01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 14/388
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Сущук Т.І.- представник за довіреністю № 6525/0/4-09 від 30.11.2009 року
від відповідача -Кішинський Д.Г.- представник за довіреністю № 23-03/99 від 29.11.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2010
у справі № 14/388 ( .....)
за позовом Державний комітет України з державного матеріального резерву
до Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 280692,93 грн.
В Господарський суд м. Києва звернувся Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі - позивач) з позовом до Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (далі - відповідач) про повернення матеріальних цінностей до державного резерву згідно переліку та сплату штрафних санкцій на суму 280 692,93 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.2010р. позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, з посиланням на недоведення позивачем обставин, щодо збереження матеріальних цінностей державного матеріального резерву відповідачем. Відсутність номенклатури накопичення матеріальних цінностей покладена судом першої інстанції в основу висновку про відсутність у відповідача та його правопопередників не лише обов'язку по забезпеченню зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей але й самого факту встановлення відповідачу мобілізаційного завдання. Крім того, суд вказав, що договір між позивачем та відповідачем на відповідальне збереження не укладався.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив відновити строк подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2010р. по справі № 14/388 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі суддів: головуючий-Коротун О.М., суддів Кропивна Л.В., Поляк О.І., від 22.09.2010р. позивачу відновлений строк на апеляційне оскарження, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі; розгляд справи призначений на 13.10.2010р. о 12:30 год.
У судове засідання 13.10.2010 року з'явилися представники сторін. У судовому засіданні представник відповідача надав заперечення на апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення Господарського суду м. Києва по справі № 14/388 від 05.08.2010р. У яких просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовити за недоведеністю позивачем обставин встановлення мобілізаційного завдання та у зв'язку з цим виникнення зобов'язань зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Рішення Господарського суду м. Києва по справі № 14/388 від 05.08.2010р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державним комітетом України з державного матеріального резерву була проведена перевірка АСК «Укррічфлот» щодо наявності, якісного стану, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Актом перевірки від 31.03.2009р. (а. с. 14-20 ) було встановлено серед іншого факт незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходилися на відповідальному зберіганні відповідача і його правопопередника АСК «Укррічфлот».
Вартість матеріальних цінностей, стосовно яких було встановлено факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей, становить 260 455, 86 грн., що визначено, виходячи з цін, що діяли на момент виявлення порушення.
Згідно зі ст.42 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, угода, для якої не встановлена певна форма, вважається укладеною, зокрема якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу УРСР, якщо згідно із законом або угодою сторін договір повинен бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений в письмовій формі як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та інше, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Згідно із п.1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається вчиненим, якщо його зміст зафіксовано в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Також, у відповідності до абз.3 п.1.ст.937 Цивільного кодексу України, договір зберігання вважається укладеним, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, на це уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача зобов'язань по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.
Указом Президента України від 14.11.1995р. № 1039/95 «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України» визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
Як встановлено колегією суддів, виникнення договірних відносин між сторонами щодо закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання до АСК «Укррічфлот» підтверджується формою 12-мр- звітом відповідача про наявність матеріальних цінностей за 2000 рік, номенклатурою накопичення, затвердженою Наказом ВО «Головрічфлот» від 01.01.1998р., а також постановою Кабінету Міністрів України № 689-031 від 18.05.1998 (наявна в матеріалах справи) «Про розбронювання всієї кількості матеріальних цінностей.
Таким чином, твердження відповідача, з якими погодився місцевий господарський суд про відсутність закладки матеріальних цінностей на відповідальне зберігання спростовуються матеріалами справи.
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву регулюється Законом України «Про державний матеріальний резерв» (надалі-закон). На його виконання прийнято та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997рю № 1129 «Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву».
Статтею 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» унормовано, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і порядку, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей... без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Порядок розміщення матеріальних цінностей унормований ст.11 цього Закону. Приписами вказаної норми передбачено, що запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємства, установах, організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до ст.12 вказаного Закону, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»(далі - Закон) самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - це використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберігання, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такім рішенням є відповідний наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву про відпуск матеріальних цінностей з державного резерву.
Як встановлено колегією суддів, наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву про відпуск матеріальних цінностей не видавався.
Згідно п.10 ст. 14 вказаного Закону, за самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.
За змістом п.12 ст.14 Закону у разі порушення правил і умов зберігання- відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 % від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.
Відповідно до п.16 статті 14 Закону розмір пені, який передбачений п.10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Зважаючи на те, що вартість матеріальних цінностей, щодо яких зафіксовані факт незабезпечення збереження, становить 260 445,86 грн., тому обґрунтованими слід вважати вимоги про стягнення з відповідача 260 445,86 грн. штрафу та нарахованої за період з 31.03.2009р. по 30.07.2009р. (дату підготовки позову) пені у розмірі 20 237,07 грн.
Задовольняючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що викладені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у заявленому позивачем обсязі.
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву - задовольнити.
2.Рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2010р. по справі № 14/388 - скасувати.
3.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити повністю.
4.Зобовязати Акціонерну судноплавну компанію «Укррічфлот» (код ЄДРПОУ 0001773; 04071 м. Київ, Подільський район, вулиця Нижній Вал, будинок 51) повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме:
1. Прокат мідний - 0,99998 тонн;
2. Арматура для ліній зв'язку - 299,00 грн.;
3. Арматура для ліній зв'язку кабельна - 598,00 грн;
4. Лісоматеріали для ліній зв'язку та електропередач -
126,6 м3.
4. Стягнути з Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» з будь якого розрахункового рахунку (код ЄДРПОУ 0001773; 04071 м. Київ, Подільський район, вулиця Нижній Вал, будинок 51) штрафні санкції у сумі 280 692(двісті вісімдесят тисяч шістсот дев'яносто дві)грн. 93 коп., в тому числі 260 455(двісті шістдесят тисяч чотириста п'ятдесят п'ять)грн. 86 коп. - штраф за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 20 237(двадцять тисяч двісті тридцять сім)грн.. 07 коп. - пені в доход Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву (одержувач коштів: ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; банк одержувача : ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код КЕКД - 21081100).
5. Стягнути з Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (код ЄДРПОУ 0001773; 04071 м. Київ, Подільський район, вулиця Нижній Вал, будинок 51) в дохід Державного бюджету України 2 806(дві тисячі вісімсот шість)грн. 93 коп. державного мита за подання апеляційної скарги, 236(двісті тридцять шість)грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
20.10.10 (відправлено)