01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2010 № 32/466
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Чурчина І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД”
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2010
у справі № 32/466 ( .....)
за позовом Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД”
про стягнення заборгованності та штрафних санкцій
Дочірнє підприємство „Оллтек-Україна” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД” про стягнення 1 522 174,20 грн. заборгованості, 144 842,67 грн. інфляційних втрат, 50 010,51 грн. - 3% річних від суми заборгованості, 15 221,74 грн. штрафу, 25 000,00 грн. збитків за надання юридично-консультативних та адвокатських послуг, 242 750,88 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.
В процесі розгляду справи представником позивача було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 заяву Дочірнього підприємства „Оллтек-Україна” про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням у даній справі законної сили накладено арешт на грошові кошти, в межах суми позову у сумі 2 000 000,00 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „СТОХОД”, та знаходяться на рахунку 260040488300 у Брокбізнесбанку м. Київ, МФО 300249, рахунку 2600994131 у оболонському відділенні Київської Регіональної Дирекції Райффайзенбанк Аваль в м. Києві, МФО 380805, або на будь-якому іншому рахунку, виявленому державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю „СТОХОД” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу суду від 17.09.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 19.10.2010.
В судове засідання представник позивача не з'явилися, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Дочірнє підприємство „Оллтек-Україна” відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати ухвалу суду від 17.09.2010.
Згідно зі ст. 91 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2008 між Дочірнім підприємством „Оллтек-Україна” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СТОХОД” (покупець) було укладено договір поставки № 01/07-2008, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору продавати покупцю відповідно до замовлень останнього кормові добавки, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати переданий покупцю товар згідно заявці та накладних.
Дочірнє підприємство „Оллтек-Україна” звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД” 1 522 174,20 грн. заборгованості, 144 842,67 грн. інфляційних втрат, 50 010,51 грн. - 3% річних від суми заборгованості, 15 221,74 грн. штрафу, 25 000,00 грн. збитків за надання юридично-консультативних та адвокатських послуг, 242 750,88 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 01/07-2008 від 07.07.2008 в частині оплати поставленої позивачем продукції за вказаним договором.
Заявлене представником позивача клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтоване тим, що строки для погашення заборгованості скінчились, а відповідач тривалий час ухиляється від виконання зобов'язань, передбачених договором поставки № 01/07-2008 від 07.07.2008, вимоги позивача про сплату заборгованості залишені відповідачем без задоволення. Зазначені обставини, як зазначає позивач, свідчать, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття цих заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, як правило - позивача у справі.
Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору та конкретних обставин справи.
В пункті 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Задовольняючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що значна ймовірність виникнення перешкод у виконанні судового рішення у цій справі пов'язана із значним розміром позовних вимог та існуючим ускладненням ситуації на фінансовому ринку. Отже, є підстави для припущення про неможливість виконання судового рішення чи утруднення його виконання у майбутньому.
Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно враховано, що існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, а заходи щодо забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на забезпечення виконання рішення суду.
Проаналізувавши матеріали справи та правомірність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд всебічно і об'єктивно розглянув заяву позивача та мав достатньо обґрунтоване припущення про неможливість виконання судового рішення чи утруднення його виконання у майбутньому, враховуючи фактичні обставини справи.
На підставі вище викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД” не підлягає задоволенню, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі № 32/466 відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТОХОД” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі № 32/466 - без змін.
Матеріали справи № 32/466 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді