01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.10.2010 № 9/78б/31б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Мартюк А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від заявника -Бабій Р.В. - дов. б/н від 01.10.2010;
Білоцький В.В. - дов. б/н від 01.10.2010
від банка: Дмитраш О.З. - дов. №1-13/110/8332 від 19.10.2010;
Маліневський О.М. - дов.№1-13/110/8333 від 19.10.2010
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2010
у справі № 9/78б/31б ( .....)
за позовом ВАТ "Бобровицький молокозавод"
до ВАТ "Бобровицький молокозавод"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про порушення справи про банкрутство
За заявою Відкритого акціонерного товариства „Бобровицький молокозавод” 08.07.2009 порушено провадження у справі №9/78б/31б про банкрутство.
Ухвалою від 10.09.2010 господарським судом Чернігівської області винесено ухвалу, якою, у т.ч. затверджено реєстр кредиторів, з включенням до нього вимог: Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” у сумі 24809192,04 грн. (перша черга задоволення вимог), IDELBERG RESOURCES INC - 100500000 грн. (четверта черга), 214767,12 грн. (шоста черга задоволення вимог) та Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області - 35432,24 грн. (шоста черга задоволення вимог); визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів (що виникли на дату порушення провадження у справі - 08 липня 2009 та не були заявлені у 30-денний строк від публікації оголошення в газеті “Голос України” за 29 липня 2009).
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.09.2010 ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену ухвалу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку скаржника господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвала попереднього засідання підлягає скасуванню.
Боржник проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника надруковано в газеті “Голос України” за 29 липня 2009р.
Після публікації оголошення заяви про грошові вимоги до боржника надійшли від:
- Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області (м. Чернігів, 14000, вул. Комінтерна,14) на суму 35432,24грн.;
- IDELBERG RESOURCES INC. (а/с 116, Сі Мідну Хаус, Блекберн Хайвей, Род-Таун, Тортова, Британські Віргінські Острови, через представника Галку Ігоря Володимировича, 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Комінтерна,46-а, кв. 42 на суму 100714767,12 грн.
Таким чином, господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” не зверталось із вимогами до боржника у порядку, встановленому ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
В той же час, вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” до боржника за кредитним договором №951 М-01-05 від 22.04.2005 забезпечені договором застави №1071ЦИК/0405 від 28.04.2005, за умовами якого боржником було передано у заставу ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” єдиний майновий комплекс, належний боржнику на праві власності.
З матеріалів справи вбачається, що за даними бухгалтерського обліку боржника загальна балансова вартість заставленого майна складає 24 809 192, 04 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Оскільки, вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” не були заявлені у визначений законом строк, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно затвердив реєстр вимог кредиторів із включенням вимог ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” в частині, забезпеченій заставою майна боржника.
Посилаючись на Постанову Вищого господарського суду України від 18.11.2009 у справі №у 9/78б, винесену за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу підготовчого засідання від 14.07.2009, апелянт вказує на ту обставину, що боржником було визнано вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” у сумі 64732874,93 грн. та 5028424, 59 дол. США, а отже, на підставі ч. 6 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дані вимоги необхідно було включити до реєстру вимог кредиторів.
Дане твердження не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не підтверджується матеріалами справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Згідно із ч. 2 ст. 15 вказаного закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.
Таким чином, визнання боржником вимог кредитора не є безумовною підставою для включення даних вимог до реєстру вимог кредиторів, таке включення відбувається лише після всебічного і повного дослідження господарським судом зазначених вимог.
Водночас, ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.
Отже, господарський суд Чернігівської області дійшов вірних та обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для включення до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” у сумі 64732874 93 грн. та 5028424,59 дол. США.
Арбітражним керуючим Беніцькою В.І. було подано до суду першої інстанції реєстр вимог кредиторів з включенням до нього, у т.ч. вимог IDELBERG RESOURCES INC- 100500000грн. (четверта черга).
Вимоги IDELBERG RESOURCES INC підтверджуються, зокрема, рішенням господарського суду Київської області від 23.06.2009 року по справі №18/098-09 та наказом виданим на його виконання.
На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що доводи апелянта щодо неправомірності внесення до реєстру вимог кредиторів вимог IDELBERG RESOURCES INC є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Отже, господарським судом першої інстанції правомірно, на підставі положень чинного законодавства та з правильним застосуванням норм матеріального права затверджено реєстр вимог кредиторів.
Крім того, апеляційний суд не погоджується з твердженнями апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі про банкрутство, оскільки, як правильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, підстави для зупинення провадження були відсутні, а клопотання необґрунтовані.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування або зміни ухвали попереднього засідання господарського суду Чернігівської області від 10.09.2009 року у справі № 9/78б/31б, отже дана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” залишити без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Чернігівської області від 10.09.2009 року у справі № 9/78б/31б залишити без змін.
Матеріали справи № 9/78б/31б повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді Мартюк А.І.