01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 12/787
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2010
у справі № 12/787 ( .....)
за позовом ТОВ "Інтертранспортач"
до СПД - фізична особа ОСОБА_1
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 12 635,16 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.05.2010 р. у справі №12/787 позов задоволено повністю; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранспостач” 7634,54 грн. основного боргу, 5000,62 грн. інфляційних втрат та 362,35 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2010 р. у справі №12/787 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Новікова М.М., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І. ухвалою від 29.09.2010 р. було прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до провадження; призначено розгляд апеляційної скарги на 13.10.2010 р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. було внесено зміни до складу колегії суддів.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
В судовому засіданні 13.10.2010 р. представник позивача надав суду пояснення, в яких просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2010 р. залишити без змін, а скаргу без задоволення.
12.10.2010 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв”язку з відрядженням повноважного представника.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, а відтак суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.02.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертранспостач” (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на відпуск нафтопродуктів споживачам № б/н.
За умовами договору постачальник зобов'язаний здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт споживача, на власній автозаправній станції, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 167, а споживач - прийняти і оплатити їх.
Відповідно п. п. 2.1. договору, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за нафтопродукти згідно з видатковими накладними позивача протягом 3-х кварталів з дати їх виписки, але не пізніше 9-ти місяців, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
На виконання умов договору за видатковими накладними №№ ІТ-0000664 від 20.07.2006 року, ІТ-0000706 від 31.07.2006 року, ІТ-0000839 від 31.08.2006 року, позивач відпустив, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 8343 грн. 50 коп.
Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, за надану нафтопродукцію розрахувався частково, заборгованість складає 7634 грн. 54 коп.
В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено. Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранспостач” в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором на відпуск нафтопродуктів споживачам № б/н від 06.02.2006 р. в розмірі 7634,54 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором позивач просить стягнути з відповідача 5000,62 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання інфляційні втрати.
Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми інфляційних втрат - 5000,62 грн.
Колегія суддів погоджується з розрахунком, наданим позивачем до позовної заяви, та вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат -5 000,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2010 р. у справі №12/787 залишити без змін.
Матеріали справи №12/787 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді