01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 31/46
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Смирнова С.В. - дов. №321/11 від 09.11.2009р.;
від відповідача: Бєлов О.В. - дов. від 01.07.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Мегаполіс ДКС"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2010
у справі № 31/46 ( .....)
за позовом ТОВ "Фундамент"
до ТОВ "Мегаполіс ДКС"
про стягнення 3589573,90 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю„Фундамент” (далі - позивач) звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс ДКС” (далі - відповідач) заборгованості за Договором генпідряду № 13/09-06 від 13.09.2006р. у розмірі 3 589 573,90 грн. (в т.ч. пені, 3% річних та інфляційних втрат) обґрунтовуючи це тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.
В процесі судового розгляджу позивач уточнював свої вимоги та згідно останніх уточнень (заява від 03.06.2010р. - том справи - 1, аркуші справи - 240-242) просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 4 027 150,67 грн. (з них: 3 414 931,69 грн. - основний борг, 58 535,22 грн. - пеня, 108 525,89 грн. - 3% річних, 445 157,87 грн. - інфляційні втрати).
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що позивачем не доведено факт виконання робіт та їх прийняття відповідачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. у справі №31/46 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 414 931,69 грн. основного боргу, 445 157,87 грн. інфляційних втрат, 108 525,89 грн. 3% річних, 5 854,00 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. у справі №31/46 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Верховця А.А., Іваненко Ю.Г.
В судовому засіданні 22.09.2010р. представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 22.09.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 29.09.2010р.
29.09.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з хворобою постійного представника та неможливістю здійснення його заміни.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010р., на підставі ст. ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.10.2010р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Суліма В.В.
В судовому засіданні 13.10.2010р. відповідач подав клопотання про будівельно-технічної експертизи всіх приміщень буд.№23 по пр-ту Григоренка у м. Києві.
В судовому засіданні 13.10.2010р. представник позивача заперечував проти клопотання відповідача, зазначаючи про те, що об'єкт будівництва за спірним Договором вже здано в експлуатацію без жодних зауважень щодо якості проведених робіт.
Колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, як безпідставного та необґрунтованого.
В судовому засіданні 13.10.2010р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. у справі №31/46 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2010р. проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте судом з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
13.09.2006р. між позивачем, як генпідрядником, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір генпідряду №13/09-06 (далі - Договір) на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на будівництві житлового будинку з вбудовано прибудованим приміщеннями, у відповідності до умов якого генпідрядник зобов'язався забезпечити виконання робіт за узгодженим переліком у відповідності з підписаними додатками до Договору. Замовник зобов'язався передати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та оплатити виконані роботи за актами виконання, в порядку передбаченому даним договором (п.п.1.1, 5.1, 5.2 Договору) (том справи - 1, аркуші справи - 31-37).
Оплата робіт та порядок проведення розрахунків здійснюється на підставі Довідки про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3) та актів приймання передачі виконаних робіт, у відповідності з підписаним Додатком №5 (п.14 Договору).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що він належним чином виконував свої договірні зобов'язання, зокрема, у період з листопада 2008 року по травень 2009 року позивач виконав, а відповідач прийняв виконані будівельні роботи, про що сторонами було складено та підписано відповідні Акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за вказаний період, копії яких залучені до матеріалів справи.
Натомість, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт, перерахувавши позивачу лише 400 000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3 414 931,69 грн. (копії банківських виписок та платіжних доручень наявні в матеріалах справи).
Позивач звертався до відповідача з претензією (№215/07 від 02.07.2009р.), в якій вимагав сплатити борг. Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування, сума заборгованості сплачена не була.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, зазначивши про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, однак у відповідності до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір пені, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду, обґрунтовуючи це тим, що судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно того, чи були прийняті відповідачем роботи, про які зазначає позивач, та чи підписувались між сторонами Акти прийняття виконаних будівельних робіт і довідки про їх вартість. На думку відповідача, Акти, надані позивачем, є недійсними, оскільки єдина особа, уповноважена на їх підписання, а саме генеральний директор товариства Орінічева Ж.В. за спірний період не підписувала з позивачем ніяких Актів та довідок або будь-яких інших документів, наявність яких зумовлювала б необхідність проведення розрахунків між сторонами за спірним Договором. Грошові кошти у сумі 400 000 грн. також були перераховані відповідачем не як оплата за виконані позивачем роботи, а помилково (безпідставно), тому посилання позивача та місцевого господарського суду на сплату цих коштів, як на підтвердження визнання факту виконання робіт є безпідставним.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).
В ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі(ст. 853 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з листопада 2008 року по травень 2009 року позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи, про що сторонами було складено відповідні Акти виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за вказаний період (том справи - 1, аркуші справи - 39-116).
Однак відповідач лише частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт, перерахувавши 400 000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного відповідачем рішення становила 3 414 931,69 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначав про те, що жоден із Актів не відповідає сумам та не підписувався уповноваженими представниками сторін. З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його відмови від прийняття виконаних позивачем робіт у спірному періоді або звернення до позивача із претензіями (зауваженнями) щодо якості робіт, виявлених недоліків та відмови позивача від усунення цих недоліків.
Посилання відповідача на те, що ним не підписувались Акти прийняття виконаних будівельних робіт, на які посилається позивач, у зв'язку з чим ці Акти є недійсними, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідач зазначає про недійсність Актів прийняття виконаних будівельних робіт, посилаючись лише на свої листи до позивача, однак належні та допустимі докази визнання цих Актів недійсними у встановленому діючим законодавством порядку та звернення до правоохоронних органів щодо фальсифікації (підроблення) підписів і відбитків печатки підприємства на Актах за спірний період відповідачем надані не були.
Твердження відповідача про помилковість (безпідставність) перерахування на користь позивача 400 000 грн. також є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів звернення у встановленому порядку до позивача або суду про повернення позивачем цих коштів, як безпідставно набутих.
У відзиві на позов (том справи - 1, аркуш справи - 129) відповідач стверджує, що саме позивач порушував умови Договору в частині дотримання строків виконання робіт, але докази на підтвердження звернення до позивача з цього приводу в матеріалах справи також відсутні.
Під час судового розгляду як в суді першої інстанції (том справи - 1, аркуш справи - 249), так в апеляційному господарському суді позивач зазначав про те, що Акти та Довідки за листопад 2008 року, лютий-травень 2009 року з боку відповідача підписувались в.о.генерального директора Масалкіним Р.Г. Відповідач в свою чергу наголошував на тому, що Масалкін Р.Г. не є уповноваженою особою на підписання Актів та Довідок, оскільки єдиною особою, наділеною достатнім обсягом повноважень для цього, є безпосередньо генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс ДКС” Орінічева Ж.В.
Апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс ДКС” (відповідача) Орінічевої Ж.Ф. №4-К від 15.04.2005р. Масалкін Р.Г. є заступником генерального директора названого товариства (том справи - 1, аркуш справи - 265) і належні та допустимі докази на підтвердження того, що у спірному періоді він не мав повноважень на підписання відповідних Актів прийняття виконаних будівельних робіт та Довідок про їх вартість в силу закону або обмежень, встановлених у статутних документах товариства, відповідачем надано не було.
Загалом, в матеріалах відсутні докази того, що виконані позивачем роботи станом на момент їх передачі не відповідали умовам Договору, нормам чинного законодавства України або державним будівельним нормам і правилам, якими врегульовано порядок виконання таких видів будівельних робіт.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та Акти виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) є належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним Договором і підставою для виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Належних та допустимих доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав, що свідчить про неналежне виконання (прострочення) ним своїх грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 3 414 931,69 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.18.3 Договору за порушення грошових зобов'язань, а саме несвоєчасну оплату виконаних робіт згідно підписаних Актів приймання-передачі виконаних робіт Замовник сплачує Генпідряднику пеню в розмірі 0,01% від розміру коштів, що підлягають до сплати, за кожний день прострочення.
Окрім того, в ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних також є правомірним.
При цьому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку, враховуючи розмір заборгованості, є можливим зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
В ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс ДКС” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. у справі №31/46 - без змін.
2. Матеріали справи №31/46 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)