01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 10/341-09
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 дов. б/н від 12.10.2009 року
ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3 дов. б/н від 05.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.01.2010
у справі № 10/341-09 ( .....)
за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
до Фізична особа-підприємець ОСОБА_4
про стягнення 31 605, 18 грн.
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення з останнього 31605,18 грн. (21605, 18 грн. матеріальної та 10000грн. моральної шкоди).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди б/н, укладеного між сторонами 01.04.2004 р., та просить стягнути з відповідача 21605, 18 грн. матеріальної та 10000грн. моральної шкоди.
Позивачем в судовому засіданні господарського суду Київської області були подані уточнення позовних вимог, в яких позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 13024,23 грн.(10114 грн. - заборгованість по оплаті оренди приміщення та 2910,23 грн. - заборгованість за несплату використаної електроенергії), 8580,95 грн. пені та 10000 грн. моральну шкоду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.01.2010року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 13024 (тринадцять тисяч двадцять чотири) грн. 23 коп. - заборгованості, 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 61 коп. - пені, а також судові витрати: 138 (сто тридцять вісім) грн. 76 коп. - державного мита та 75 (сімдесят п'ять) грн. 79 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по договору оренди від 01.04.2004 року по сплаті орендних платежів та платежів за використану електроенергію, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13024,23 грн., що підлягає задоволенню. Оскільки факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору доведено позивачем належними та допустимими доказами, то з відповідача стягнуто 851,61 грн. пені.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2010 р. у справі №10/341-09, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивачем пропущено трьохмісячний строк позовної давності.
Також апелянт вказує на суттєве порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи. При цьому, скаржник посилається на те, що в позовній заяві позивачем зазначено адресу відповідача - 09100, АДРЕСА_1, за якою було направлено ухвалу суду Київської області про порушення провадження у справі, доказом цього є конверт, що повернуто поштою по закінченню терміну зберігання, що знаходиться в матеріалах справи. Проте, відповідач зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2010 р. у справі №10/341-09 скасувати, прийняти нове рішення, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2010 р. у справі №10/341-09.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2008р. (суддя Рябцева О.О.) визнано недійсним договір оренди від 01.10.2004р., укладений між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_4, у стягненні з відповідача 7534,0 грн. орендної плати, 2910,23 грн. за використану електроенергію, 9600,0 грн. неустойки та 2000,0 грн. моральної шкоди відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України по справі №50/15-06 від 24.02.2009 року касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Перший пункт резолютивної частини рішення господарського суду Київської області від 11.11.2008р. у справі №50/15-06 скасовано. В іншій частині рішення залишено в силі.
Постанова мотивована тим, що договір оренди між сторонами не укладався, на підтвердження чого свідчить відсутність печаток приватних підприємців на проставлених у договорі їх підписах, та відсутність волевиявлення сторін. Відтак спірний договір є неукладений(таким, що не відбувся).
Ухвалою Верховного Суду України від 30.04.2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.02.2009 року по справі №50/15-06.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Як вбачається з матеріалів справи № 10/341-09, позивач в позовній заяві посилається саме на договір від 01.10.2004 року, який вже визнано Вищим господарським судом України неукладеним (просить стягнути заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 10114, заборгованості за несплату використаної електроенергії у розмірі 2910,23грн., пеню у розмірі 8580,95 грн.)
Проте як неукладений договір не може створювати жодних правових наслідків.
Судом першої інстанції залишено цей факт поза увагою, тому безпідставно було задоволено позовні вимоги.
Крім того, відповідачем в судовому засіданні апеляційної інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності.
При цьому, відповідач вказує на неможливість подання даної заяви в процесі розгляду справи судом першої інстанції в зв'язку з порушенням судом його конституційних прав, а саме судова кореспонденція (ухвала про порушення провадження у справі від 19.11.2009 року, ухвала про відкладення розгляду справи від 14.12.2009 року) направлялись відповідачу за іншою адресою, а саме 09100, АДРЕСА_1. На доказ цього надано конверт, що було повернуто поштою, який залучено до матеріалів справи. Проте як юридичною адресою відповідача згідно довідки ЄДРПОУ від 19.02.1997 року є - 09100, АДРЕСА_2
Тому, дослідивши вказані обставини справи, судова колегія прийшла до висновку про порушення судом першої інстанції конституційних прав відповідача на участь у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції, заяву про застосування строку позовної давності приймає до розгляду.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, або визначений моментом вимоги перебіг позовної давності починається від дня коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За своїм процесуальним змістом заява про застосування позовної давності є клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності і остання повинна містити посилання на певні обставини або причини, які є підставами для поновлення пропущених строків позовної давності з відповідними календарними розрахунками, а також докази та вимоги сторони щодо відновлення пропущених строків. Необхідно нагадати, що за правилами господарського судочинства така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді. Доцільним, але не обов'язковим, видається подання такої заяви у письмовому вигляді і у межах цивільного судочинства.
За змістом ст. 267 Цивільного кодексу України вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов'язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду першої інстанції трьохрічний строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови в позові.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2010 р. у справі №10/341-09.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача. У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 69,38 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2010 р. у справі №10/341-09 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким:
1) В позові відмовити повністю.
2) Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а за відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 69,38 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
3) Повернути Фізичній особі-підприємець ОСОБА_4 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 0,62грн.(шістдесят дві коп.) перераховане до Державного бюджету України згідно квитанції №159 від 27.08.2010р.(оригінал квитанції №159 від 27.08.2010р. знаходиться в матеріалах справи).
Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
Матеріали справи №10/341-09 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді