01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 9/128
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача: Бондарчук О.М.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтер - Комплекс»
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010
у справі № 9/128 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк»
до Приватного підприємства «Інтер - Комплекс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про усунення перешкод у користуванні майном
Відкрите акціонерне товариство «Фінексбанк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Інтер-Комплекс» (далі - відповідач) про: зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, які належать на праві власності позивачу, а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м. кабінет - 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет - 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв.м., що знаходяться за адресою: Україна, АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення, які належать на праві власності ВАТ «ФІНЕКСБАНК», а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м., кабінет 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв. м., що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Мукачівська, буд.5-А (п'ять «А»), провести демонтаж обладнання, що знаходиться в ньому та є його власністю та звільнити приміщення від нього.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 року позов Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 року з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2010 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтер - Комплекс» та призначено її розгляд на 21.09.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 05.10.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.10.2010 року та продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 9/128 відповідно до приписів статті 69 ГПК України.
У судове засідання 19.10.2010 року з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.09.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Фінексбанк» та Приватним підприємством «Інтер - Комплекс» на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № К/156-0000 між банком та ОСОБА_2 від 21 вересня 2007 року, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., зареєстрований у реєстрі за № 391д (далі - договір іпотеки).
Відповідно до умов іпотечного договору відповідач передав у іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (нежилі приміщення в літ. А), а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м., кабінет - 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет - 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (п'ять «А»).
За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; а особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника є майновим поручителем.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки (ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
За приписами ст. 7 Закону України «Про іпотеку», іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання; якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання; якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Стаття 12 Закону України «Про іпотеку» встановлює такі правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця, встановлених іпотечним договором: іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
У разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки іпотека припиняється на підставі абзацу 3 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Згідно з ч. 3 цієї статті, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування (ч.5 ст. 33 Закону про іпотеку).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержателя надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (п.п. 4.2., 4.3 Закону України «Про іпотеку»).
Частина 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, а також право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки регулює, зокрема, частина перша статті 37 Закону про іпотеку: іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
31.12.2009 року перші прилюдні торги щодо реалізації майна не відбулися, а повторні прилюдні торги 24.02.2010 року відбулися, однак переможець торгів визначену суму коштів не вніс, тому торги визнано такими, що не відбулися.
У зв'язку з цим 23.04.2010 року згідно із ч. 3,5,6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Вовк Світланою Володимирівною було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено за фактом такої передачі акт №13/3 про передачу майна стягувачу (а.с. 9-12). Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на майно.
В подальшому 30.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В. Тверською видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності позивача на майно, визначене в свідоцтві (а.с. 8).
Як свідчать матеріали справи, позивач набув право власності не нерухоме майно (нежилі приміщення в літ. А), а саме: коридор (прихожа) - 15,0 кв. м., кабінет - 17,6 кв. м., санвузол - 2,3 кв. м., кабінет - 9,3 кв. м., кабінет - 27,9 кв. м., підсобне приміщення (кухня) -4,7 кв. м., кабінет - 12,4 кв. м., інженерне оснащення (водо-, газо-, теплопостачання, електрооснащення), - загальною площею 89,20 (вісімдесят дев'ять цілих двадцять сотих) кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Мукачівська, буд.5-А (п'ять «А»).
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. ст. 328, 331, 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказаними нормам передбачено, що особа набуває право власності на майно в результаті створення нею такого майна або його набуття за правочинами або іншими правомірними шляхами. При цьому право власності виникає з моменту створення майна (для новоствореного майна) або фактичного отримання майна.
Таким чином, Господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «ФІНЕКСБАНК» набуло право власності на майно в процесі виконавчого провадження шляхом передачі йому майна боржника в рахунок погашення існуючої заборгованості. Право власності позивача підтверджується свідоцтвом від 30.04.2010 року серії НОМЕР_1, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В.Тверською. Вказане свідоцтво є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності позивача на майно.
Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року було зобов'язано Публічне акціонерне товариство “Фінексбанк” та Приватне підприємство “Інтер -Комплекс” надати суду довідку Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” за ким зареєстровані нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Проте, Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” листом від 15.10.2010 № 42481 (И-2010) повідомило, що обстеження та заміри для виготовлення технічного паспорту за адресою: АДРЕСА_1 проведено не було у зв'язку з тим, що особи, які знаходились у приміщеннях, працівника бюро для виконання обмірів не допустили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві було надіслано лист вих. №456/2/16 від 30.04.2010 року з проханням звільнити приміщення, що входять до складу майна позивача протягом трьох днів у зв'язку з тим, що ВАТ «Фінексбанк» набув власності на зазначене майно (а.с. 13).
В свою чергу, відповідач направив на адресу позивача лист вих. №10/0 від 13.05.2010 року в якому повідомив, що не має можливості виконати рішення, звільнити приміщення в даний момент, оскільки майно та обладнання, яке знаходиться в приміщенні необхідно демонтувати та вивезти, для чого потрібен час. Відповідач також запропонував позивачу зазначити термін звільнення приміщення на протязі не менш ніж 5 робочих днів чи продовжити взаємодію шляхом оренди оспорюваного приміщення у власника (а.с. 14).
13.05.2010 року позивачем було складено акт опису майна відповідача, що знаходиться у приміщеннях, котрі належать на праві власності позивачеві (а.с.15-21).
Позивач неодноразово звертався до директора відповідача з нагадуванням про необхідність демонтажу та вивезення майна та обладнання, що знаходиться в приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Мукачівська до 21.05.2010 року, що підтверджується копіями службових повідомлень (а.с.22-27), однак відповідач відповіді не надав, зазначені приміщення в указаний термін не звільнив.
Відповідно до ч.1 ст. 387 ЦКУ, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частина 1 ст. 400 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем: недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
При таких обставинах справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно чиняться перешкоди позивачеві як власнику нежитлового приміщенні у реалізації його правомочностей права власності шляхом не звільнення нежитлового приміщення, що належить позивачеві та знаходженням там обладнання.
До того ж колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що Київським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтер-Комплекс» у справі № 38/154 про визнання прилюдних торгів недійсними залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2010 року у справі № 38/154 без змін.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного підприємства «Інтер - Компелкс» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі № 9/128 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 1 ст. 103, ст.ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтер - Комплекс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі № 9/128 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 9/128 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді