01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 33/452-45/84
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Нагаївська Н.В.- представник за довіреністю № 01-3142/24 від 22.03.2010 року
від відповідача - Побилець Ж.О.- представник за довіреністю № 16/10/5480 від 10.08.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.07.2010
у справі № 33/452-45/84 ( .....)
за позовом Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
до Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві
Державне підприємство "Управління капітального будівництва"
ТОВ "Мегабудспецсервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним інвестиційного договору
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі -Міністерство) 25.11.2008р. звернулося до господарського суду м. Києва до відповідачів - Головного управління МНС України у м. Києві (надалі - Головний територіальний орган МНС), Державного підприємства “Управління капітального будівництва”(Підприємство МНС) та ТОВ “Мегабудсервіс” (надалі Товариство), як до сторін укладеного 05.04.2007 р. договору № 2-Б про будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе 68 ,з позовом про визнання недійсним договору та Додаткової угоди № 1 від 03.09.2007року як такого, що не відповідає вимогам закону та порушує права Міністерства.
В обґрунтування доводів послалося на те, що відповідно до Положення про Міністерство МНС, позивач є центральним органом державної виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює свої функції не лише через утворені ним територіальні органи, але й через підприємства, що належать до сфери його управління. Підприємство МНС було створено для виконання функцій єдиного замовника будівництва житла, у т.ч. для будівництва житла для осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, відселення із зон радіоактивного забруднення, а також для забезпечення найбільш ефективного використання капвкладень у будівництво по всіх джерелах фінансування, координації дій і вирішення питань, які виникають у процесі будівництва. Утім, наголошував позивач, договір, який укладено між його Головним територіальним органом МНС, Підприємством МНС та ТОВ “Київмісьбудмоноліт” поєднував елементи інвестиційного договору, договору підряду та договору про спільну діяльність, і тому суперечив законодавству, зокрема, вимогам частині 3 ст. 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, якою передбачено, що інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва, фінансування якого здійснено з використанням недержавних коштів, здійснюється виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості. У частині умов спірного договору, які містять елементи підряду, Міністерство вказувало на відсутність складу та змісту проектно-кошторисної документації, що на думку позивача, свідчило про невідповідність договору ст. 877 ЦК України. Крім того, позивач зазначав, що оскільки умовами договору передбачено об'єднання вкладів сторін, то такі дії з боку державних установ потребували отримання дозволу ФДМУ у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803. Звертав позивач увагу також і на те, що умови договору передбачали передання права забудови земельної ділянки іншій особі, а передача речових прав потребувала державної реєстрації правочину у відповідності із законом, чого зроблено не було.
Правове обґрунтування позову здійснено з посиланням на ст. 216 ЦК та ст. 207 ГК України .
Відповідач, ТОВ “Київмісьбудмоноліт” позов не визнавав, просив відмовити у його задоволенні, а доводи позивача - такими, що не заслуговують на увагу. Підприємство МНС та Головний територіальний орган МНС позов визнавали.
Справа слухалася господарськими судами неодноразово. Прийняте за результатами розгляду спору по справі № 33/452 рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2009р., залишене в силі Київським апеляційним господарським судом, скасоване постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2010р., а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справі присвоєно номер 33/452-45/84.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.10р. у справі 33/452-45/84 у задоволенні позову Міністерству відмовлено з мотивів недоведеності позивачем підстав недійсності правочину.
Не погоджуючись із висновками суду, заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів неповного з'ясування судом усіх обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням при розгляді спору принципу рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.
Обґрунтовуючи доводи скарги, прокурор вказував, що у разі поділу спільного майна до кожного із співвласників новобудови перейде у частинах право користування на земельну ділянку, відтак вона, як належне державній установі майно, буде відчужена на користь приватної установи в обхід встановленого чинним законодавством порядку та правилам відчуження державного майна.
Прокурор звертав увагу суду апеляційної інстанції також на ті обставини, що грошова оцінка внесків не була проведена, що суперечить ч. 2 ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, а договір про спільну діяльність не був зареєстрований у податковому органі, як того вимагають приписи ст. 210 ЦК України, податкове законодавство України та прийняті на виконання останнього нормативно-правові акти.
Ухвалою від 30.08.2010 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : Коротун О.М., головуючий, суддів Кропивна Л.В. (доповідач), Поляк О.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2010
Головний територіальний орган МНС та Підприємство МНС підтримали доводи апеляційної скарги і просили скасувати прийняте судом першої інстанції рішення, як незаконне, а позов Міністерства задовольнити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача та відповідачів, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
05.04.2007 р. між Державним підприємством “Управління капітального будівництва (замовник-1), Головного управління МНС України у м. Києві (замовник-2), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мегабудсервіс” (інвестор-генпідрядник) був укладений інвестиційний договір № 2-Б про будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе 68.
Відмовляючи у задоволенні позову та проаналізувавши Положення про Міністерство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1539, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що як орган управління, уповноважений на здійснення організаційно-правової та контролюючої функції по відношенню до Головного територіального органу МНС та засновник стосовно Підприємства МНС, Міністерство, шляхом відмітки “схвалено“ на тексті договору, завіреного підписом заступника міністра МНС та гербовою печаткою Міністерства, схвалило дії підвідомчих йому осіб, вчинені останніми на виконання спірного договору.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Аналіз змісту Положень про Міністерство України з надзвичайних ситуацій та про Головний територіальний орган МНС призводить до висновку про невідповідність договору загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
В силу вимог статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтями 1 та 2 Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1539, передбачено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду документації, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Міністерство здійснює свої функції та повноваження безпосередньо та через урядові органи державного управління, утворені у його складі, територіальні органи, підрозділи та спеціальні формування, навчальні заклади, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління (стаття 6 Положення).
Головний територіальний орган МНС відповідно ст. 1 та 2 Положення про Головне управління (управління) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом МНС України від 24.10.2006 N 686 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2006 р. за N 1192/13066) , у редакції Положення чинній на момент укладення договору, є територіальним органом управління МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, який створюється МНС України за погодженням з Віце-прем'єр-міністром, є головним (провідним) органом у системі територіальних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, техногенної, а також пожежної безпеки у відповідному регіоні.
Головний територіальний орган МНС, як і Міністерство, є юридичною особою публічного права, утворений на підставі публічно-правового акту і переслідує в своїй діяльності публічні цілі та має певні владні повноваження.
Правовий статус Головного територіального органу МНС регламентується нормами не приватного, а публічного права, відтак, має не загальну, а спеціальну правосуб'єктність, адже в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України як державний орган виконавчої влади Головний територіальний орган МНС і його посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів враховує також ту обставину, що держава є учасником цивільних відносин і діє у них на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 2 ст. 2 та ч. 1 ст. 167 ЦК України ). Правові форми участі держави у цивільних відносинах визначені частинами 2 та 3 ст. 167 ЦК України.
Поряд із цим, за змістом ч. 1 ст. 170 ЦК України держава діє у цивільному обороті (набуває і здійснює цивільні права та обов'язки) через органи державної влади, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відтак, лише при дотриманні органами державної влади своїх повноважень, дії таких органів визнаються діями держави. В іншому випадку - публічно-правові утворення (юридичні особи публічного права ) діють від власного імені.
З предмету Договору, як він визначений сторонами у п. 1.1., а саме: “сторони, керуючись власним вільним волевиявленням у виборі один одного як контрагентів за Договором і визначенні умов Договору відповідно до ст. ст. 3, 6, 203, 637 Цивільного кодексу України, зобов'язуються об'єднати свої зусилля та вклади і спільно діяти з метою будівництва об'єкту на земельній ділянці”, випливає, що Головний територіальний орган МНС, виступивши одним із замовників будівництва і учасником інвестиційної (спільної) діяльності, не лише діяв від власного імені, як самостійна юридична особа - установа, майно якої перебуває в установи на праві оперативного управління і є державною власністю -, але й усупереч публічно-правовому акту, на підставі якого Головний територіальний орган МНС створений і діє.
Колегія суддів також прийшла до висновку, що укладаючи цивільно-правовий договір, Головний територіальний орган МНС знехтував прямою забороною органам державної влади поєднувати свої функції з функціями суб'єктів господарювання, оскільки частиною 4 ст. 43 та частиною 3 ст. 52 ГК України в імперативному порядку заборонено органам державної влади здійснювати підприємницьку та некомерційну господарську діяльність.
У цьому зв'язку відмітка “схвалено”, засвідчена підписом заступника Міністра та печаткою Міністерства на тексті договору, не має жодного юридичного значення, адже не впливає на обсяг спеціальної правоздатності Головного територіального органу МНС, визначеного публічно-правовим актом.
Місцевий господарський суд на спеціальну правосуб'єктність Головного територіального органу МНС уваги не звернув і тому прийшов до помилкового висновку, що спірний договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою і не дав належної оцінки тій обставині, що Міністерство, як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, вправі оспорити вчинені підвідомчими йому установами договори як такі, що укладені за межами правоздатності цих установ.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що укладена трьохстороння, за участю Головного територіального органу МНС, угода не порушує прав Міністерства, є хибним.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції зобов'язаний був перевірити укладену угоду на відповідність вимогам, необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України, тим більше, що правове обґрунтування позову було здійснено з посиланням, окрім іншого, на приписи ст. 207 ГК України.
Тому неповнота дослідження судом першої інстанції усіх обставин справи у їх сукупності на підставі закону призвела до прийняття незаконного рішення.
Доводи прокурора про те, що однією з підстав недійсності угоди про спільну діяльність є відсутність її реєстрації у податковому органі, підлягають відхиленню з тих мотивів, що реєстрація спільної діяльності у податковому органі не є актом державної реєстрації правочину і в силу цього не має наслідком недійсність договору.
Разом з тим, надана органом місцевого самоврядування Головному територіальному органу МНС в оренду для будівництва житлового будинку земельна ділянка, не змінює свого правового статусу і залишається у власності територіальної громади міста.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що за умовами договору, за якими він є чинним лише при участі всіх учасників, позов Міністерства з надзвичайних ситуацій про визнання недійсним інвестиційного договору від 05.04.2007 р. договору № 2-Б про будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе 68, підлягає задоволенню.
За таких обставин справи незаконне рішення Господарського суду м. Києва у даній справі не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відтак, апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва підлягає задоволенню.
Державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на сторони недійсного правочину у рівних частках і стягується на користь Міністерства.
Державне мито за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, від сплати якого прокурор звільнений, покладається на сторони недійсного правочину у рівних частках і стягується в дохід державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Задовольнити апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення місцевого господарського суду від 28.07.2010 р. у справі № 33/452-45/84.
2. Скасувати рішення місцевого господарського суду від 28.07.2010 р. у справі № 33/452-45/84.
3. Прийняти нове рішення, яким позов Міністерства з надзвичайних ситуацій та справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи задовольнити. Визнати недійсним інвестиційний договір від 05.04.2007 р. договору № 2-Б про будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, та Додаткову угоду № 1 від 03.09.2007року укладений у м. Києві між Державним підприємством “Управління капітального будівництва” (замовник-1), Головним управлінням МНС України у м. Києві (замовник-2), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мегабудсервіс”.
4. Стягнути у рівних частках, по 67,66грн., судові витрати з Державного підприємства “Управління капітального будівництва” (01135, м. Київ, вул. Жилянська 97; 04080 м. Київ, вул. Терьохіна, 8а, ЄДРПОУ 25276329), Головного управління МНС України у м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 13, ЄДРПОУ 08588754) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегабудсервіс” (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, ЄДРПОУ 34965266) на користь Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, ЄДРПОУ 00013528).
5. Стягнути у рівних частках, по 14,16 грн. державного мита з Державного підприємства “Управління капітального будівництва” (01135, м. Київ, вул. Жилянська 97; 04080 м. Київ, вул. Терьохіна, 8а, ЄДРПОУ 25276329), Головного управління МНС України у м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 13, ЄДРПОУ 08588754) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегабудсервіс” (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, ЄДРПОУ 34965266) в дохід Державного бюджету за розгляд апеляційної скарги.
Видання наказів доручити місцевому господарському суду.
Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
21.10.10 (відправлено)