, за період з 01.06.2008 року по 01.03.2010 року на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 303903, 63 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів приймання - передачі товарної продукції, звітами про використану активну електроенергію, актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії та рахунків - розшифровок (а.с. 51-145). Факт отримання енергії за умовами Договору на зазначену суму відповідачем не заперечується.
Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Станом на 01.03.2010 року відповідач за отриману протягом спірного періоду енергію розрахувався частково на суму 252365, 02 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 46671, 28 грн.
Проте, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (22.04.2010 року) відповідач кошти в сумі 46671, 28 грн. позивачу перерахував, що сторонами не заперечується і підтверджується довідкою позивача виданою відповідачеві (а.с.158) та довідкою про надходження кошів (а.с. 165-166).
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідач основного боргу в сумі 46671, 28 грн.
Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Пунктом 4.2.2 Договору, встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 -2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлену електроенергію, керуючись п. 4.2.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3339, 57 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане, та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня.
Порядок розрахунків сторони погодили в Додатку 2.6 до Договору, яким передбачили, що:
- розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця (п. 1);
- відповідач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання (п. 2);
- споживання електричної енергії в період між датами зняття показань засобів обліку в попередньому та поточному розрахунковому періоді прирівнюється до споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду. Величина коштів, яку має оплатити відповідач, визначається як добуток спожитої електричної енергії на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (п. 3);
- щомісяця 21 числа відповідач зобов'язується направляти уповноваженого представника до позивача за адресою: пров. Новопечерський, 3 для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (Додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, відповідач надає підписаний акт про приймання -передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди (п. 5);
- відповідач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює оплату 100 % від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період (п. 13).
Отже, днем, коли зобов'язання за звітний місяць мало бути виконано, є 24 число звітного місяця.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документальних доказів, а саме, копій акту № 3003050/10, звіту та рахунку - розшифровки № 3003050/10 за жовтень 2009 року (а.с. 96, 77, 129), за жовтень 2009 року відповідач спожив 19676 кВт/г. і мав у строк по 24 жовтня 2009 року сплатити за них 13803,12 грн.
Якщо ця сума не сплачена у зазначений строк, починаючи з 25 жовтня 2009 року вона вважається боргом, відносно якого позивач має право стягнути з відповідача пеню.
З розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що у жовтні 2009 року відповідач сплатив позивачу в оплату електроенергії 15 999,44 грн.
Враховуючи, що на початок періоду за відповідачем рахувався борг в сумі 16 172,46 грн., зазначена сума сплати в першу чергу направляється на погашення існуючого боргу.
Залишок становить 173,02 грн. (16172,46 - 15999,44).
Отже, можна вважати, що станом на 25.10.2009 відповідач мав перед позивачем борг за спожиту у звітному місяці електричну енергію в сумі 13 803,12 грн.
Позивачем у розрахунку показана сума 13 976,14 грн. (13803,12 + 173,02).
Проте, для цілей розрахунку пені має враховуватись лише сума боргу за звітний період - жовтень 2009, тобто 13 803,14 грн.
Сума 173,02 грн. є боргом за попередній період, тому враховуючи, що стягнення пені заявлено починаючи з жовтня 2009 року, рахувати її як борг з точки зору нарахування пені є безпідставним.
Щодо дня надходження 13803,12 грн. в оплату боргу за жовтень 2009 слід зазначити, що жодного документального доказу, якими датами і якими сумами зазначений борг відповідачем погашався, позивачем до матеріалів справи не додано.
Аналогічно, щодо жодного з наступних місяців заявленого позивачем періоду нарахування пені (листопад, грудень 2009, січень - березень 2010) доказів оплати спожитої відповідачем протягом зазначених звітних періодів електричної енергії матеріали справи не містять, що унеможливлює визначення сум боргу, щодо яких має бути нарахована пеня, та періодів (початкової і кінцевої дат) її нарахування в межах заявленого періоду стягнення пені.
За таких обставин, доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені не може вважатися належним доказом на підтвердження розміру заявленої до стягнення пені.
Як зазначено в п. 18 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Враховуючи, що суд позбавлений можливості через відсутність необхідних для цього відомостей здійснити перерахунок пені або зробити власний розрахунок, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають як недоведені. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1171,07 грн. та збитків від інфляції в сумі 5598,14 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи вказані позовні вимоги, виходив з того, що зазначені нарахування позивачем виконані з помилками.
Проте, власного розрахунку суд першої інстанції при цьому не навів, а колегія суддів при перерахунку зазначених вимог не знайшла помилок в розрахунку позивача, а відтак, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 11771,07 грн. та збитків від інфляції в сумі 5598,14 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.
Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції підлягає зміні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що задовольняючи позовні вимоги позивача в розмірі іншому, ніж заявлено позивачем до стягнення, суд мав викласти в рішення або додати окремим документом здійснений перерахунок позовних вимог, чого судом зроблено не було.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволенню не підлягає, проте рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі № 41/299 підлягає зміні, оскільки висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в сумі 1171,07 грн. та збитки від інфляції в сумі 5598,14 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Судові витрати позивача по справі відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідач пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі №41/229 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі № 41/229 змінити.
3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі № 41/229 в наступній редакції:
« 2. Стягнути з Центральної районної поліклініки Печерського району м. Києва (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 13, код ЄДРПОУ 26188567) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 5598 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 14 коп. збитків від інфляції, 1171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн. 07 коп. 3 % річних, 67 (шістдесят сім) грн. 69 коп. державного мита та 28 (двадцять вісім) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 41/229.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)