01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 7/341-42/56-41/369
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача: Кіщук Т.В. - дов. №14 від 17.07.2010р.;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2010
у справі № 7/341-42/56-41/369 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до ЖБК "Суднобудівник-18"
третя особа відповідача Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует"
про стягнення 311794,23 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Суднобудівник-18” заборгованості за Договором №1630060 від 01.12.1999р. на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір) у загальному розмірі 311 794,23 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог належними доказами.
В процесі судового розгляду до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору було залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” (далі - третя особа), яке явку свого представника у судові засідання не забезпечило, письмового відзиву на позов не надало, у зв'язку з чим справа розглядалась на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Справа розглядалась Господарським судом міста Києва неодноразово, а саме:
- рішенням від 04.06.2007р. у справі №7/341 (суддя Якименко М.М.) позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 311 794,23 грн. боргу, 3 117,94 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2007р. рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2007р. у справі №7/341 скасовано повністю та прийнято нове, яким в позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2007р. рішення судів попередніх інстанцій у справі №7/341 скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду;
- рішенням суду від 28.03.2008р. (суддя Паламар П.І.), прийнятого за результатами нового розгляду справи №7/341-42/56, позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 311 794,23 грн. боргу, 3 117,94 грн. державного мита та 1 558,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2008р. скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2008р. рішення місцевого та апеляційного господарського суду у справі №7/341-42/56 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справі було присвоєно №7/341-42/56-41/369 та передано до провадження судді Спичака О.М.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2010р. у справі №7/341-42/56-41/369 в позові відмовлено повністю. При цьому, місцевий господарський суд наголошував на тому, що за наявних матеріалів справи встановити обсяг спожитої теплової енергії та суму сплачених коштів за неї є неможливим, що в свою чергу виключає можливість встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за Договором №1630060 від 01.12.1999р.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2010р. у справі №7/341-42/56-41/369 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи це наступним:
- судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не досліджено умови спірного договору;
- судом не досліджувались документи на підтвердження постачання теплової енергії, не вчинялися необхідні процесуальні дії для встановлення дійсних обставин справи, не витребовувались докази щодо кількості перерахованих відповідачем коштів в оплату спожитої теплової енергії;
- судом не застосовано та не взято до уваги норми п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару;
- приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та надав неправильну юридичну оцінку обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.10.2010р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Борисенко І.В., Мартюк А.І..
11.10.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
13.10.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 13.10.2010р.
В судовому засіданні 13.10.2010р. представник відповідача заперечував проти клопотання позивача, зазначаючи про його необґрунтованість.
Колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання позивача, оскільки у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передумовою для перенесення судового засідання на іншу дату є наявність обставин, які унеможливлюють розгляд справи, натомість позивач в своєму клопотанні не навів жодної обставини, яка б перешкоджала вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.
Представник третьої особи у судове засідання 13.10.2010р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача та третьої особи.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.10.2010р. надав суду усні пояснення по суті спору, в яких заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.12.1999р. між позивачем, як електропостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір №1630060 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), у відповідності до умов якого предметом Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором. При виконанні умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі -Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. Енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. Абонент (споживач) зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору. Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Абонент, який має прилади обліку щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору (п.п.1, 2, 5 Договору).
В п.4 Додатку №1 до Договору передбачено, що дату зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №6 - не пізніше 28 числа. За відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Згідно з Додатком №4 до Договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України “Про заставу”, як засіб гарантії сплати споживаної енергії. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вищевказаними документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до п.8.4 Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині дотримання порядку та строків оплати вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.11.2000р. по 01.02.2007р. виникла заборгованість.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити борг, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про примусове стягнення заборгованості у сумі 311 794,23 грн.
Як уже зазначалось вище, місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши його необґрунтованим та непідтвердженим належними і допустимими доказами.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному позивачем рішенні, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з 01.11.2000р. по 01.02.2007р. Для з'ясування питання щодо наявності заборгованості насамперед необхідно встановити кількість спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період та загальну суму коштів, сплачену відповідачем на користь позивача в оплату вартості теплової енергії.
На виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2008р. у справі №7/341-42/56, та з метою з'ясування фактичного розміру заборгованості відповідача Господарським судом міста Києва з власної ініціативи ухвалою від 29.05.2009р. було призначено судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення поставлено питання про визначення обсягів спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії у гарячій воді та кількості грошових коштів, перерахованих відповідачем на користь позивача в оплату за спожиту ним енергію.
За результатами проведеного експертного дослідження було складено висновок судово-бухгалтерської експертизи №5018/9885 від 27.10.2009р, в якому вказано про неможливість надання відповіді на поставлені судом питання, оскільки порядок визначення кількості теплової енергії на гаряче водопостачання, передбачений умовами Договору, не відповідає порядку, встановленому Правилами користування теплоенергією; визначення натурального показника не передбачає дослідження бухгалтерських документів; договором не встановлено конкретний (однозначний) порядок визначення кількості спожитої теплової енергії; в матеріалах справи відсутні первинні документи та документи зведеного бухгалтерського обліку щодо розрахунків між позивачем та відповідачем у зв'язку з закінченням строку їх зберігання (том справи - 3, аркуш справи - 178).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009р. було призначено повторну судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлено аналогічні питання. Однак, згідно з повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №860 від 23.03.2010р. матеріали справи №7/341-42/56-41/369 були повернуті до суду без виконання, у зв'язку з неможливістю надання висновку судово-економічної експертизи.
У відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наявних у матеріалах справи доказів неможливо визначити ані фактичний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії, ані суму сплачених ним за цю енергію коштів, у зв'язку з чим неможливо з'ясувати чи мало місце порушення відповідачем порядку здійснення розрахунків за Договором №1630060 від 01.12.1999р. та чи призвело це до виникнення заборгованості.
Твердження позивача про те, що в матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження кількості та вартості поставленої і спожитої теплової енергії, а саме табуляграми (особові картки), не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки названі документи є похідними від документів первинного бухгалтерського обліку та фактично являються засобом внутрішнього обліку позивача, тоді як первинна документація на підтвердження надання позивачем та отримання відповідачем теплової енергії із чітким зазначенням її обсягів, вартості та розміру оплати суду надано не було.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до табуляграм, залучених до матеріалів справи, на які посилається позивач, останній поділяв надану теплову енергію на дві частини, а саме на теплову енергію для потреб опалення та для потреб гарячого водопостачання. Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження того, на підставі яких засобів обліку визначався об'єм теплової енергії на зазначені послуги (опалення та водопостачання) позивач суду не надав.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені ним у позовній заяві обставини, тоді як обов'язок по доведенню існування порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів Господарським процесуальним кодексом України покладено саме на позивача.
З огляду на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Натомість доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, витрати по сплаті державного мита за її подання відшкодуванню не підлягають і покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2010р. у справі №7/341-42/56-41/369 - без змін.
2. Матеріали справи №7/341-42/56-41/369 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)