01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 21/070-09
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Клен"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 21/070-09 ( .....)
за позовом ТОВ "Клен"
до Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області
Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області
Обухівська районна державна адміністрація Київської області
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання права востійного користування земельним ділянками
Рішенням господарського суду Київської області від 18.08.2010 р. у справі № 21/070-09 позов ТОВ „Клен” до Підгірцівської сільської ради, Управління земельних ресурсів, Обухівської РДА про визнання права постійного користування земельною ділянкою залишений без задоволення.
Позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні, заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду у справі, в зв'язку з тим, що представник бере участь у кримінальній справі.
Клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки попереднє судове засідання, що було призначено на 04.10.2010, вже відкладалося за клопотанням позивача в зв'язку з участю його представника у відрядженні із необхідністю ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Проте, належних доказів поважності неявки в судове засідання (ухвала суду, судова повістка, наказ про відрядження, тощо) суду не надано.
Представники відповідачів 2 та 3,в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома.
Беручи до уваги, що про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином про що є поштове повідомлення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників що не з'явилися, враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку .
Як встановлено матеріалами справи, 27.12.1994 рішенням Київської обласної ради народних депутатів № 25-02-22 ВК „Клен”, правонаступником якого є позивач, у постійне користування надано земельну ділянку площею 3,5га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 26 від 15.02.1995р.
27.01.1999 рішенням Підгірцівської сільської ради позивачу надано в постійне користування земельну ділянку під майданчик для паркування автомобілів площею 1,2га та земельну ділянку під розширення зони відпочинку площею 1,5га за рахунок вільних земель держземзапасу.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 6,2га, мотивуючи вимоги тим, що земельні ділянки, що перебувають в його користуванні накладаються на межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні та володінні інших осіб, яки проводять на них будівельні роботи, чим порушують право позивача на використанні даної ділянки для свої господарських потреб.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що позивачем не доведений факт оспорювання чи порушення відповідачами прав позивача на ділянку 3,5га, отже в цій частині вимоги не підлягають задоволенню. Щодо земельної ділянки площею 2,7га (1,2га та 1,5га), то суд вказав, що рішення сільської ради про надання позивачу земельної ділянки такою площею скасовано, як таке що прийняте з перевищенням повноважень, тому у позивача не має підстав для використання 2,7га землі.
Заперечуючи проти рішення, позивач звертає увагу на те, що на підставі рішень сільської ради від 15.12.95 та від 27.01.99 позивач є законним землекористувачем земельної ділянки площею 6,2га, протягом всього часу користування сплачувався земельний податок. В порядку ст. 141 ЗК України перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою є вичерпаним, земельні ділянки у позивача не вилучались, таким чином прийняте рішення від 20.02.09 про скасування рішення сільської ради від 27.01.99 року не відповідає вимогам закону. Крім того, відсутність доказів того, що відповідачі не порушують право користування позивачем земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки на підставі розпоряджень Обухівської РДА відведено земельні ділянки 29 громадянам, земельні ділянки налягають на земельну ділянку, що використовує позивач, ведуться будівельні та ремонтні роботи, чим порушуються його права. Крім того, судом безпідставно не задоволено клопотання по забезпеченню позову, незважаючи на те, що клопотання про витребування у відповідачів доказів надання земельних ділянок громадянам задоволено, проте справа розглянута у їх відсутність, рішення суду не містить того, що в зв'язку з невиконанням вказівок суду, на відповідачів накладено адміністративне стягнення. Суд не перевірив повноваження представників відповідачів, не з'ясував належність повідомлення сторін про розгляд справи, суд не видалявся до нарадчої кімнати.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради. За ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпоряджатися землями територіальних громад, передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надавати їх у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 123 Земельного кодексу України передбачений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.
Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (пункт 1 вказаної норми).
Відповідно до приписів статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
20.02.2009, за результатами розгляду клопотання начальника Київської обласної державної земельної інспекції від 03.02.2009, рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області ХХХVІІ сесії V скликання було скасовано дію рішення Виконкому Підгірцівської сільської ради від 27.01.99 „Про довиділення ТОВ „Клен” земельних ділянок(1,2 га та 1,5га), як таке що прийняте з перевищенням повноважень.
Посилання на те, що рада не може скасувати своє рішення про довиділення земельних ділянок, спростовуються рішенням господарського суду Київської області від 17.11.09, залишеного без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.02.10 та постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010 у справі № 10/269-09 за позовом ТОВ „Клен” до Підігцівської сільської ради Обухівського району. Так судові інстанції відмовили ТОВ „Клен” у визнанні недійсним та скасуванні рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області ХХХVІІ сесії V скликання, яким скасовано дію рішення Виконкому Підгірцівської сільської ради від 27.01.99 „Про довиділення ТОВ „Клен” земельних ділянок(1,2 га та 1,5га), як таке, що прийняте з перевищенням повноважень, оскільки спірні земельні ділянки 1,2 га та 1,5га, на момент прийняття рішення розміщені були на землях запасу, тобто поза межами села, отже права розпорядження, зокрема прийняття рішення у 1999році, стосовно довиділення ТОВ „Актив-7” землі, сільська рада не мала. Отже, у позивача відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою площею 2,7га.
Колегія суддів погоджується, що позивачем не надано доказів того, що незважаючи на виділення громадянам земельних ділянок, порушуються його права постійного користувача ділянкою 3,5га. Крім того, позивач не ставить на вирішення питання щодо усунення перешкод в користуванні ділянкою, а спори з фізичними особами не підлягають розгляду господарськими судами. З цього слідує, що господарський суд обґрунтовано не вирішив питання щодо забезпечення позовних вимог.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України "Про землеустрій" термін "документація з землеустрою" визначено як затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за використанням проектів тощо. Згідно п. "д" ч. 2 ст. 25 вказаного Закону проект щодо відведення земельних ділянок є одним з видів документації з землеустрою. Проект відведення земельної ділянки та/або технічна документація не є правовстановлюючими документами спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
Щодо тверджень позивача про порушення норм процесуального права, зокрема: суд не перевірив повноваження представників відповідачів, не з'ясував належність повідомлення сторін про розгляд справи, суд не видалявся до нарадчої кімнати, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Зі змісту ст. 75 ГПК України якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Згідно ст. 821 ГПК України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.
З матеріалів справи не вбачається, що господарський суд застосовував до відповідачів штрафні санкції щодо невиконання вимог, викладених в ухвалі господарського суду, тому зазначення у рішенні про те, що відповідачів піддано адміністративному стягненню в розмірі 1700грн. є безпідставним.
Позивачем не надано доказів того, що суддя, що розглядав господарський спір порушив таємницю нарадчої кімнати (хтось був присутній у нарадчій кімнати, суддя розглядав інші справи, тощо). За результатами розгляду справи було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, таким чином, складання повного тексту рішення не потребує перебування судді у нарадчої кімнаті.
Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Матеріали справи містять довіреність на ім'я Романишена Р.М., уповноваженого представляти інтереси Підгірцівської сільради ( а.с. 37 т.2), що оформлена належним чином. Щодо довіреності на ім'я Оваденко І.В. то слід зазначити, що строк довіреності від 06.06.2007 встановлений тривалістю три роки, тобто останнім днем вчинення представником дії в інтересах відповідача-3 є 07.06.2010, іншої довіреності у матеріалах справи не має.
Однак, як зазначено у рішенні суду, дослівно: „ відповідач 3 не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.” Описова частина рішення не містить даних, що Оваденко І.В. надавав докази, пояснення, тощо, з чого колегія суддів робить висновок що Оваденко був присутній в судовому засіданні в якості вільного слухача, оскільки розгляд справ у господарських судах відкритий, що відповідає приписам ст. 44 ГПК України.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст.99, ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу ТОВ „Клен” залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 18.08.2010 року № 21/070-09 без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)